26 вересня – Всесвітній день контрацепції

19


У стародавності, коли медицина ще не була настільки розвиненою, і ефективних засобів контрацепції бракувало, кількість абортів просто зашкалювала. Але навіть сьогодні, у ХХІ столітті, при досить широкому асортименті найрізноманітніших контрацептивів число абортів не дуже зменшилася. Причому, 40 % всіх операцій по перериванню вагітності в світі робиться не за медичними або психологічними показаннями (наприклад, внаслідок зґвалтування), а за бажанням самих жінок. Щорічно 55 мільйонів представниць жіночої статі роблять аборти, 70 тисяч з них помирають від ускладнень. І цим ми мало чим відрізняємося від наших давніх предків.

У давнину від небажаної вагітності позбувалися за допомогою звичайної дерев’яної палички, розриваючи її загостреним кінцем плодову оболонку. І хоч наслідками подібних маніпуляцій нерідко ставала смерть пацієнтки, жінки вдавалися до таких абортів майже повсюдно. Адже тоді в багатьох країнах світу плід вважався бездушним, а тому й самі аборти не були злочином. Навіть вчені того часу стверджували, що в утробі матері плід не відчуває і не ворушиться, а тому і не може бути повноцінною людиною. Правами дитини наділяли тільки тоді, коли він робив перший вдих після народження. До цього він вважався частиною материнського організму, з яким вона могла робити все, що їй заманеться. Навіть у Стародавньому Римі законом каралися тільки ті аборти, які були зроблені в корисливих цілях.

Однак з плином часу світові правителі помітили, що чисельність населення в їх державах значно скоротилася, і навіть рабів на всіх панів стало не вистачати. Тільки тоді влада взялися за справу серйозно. Так в Римській Імперії видали нові закони, згідно з якими жінка не мала права позбавлятися від дитини. Виняток становили лише незаміжні дівчата. Відомий політичний діяч Цицерон писав: «Жінка, изгнавшая зі свого черева плід, повинна бути суворо покарана, оскільки вона вкрала у держави його майбутнього громадянина». Та й з приходом християнства аборти, оголошені гріхом, зовсім не схвалювалися ні церквою, ні державною владою.

Тому вже тоді жінки прагнули запобігти небажану вагітність усіма можливими способами. Ще Гіппократ радив особам жіночої статі вживати в їжу дику моркву, яка, як з’ясувалося, насправді сприяє порушенню репродуктивної функції. Також широко застосовувалися відвари трав, спринцювання й амулети.

У Стародавній Греції і в багатьох інших країнах в якості засобів контрацепції жінки користувалися тампонами-губками, до складу яких входили часом досить несподівані інгредієнти: наприклад, слонячий гній або павуки. Протизаплідні губки в різних варіаціях були популярні до кінця ХХ століття.

Презервативи, як і губки, з’явилися ще в глибокій стародавності. Так згідно з легендою, цар Криту Мінос дуже любив погратися з якою-небудь стрункою красунею. Звичайно, його дружина була вкрай цим незадоволена. Трохи повороживши, вона зробила так, що сперма її чоловіка перетворювалася в отруйних змій і скорпіонів, які накидалися на ту, яка посміла розділити з царем ложі. Однак Мінос виявився розумнішим своєї дружини. Одного разу під час чергової зради він скористався сечовим міхуром кози. Цар залишився дуже задоволений, а його коханка – цілою і неушкодженою.

Однак особливого поширення презервативи отримали в Середньовіччі. Вже тоді вони рекламувалися не тільки як засіб від вагітності, але і від вирував у той час сифілісу. Саме слово «презерватив» є французьким, а відбулося воно від латинського «praeservo» – предохраняю. У той час презервативи виготовлялися з промасленим шовкового паперу, просоченої спеціальним складом лляної тканини, а також з нутрощів і шкіри тварин. Неважко здогадатися, що презервативи були досить дорогим задоволенням, яке могли собі дозволити тільки заможні особи.

Важливим поштовхом у розвитку медицини і зокрема контрацепції послужило відкриття, яке зробив у XIX столітті швейцарський анатом Альберт фон Келликер. Саме Келликер показав всьому світу справжню роль сперматозоїдів в заплідненні. До цього сперматозоїди вважалися звичайними паразитами, начебто глистів. Завдяки працям Келликера, презервативи продовжили свою активну хід по планеті. Проте навіть тоді у них знайшлися противники. Так британський лікар Деніел Тернер виступав проти таких засобів контрацепції. На думку вченого, презервативи того часу не давали повної захисту від венеричних захворювань і вагітності. А чоловіки, повністю покладаючись на ці кошти, приймалися вести розгульний спосіб життя, до якого з часом звикали. Поступово чутливість члена, одягненого в презерватив, їх влаштовувати переставала, і вони починали нехтувати своєю безпекою. При цьому аморальний спосіб життя вони зовсім не змінювали, що призводило до нових сплесків різних епідемій.

Однак, коли в середині XIX століття на ринку з’явилися презервативи з гуми, опоненти трохи вщухли, а новий винахід отримало величезну популярність. Довгий час презервативи закривали тільки голівку пеніса, тому для того, щоб він добре тримався, його виготовляли, попередньо знявши мірки з замовника. Причому, раніше презервативи були багаторазовими. Після кожного застосування, їх слід було помити і просушити. Деякі виробники навіть давали п’ятирічну гарантію на свій гумовий товар.

Сьогодні презервативи є одноразовим засобом контрацепції, але зате тепер вони досить тонкі, щоб відчути всю гаму відчуттів. До того ж, прилавки сучасних аптек переповнені і іншими контрацептивами: це і таблетки, і аерозолі, мазі, свічки. Загалом, всім тим, що допоможе уникнути небажаної вагітності, а, значить, і аборту.