Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації

0
367


Наші нирки, на щастя, є внутрішнім органом, роботу якого лікарі навчилися в якійсь мірі заміщати. Не будь процедури гемодіалізу, близько 2 мільйонів хворих у світі (а в основному це пацієнти з хронічною нирковою недостатністю) були б просто приречені… На жаль, операція по трансплантації нирки найчастіше неможлива через відсутність відповідного донорського органу та недосконалості законодавства багатьох країн (зокрема, і на пострадянському просторі) з цього питання. Саме в таких випадках гемодіаліз стає тієї самої «паличкою-виручалочкою», що дозволяє продовжити людині життя, іншої альтернативи у таких хворих немає.

Назва «гемодіаліз» утворено від двох грецьких слів, «haemo» – «кров» і «dialisis» – «відділення, розкладання». Власне, з самого терміна стає зрозумілим, що це метод «зовнішньої» очищення крові від токсичних продуктів життєдіяльності. Також процедура гемодіалізу дає можливість усунути порушення водного та електролітного балансів в організмі.

Ще в античні часи лікарі того часу вважали, що більшість хвороб – результат змішування і порушення рівноваги серед різних рідин або «гуморов» в організмі хворого: крові, флегми (слизу), чорної і жовтої жовчі, яким відповідали чотири стихії: повітря, вода, земля і вогонь. Ці уявлення лягли в основу знаменитої гуморальної теорії, яка не лише тлумачила причини хвороб, але й визначала темперамент людини.

Вже тоді очищенню крові у хворого приділялася велика увага. Пацієнтам прописувалися різні настої і відвари з лікарських рослин, мінеральні речовини, однак належного ефекту досягти не вдавалося.

Проблема очищення крові хворого зрушилася з «мертвої точки» на початку XIX століття, коли вченим, завдяки розвитку біохімії, вдалося наблизитися до розуміння суті багатьох процесів, що відбуваються в організмі людини. І першим ученим, що обгрунтував сучасні фізичні основи гемодіалізу, став шотландець Томас Грехем. У 1854 році у своїй праці «Осмотична сила» він довів можливість поділу колоїдних і кристалоїдних розчинів за допомогою спеціальних напівпроникних мембран «одностороннього» дії, виготовлених з обробленого особливим чином пергаменту. Дифузія (проникнення) кристалоїдних розчинів крізь пергаментний папір була названа їм «діалізом», також була обґрунтована залежність швидкості дифузії від розміру молекул (чим більше молекула, тим повільніше йде процес).

На початку ХХ століття американським біохіміком і фармакологом Джоном Джекобом Абелем був сконструйований апарат, що дозволяє видаляти розчинені в крові речовини. Перші досліди практичного його використання проводилися на собаках, однак недосконалість конструкції, пов’язане з незначною площею напівпроникною мембрани, не давало можливості ефективно застосовувати апарат для лікування людей. В той час, щоб уникнути згортання крові при проходженні через апарат і утворення тромбів, застосовувався виділений з п’явок антикоагулянт гірудин, який також не дозволяє повністю усунути дане серйозне ускладнення, що загрожує життю пацієнта.

Перший в історії гемодіаліз у людини був здійснений в 1924 році німецьким лікарем Георгом Хаасом. Конструкція апарату була значно вдосконалена, проте в якості антикоагулянта застосовувався все той же гірудин. І лише в 1927 році гірудин був замінений гепарином, що дозволило істотно збільшити час сеансу гемодіалізу. Таким чином був створений апарат з мембраною більшої площі, забезпечена нормальна подача крові на фільтруючу мембрану і застосований безпечний і ефективний антикоагулянт, що стало запорукою успішного проведення гемодіалізу надалі. Однак лише починаючи з 1960 року гемодіаліз на постійній основі (так званий «хронічний гемодіаліз») почав повсюдно впроваджувати в медичну практику завдяки відкриттю американців Скрибнера і Квінтона, зуміли вирішити проблему довготривалого судинного доступу.

Для проведення гемодіалізу на сьогоднішній день використовується апарат «штучна нирка», що дозволяє видалити з крові хворого не тільки сечову кислоту, сечовину, надлишок іонів кальцію, натрію чи калію, але і за допомогою ультрафільтрації вивести зайву воду, а також токсичні речовини значною молекулярної маси. Схематично процес гемодіалізу можна представити наступним чином:

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© nefrol.ru

Потік крові з кровоносного русла хворого по трубках за допомогою особливого роликового насоса подається в диализатор,

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© medicalexpo.ru

спеціальний пристрій, розділений мембраною, де і відбувається очищення крові шляхом обмінних процесів дифузії та конвекції. З одного боку мембрани диализатора циркулює кров, з іншого – «отмывающий» розчин, аналогічний плазмі крові і складається з води і сольового концентрату, співвідношення яких, залежно від необхідності, може бути змінена. Потім очищена кров по іншим трубках повертається в організм пацієнта. На ринку є величезна кількість апаратів «штучна нирка» і різних діалізаторів, але принцип роботи у них всіх однаковий.

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© medsait.ru

До таких апаратів додатково підключені датчики, що дозволяють контролювати і регулювати швидкість течії крові і його тиск.

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© fyodor.su

Диализатор – «серце» апарату для гемодіалізу. Однак, на жаль, поряд з голками

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© sunder.com.tw

і катетерами для гемодіалізу,

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© youblisher.com

так само як і нафтопродуктів магістральними системами трубок для крові, він є витратним матеріалом і може бути використаний лише одноразово, під час однієї процедури. Досить висока вартість діалізаторів робить гемодіаліз вельми «дорогим задоволенням», а звичайному хворому на хронічному гемодіалізі необхідно не менше трьох сеансів на тиждень, не кажучи про тих випадках, коли гемодіаліз проводиться щодня! Тому практично в усіх країнах діють державні програми, покликані забезпечувати хворих диализаторами безкоштовно.

Для забезпечення довгострокового доступу до крові руслу пацієнта існує два методи. Перший полягає в хірургічному втручанні, в ході якого проводиться зшивання променевої артерії і підшкірної вени хворого в районі передпліччя і формується так звана «фістула»

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© yod.ua

– свого роду підшкірне судинне утворення, що нагадує об’ємний шнур, відрізняється досить товстими, але еластичними стінками, і хорошим кровотоком. Така фістула природного походження, при правильному догляді та використанні, може прослужити довгі роки і навіть десятиліття.

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© fyodor.su

Однак для того, щоб фістула остаточно «дозріла» і стала придатна до використання, потрібно досить багато часу, від 2 до 6 місяців.

На жаль, досить часто виникає необхідність в екстреному переведенні хворого на гемодіаліз, коли немає часу чекати готовності фістули. У цьому випадку застосовується стентування, коли артерія і вена з’єднуються між собою за допомогою спеціальної трубочки-стента, яку можна використовувати вже через 2 тижні після установки. При необхідності термінового проведення гемодіалізу застосовуються також особливі катетери.

Гемодіаліз, звичайно, є замісною терапією при неможливості здійснення пересадки нирки в принципі або конкретно в даний момент. Крім необхідності регулярного проходження процедури, він також накладає ряд обмежень на спосіб життя хворого, які полягають у дотриманні особливої дієти, дозуванні фізичних навантажень (особливо на фистульную руку), заборону на вживання алкоголю і одних медикаментів поряд з необхідністю постійного прийому інших, щоденному догляді за фистулой. Проте в Росії описаний випадок пацієнта на хронічному гемодіалізі протягом 30 років, а у світі – більше 40 років! Вже зараз сеанс гемодіалізу проходить набагато легше і безпечніше для хворого, ніж кілька десятиліть тому, і наука не стоїть на місці, дана методика постійно вдосконалюється.

Гемодіаліз: неминуча альтернатива трансплантації
© patologii.net

Крім гострої і хронічної ниркової недостатності, потреба в терміновому гемодіалізі виникає при:
– отруєння отрутою і ліками;
– отруєння метиловим спиртом;
– набряках легенів і головного мозку;
– тяжких порушеннях електролітного балансу в організмі.

Так що яким би не досконалою не була б методика гемодіалізу, вона реально рятує людям життя.

Всім доброго здоров’я!