Про бразильську Амазонію знають всі, в той час як Пантанал — найкраще місце країни, щоб побачити диких тварин, — досі незаслужено залишається в тіні.
Величезна рівнина Пантанал площею близько 200 000 (!) км2 розташована на південному заході Бразилії, а також частково в Болівії і Парагваї. Ця місцевість вважається однією з найбільших і найбільш диверсифікованих у світі екосистем. Величезна різноманітність тварин і рослин Пантанала є однією з головних природних визначних пам’яток Бразилії. Частина території з 2000 року входить в список світової природної спадщини ЮНЕСКО. Тим дивнішим є той факт, що ці місця досі маловідомі серед іноземців.
У сезон дощів, з листопада по березень, рівень води тут піднімається на висоту від 2 до 5 м, перетворюючи весь регіон у велике заболочене простір, де мешкають понад 1000 видів птахів, 400 видів риб, 300 видів ссавців, 480 видів змій і понад 9000 видів безхребетних.
«Масштаби Пантанала найкраще оцінити з борту вертольота», — подумав я, підстрибуючи на черговій вибоїні в кузові вантажівки. Гелікоптера у мене не було, зате була відмінна можливість прокотитися з вітерцем по путівцях. Вони являють собою піщані насипи з величезною кількістю невеликих дерев’яних мостів між ними.
У сухий сезон подорожувати по Пантаналу набагато простіше. Також в цей час року більше шансів побачити тварин. Як і в інших віддалених районах Бразилії, майже всі землі тут у приватній власності. Розміри ферм складають десятки або навіть сотні квадратних кілометрів. Тому кращий спосіб побачити природу і тваринний світ — це оселитися на одній з таких ферм, що я і зробив.
Однак традиційної бразильської ферми там вже не зустрінеш. Замість представленої мною фазенди з рабинею Ізаурою на ґанку я побачив обладнані для туристів кімнати зі всіма зручностями, рестораном у річки і організованими турами по джунглях з провідниками — Пантанал сьогодні перетворюється в прибутковий бізнес.
Перше, на що ви напевно зверніть увагу, прибувши на місце, — це величезна кількість кайманів, що живуть пліч-о-пліч з людиною. Тільки за приблизними оцінками тут їх близько 10 млн.
Тільки тут, в Пантанале, та ще й у парі невеликих за площею районах Бразилії можна в дикій природі побачити знайомого нам по мультику «Ріо» гиацинтового ара. Вважається, що це найбільший з усіх папуг світу. Від дзьоба до кінчика хвоста його довжина досягає 1 м! Гіацинтовий ара живе до 65 років, а сімейні пари створюються раз і на все життя. Сумно усвідомлювати, що через примхи людської роздобути папугу в якості домашньої тварини процвітає браконьєрство і незаконна торгівля. Завдяки тому що ці папуги харчуються тільки плодами двох видів пальм, браконьєрам легко заманити їх у пастку. Сьогодні цей вид папуг знаходиться на межі зникнення. В кінці 90-х в природі налічувалося всього 2500 особин. Завдяки жорсткості законів, які передбачають тюремне ув’язнення за браконьєрство, і програмі розведення гиацинтовых ара в неволі, їх кількість збільшилася до 6500, що все одно є загрозливою цифрою.
Я витратив цілий день, прочісуючи з провідником зарості Пантанала, щоб зустріти цих красенів. І ось вона — удача! Гніздо в дуплі старого дерева і подружжя гиацинтовых ара у всій красі. Мені вдалося підібратися до птахів так близько, що я був просто у нестямі від щастя.
Крім гиацинтовых ара, тут також можна побачити друге за величиною папуг світу — зеленокрилиє ара. Вони так само, як їх гіацинтові побратими, утворюють сімейні пари на все життя.
Одними з найбільш рідкісних тварин, що мешкають в Пантанале, є гігантські видри, побачити яких — велика удача. З-за браконьєрства і руйнівної діяльності людини в усьому світі їх залишилося не більше 5000. Проблема збереження цього виду тварин полягає в тому, що вони просто не можуть жити в неволі. У всьому світі вдалося зберегти в штучному середовищі існування всього близько 60 гігантських видр.
Основний спосіб пересування по регіону — моторний човен, яка відмінно підходить для того, щоб милуватися своєрідною красою цих місць.
За ті кілька днів, що я борознив простори Пантанала на моторках, каяках і в кузові вантажівки, мені пощастило побачити багатьох інших його мешканців: капібар, величезних ігуан, кілька видів мавп, стада дрібних, але дуже спритних і агресивних кабанів, званих тут пекарі.
А також вже знайомих вам по Ігуасу бразильських єнотів коат. Тільки тут вони мешкають не на оглядових майданчиках, а в реальному дикій природі. Коат дуже цікаві і мене підпустили до себе досить близько. Я зробив фото цього красеня з відстані менше 2 м.
Птахів там безліч: тукани токо, лелеки ябіру і ще бозна які, назв яких я навіть не знаю.
А ще в Пантанале неймовірно красиві заходи сонця!
Життя нечисленних місцевих жителів (а населених пунктів тут практично немає) зосереджена біля води. Річки — це і транспортні артерії для перевезення вантажів, і рибалка. Деякі живуть прямо на воді в невеликих будиночках-баржах.
Ті будівлі, що стоять на суші, як правило, підняті над землею на палях на випадок підйому води.
Перебуваючи в таких місцях, як Пантанал, починаєш усвідомлювати, наскільки крихкий навколишній нас світ. Тисячі видів тварин вже безповоротно зникли з лиця Землі. Якщо сьогодні не задуматися про це, то скоро зникнуть і всі інші, за винятком хіба що Homo sapiens («людина розумна»), де остання частина назви часом змушує сумніватися в її справедливості…
Подорож по Пантаналу підійшло до кінця, але пригоди тривають.
До речі, ще у Бразилії проживає велика кількість ніколи не сумуючих єнотів. Звірятка практично живуть за рахунок туризму, додивляючись сумки мандрівників! Подивитися на милих жебраків можна на сайті «Моя Планета».
Олександр Химушин
Посилання по темі:
Національний парк Крюгер» в Африці
