На території Карелії багато каменів і споруд з них, які шануються місцевим населенням священними. Втім, про них добре знають і туристи…
Сейдомания
Взяти хоча б знамениті карельські сейда. Слово це (є варіації «сейде», «сійте», «сяйво») по-саамська означає «священний камінь». А лопарі переводили його як «божество»…
Словом «сейда» позначають тут будь-які культові камені, штучні кам’яні піраміди, ритуальні рукотворні тури з каменів, рідше з дерева. Сучасна наука відносить появу сейдов до XI-XVI ст.; їх у множині виявляють у Скандинавії і на всьому Російському Півночі. У рукотворні сейда, за віруваннями карельських саамів, вселяються душі померлих, і цим душам не подобається, коли хтось порушує їх спокій. Тому духів потрібно задобрювати.
Повір’я також свідчать, що сейда можуть надавати які пролітають над ними предметів магічні властивості. Виходячи з цього, мисливці «виготовляли» заговорені кулі, вистрілюючи над сейдами в деревинки; витягнута з мішені куля вважалася магічно «зарядженої». Культ сейдов був загальним для всієї Лапландії, це одна з головних особливостей лопарской релігії.
На островах Беломор у Кемі відзначається найбільше скупчення сейдов; тут можна побачити цілий пантеон кам’яних «божеств». Так, на острові Німецький Кузов знаходяться сейда у вигляді окремих валунів, поставлених на кам’яні «ніжки». На верхній площині сейда часто встановлювалося кілька невеликих каменів, знизу розміщували різнобарвні дрібні камінчики. За формою верхня частина сейдов зазвичай віддалено нагадує голови людей або тварин; камені циліндричної форми, поставлені попереду такого сейда, нерідко нагадують руки.
З сейдами у вигляді кам’яних скупчень у цій місцевості пов’язана легенда про скам’янілих німців, які хотіли напасти в Соловецький монастир, потрапивши на острів під час бурі. Але саамське божество покарало їх, перетворивши на камені… В основі легенди, як вважають етнографи та історики, лежать спроби шведів (росіяни коли-то всіх іноземців звали німцями) напасти на обитель з боку острови в XVII ст.
Біля сейдов влаштовувалися ритуальні танці, тут просили богів про гарну погоду і удачу в полюванні і рибній ловлі, благали їх не ображати душі загиблих одноплемінників, особливо тих, кого поглинула морська безодня… До тих сейдам, які розташовувалися в недоступних місцях, кидали каміння, змочені в крові принесеного в жертву тварини. Жінкам до сейдам взагалі заборонялося підходити.
Один з перших дослідників сейдов, фінський учений Матіас Александер Кастрен вважав, що ці камені і споруди відігравали роль своєрідних ідолів, які саамі використовували для чаклунства. Сучасні вчені вважають, що стародавні мешканці карельської землі сприймали одні сейда в якості покровителів полювання (камені, схожі на тварин), а інші (схожі з людьми) пов’язували з культом предків. Поклоніння сейдам серед саамів тривало аж до початку ХХ століття.
Каплиця на капище
Кінь-камінь на острові Коневец
© commons.wikimedia.org
Нарівні з сейдами в Карелії присутні і численні мегаліти – валуни, які в язичницькі часи наділялися чарівною силою; часто біля них розташовувалися і святилища.
Один з найвідоміших культових каменів Карелії – Кінь-камінь, розташований на ладозькому острові Коневец; його розміри настільки значні, що колись на ньому вдалося розмістити невелику дерев’яну каплицю.
Кінь-камінь був важливим культовим центром західного Приладожья. Згідно з переказами, на ньому фінські племена, що передували карелам, приносили в жертву коней; звідси і пішла назва. А сам камінь вже дав назву острову. Вважалося, що він служить оберегом для домашніх тварин, яких туди переганяли на літній час. Після заснування на Коневце православного Різдвяного монастиря на камені була споруджена каплиця. В ті часи язичницькі вірування часто використовувалися в релігійних цілях.
Поляна ідолів
На західному березі Уницкой губи, у Онезького озера, недалеко від села Пегрема, розташований однойменний культовий мегалітичний комплекс, що відноситься до III-II тисячоліттям до н. е..). Багато років він був захований у лісових заростях і тому не привертав особливої уваги. І тільки коли в 1988 році пожежа випалив невелику ділянку лісу, відкрилася «поляна ідолів».
На площі близько 20 тис. кв. км сконцентровані різнокаліберні валуни. Близько трьох десятків каміння святилища відколоті і оброблені, деякі навіть відполіровані, мають сліди вогню, фарбування природного охрою, є валуни, оточені кам’яною кладкою.
Найбільш ефектно виглядає мегаліт у вигляді жаби, оточений сколеними камінням і галькою. Поблизу від нього – кам’яна «ванна», наповнена золою і деревним вугіллям, а також залишки поховання, посыпанного охрою; втім, кістяк похованого не зберігся. А ось мегаліт у вигляді качки, який представляє собою два камені, поставлені один на інший…
Менгіри пегремского святилища багато в чому схожі за своїми функціями з сейдами. Вони «брали участь» у камлании шаманів, дарували удачу мисливцям… Деякі з них навіть нібито вміли перелітати з місця на місце. Якщо верхній камінь у спорудженні відсутня, то про нього місцеві і досі так і кажуть – «полетів»…
Цікаво, що сейда та подібні їм споруди часто знаходять зовсім не фахівці-археологи, а дослідники-аматори, ентузіасти, в основному зосереджені езотерикою. Багато з них намагаються побачити в химерних каменях сліди гіперборейської цивілізації, яка нібито існувала на Півночі в незапам’ятні часи.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
