Чайний гриб – диво-медуза для здоровя, краси і задоволення

0
297


Скільки я себе пам’ятаю, у моєї бабусі “проживав” в трилітровій банці чайний гриб. І його настоєм вона напувала всю родину – чоловіка, дітей, онуків. Сама бабуся вважала, що чайний гриб нітрохи не гірше корови, і навіть жартувала: збулася мрія Кульки з Простоквашина – моя корова дає газовану воду. І запевняла, що напій чайного гриба – еліксир здоров’я і молодості.

Імен у чайного гриба багато: чайна медуза, чайний квас, морський гриб, маньчжурський гриб, японський гриб, японська губка, японська матка, Фанго, кам-бо-ха.

Наукова назва чайного гриба – медузоміцет. Назвали його так за схожість з медузою.

Зовні гриб дійсно схожий на медузу, у нього рівний верх і злегка кошлатий низ. Складається він з пластин сірувато-коричневого кольору і являє собою колонії декількох розмножуються молочнокислих, оцтовокислих бактерій і дріжджових грибків.

Він може досягати великої товщини.

В наш час чайний гриб культивується і в Європі, і в Азії, і в Америці. У дикому вигляді чайний гриб не виявлено, і його походження оповите таємницею. Хоча вчені сходяться на тому, що чайний гриб є одним з найдавніших організмів, культивованих людиною.

Є припущення, що він був відомий в Древній Греції, але документальних підтверджень цього немає.

Перша документальна згадка про чайне грибі відноситься до 220 році до нашої ери в Маньчжурії.

Деякі дослідники вважають, що батьківщина чайного гриба – Китай, інші думають, що його вивели в Індії, а треті – що на Цейлоні, і саме звідти культура чайного гриба потрапила в Індію, а потім до Китаю, Маньчжурії і Східну Сибір.

У Росії чайний гриб з’явився на початку XIX століття, його як трофей завезли учасники російсько-японської війни.

А з Росії він спочатку потрапив в Білорусію, а потім, на початку XX століття, поширився по всій Європі.

У Росії чайний гриб до війни вже був у багатьох будинках, але під час Великої Вітчизняної війни гриб майже повністю зник з-за того, що люди не могли витрачати цукор і чай на підтримку гриба.

В Англії, Франції почали готувати з чайного гриба в домашніх умовах оцет.

А в Пруссії оцет виготовлявся за Орлеанському методом, у відкритих дерев’яних ємностях, і пласти чайного гриба досягали ваги 100 кг і більше.

У 50-х роках минулого століття чайний гриб завоював неймовірну популярність в Італії. Поступово він повернувся і в будинку інших європейців, в тому числі і в Росії.

Свою назву «чайний» гриб отримав за те, що він харчується слабким підсолодженим розчином чаю.

Щоб приготувати напій, потрібно налити в трилітрову банку трохи теплий, трохи солодкий чай і опустити в нього чайний гриб. Через кілька днів чай забродить, вийде приємний, злегка кислуватий на смак, трохи газований напій. Слабкий чайний напій можна пити вже через 3 дні після початку бродіння. В банку по мірі вживання напою потрібно постійно доливати солодкий чай. Гриб буде поступово збільшуватися, і його можна буде розділити навпіл і поділитися з кимось із знайомих або родичів.

Більшість людей заливають у гриб заварку з чорного чаю, але вчені стверджують, що сам гриб воліє зелену заварку. На зеленому чаї гриб краще росте, на ньому не з’являються бурі плями, він чистий, здоровий і живе набагато довше.

До того ж напій, отриманий на заварці зеленого чаю, корисніше і для людей. При заварюванні чаю для гриба в заварку можна додавати різні трав’яні суміші.

А ще гриб любить купатися в чистій воді, і його просто необхідно регулярно промивати в остиглої кип’яченій воді.

До складу чайного гриба входять оцтовокислі бактерії і дріжджі, які зброджують цукор при кімнатній температурі, утворюючи освіжаючий напій.

Напій чайного гриба містить вітаміни групи В, PP, C, цукор, кофеїн, яблучну, лимонну, молочну, оцтову, глюкуронової, щавлеву, піровиноградну, фосфорну кислоти, алкалоїди, ферменти, етиловий спирт, пігменти – хлорофіл, ксантофилл, ліпіди, пуринові речовини.

Вживання чайного гриба, на думку китайців, – вірний засіб для продовження життя. Напій має тонізуючу дію і особливо корисний для людей, що ведуть сидячий спосіб життя. Якщо випити чайний гриб натщесерце, то він зніме нервову напругу.

Допомагає він при невралгічних болях, безсонні, шлунково-кишкових розладах, знищує гнильні бактерії, позбавляє від здуття.

Настій гриба, особливо якщо замість цукру в чайну заварку додавати мед, знижує рівень холестерину в крові,

Завдяки своїй здатності стимулювати секрецію травних ферментів і допомагаючи розщепити надходять в організм жири і вуглеводи, чайний напій покращує обмін речовин і сприяє схудненню.

Крім того, гриб знижує апетит і тягу до солодкого.

Напій гриба потрібно пити в мінімальних кількостях людям з підвищеною кислотністю шлункового соку, особливо при виразці в період загострення.

А при зниженій кислотності гриб має лікувальну дію.

Напій чайного гриба в лікувальних цілях вживають при склерозі, хворобах серця, шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчного міхура, гіпотонії, гіпертонії, гострої дизентерії, хронічному ентероколіті, хворобах вуха, горла і носа, ангіни, ГРЗ, грипі, тонзиліті, скарлатині, дифтерії, кон’юнктивіті, геморої.

Настій гриба уповільнює і полегшує перебіг туберкульозу.

Відновлює мікрофлору шлунка після хвороби і прийому великих доз антибіотиків і інших медичних хімічних препаратів.

Чайний гриб володіє антибактеріальними властивостями. Настоєм промивають інфіковані рани. Допомагає він при лікуванні гнійних ран, трофічних виразок, опіків, обморожень.

При ангіні чайний гриб п’ють і полощуть підігрітим напоєм горло щогодини.

При геморої серветку, змочену в настої чайного гриба, змішаного з медом, прикладати до шишкам.

При болях у суглобах при ревматизмі і подагрі настоєм чайного гриба просочується марлева пов’язка і прикладається до хворого місця.

Властивості чайного гриба не втрачаються при зберіганні в умовах кімнатної температури і при кип’ятінні.

Але чайний гриб застосовує не тільки народна медицина.

Концентрований чайний гриб запатентований у Німеччині під назвою «Комбука».

Цей препарат застосовують при атеросклерозі та інших старечих явищах.

Настій чайного гриба лікує від похмільного синдрому. Знавці взагалі рекомендують запивати горілку настоєм чайного гриба.

Для відбілювання зубів вранці і ввечері настоєм полощуть рот протягом 2 хвилин. До того ж це корисно і для здоров’я ясен.

Настій чайного гриба має чарівне вплив на шкіру обличчя, роблячи її чистою, свіжою і надаючи їй ніжно-рожевий колір. Пов’язано це з тим, що чайний гриб покращує кровообіг, розгладжує та тонізує шкіру. Кращим засобом для вмивання буде чайний гриб, розведений мінеральною водою без газу в пропорції 1:1. Для сухої шкіри використовується настій не старше тижні, а для жирної – місячний настій чайного гриба.

Настій чайного гриба додають в маски для обличчя та волосся, прикладають до мозолів.

У кулінарних цілях використовують концентрований чайний оцет, який ні в чому не поступається звичайному.

Для отримання оцту з настою чайного гриба дають вистоятися протягом двох місяців, потім його кип’ятять близько години, проціджують і охолоджують.

Чайний оцет не годиться для консервування овочів і ягід на зиму. Його використовують для маринування м’яса або риби.

Досвідчені кулінари кажуть, що чайний оцет надає страві новий смак, якщо при смаженні м’яса або риби додати на сковорідку одну чайну ложку концентрованого чайного оцту.

А парапсихологи кажуть, що живе в будинку чайний гриб очищає ауру квартири, будинки, знищуючи все темне, наносне і сприяючи гармонійним стосункам між домочадцями, даруючи їм злагода і любов.