День поезії

0
422


«Кажуть нам поети, що вони літають, як бджоли приносять нам свої пісні, зібрані у медоносних джерел в садах і гаях Муз. І вони кажуть правду: поет – це істота легкий, крилатий і святе, і він може творити лише тоді, коли стане натхненним і исступленным…» (Платон)

Саме слово «поезія» звучить, як музика! А поети колись і справді здавалися незвичайними істотами і десь навіть таємничими. Не те, що в наш надто прозовий століття.

Але все-таки добре, що у 1999 році на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО делегатами був заснований Всесвітній день поезії.

І вперше він був відзначений 21 березня в Парижі в штаб-квартирі ЮНЕСКО.

Відтоді він відзначається щорічно і природно не тільки у Франції.

Якщо задуматися, то жити без поезії досить нудно, без неї збіднюється духовне життя і стає прісною і несмачною, як їжа без солі і спецій. ЮНЕСКО впевнене, що Всесвітній день поезії приверне увагу людей до томикам поезії, змусить їх відкрити і поринути у світ образів, краси, ніжності і мудрості.

Поезія збагачує внутрішній світ людини, надає йому романтичне сприйняття оточуючого світу і пробуджує такі душевні струни, про яких багато хто і не здогадувалися.

Раніше поезія супроводжувала людину все життя, починаючи з самих перших днів. Ще у моєму дитинстві мами співали колискові, і було в цьому співі стільки м’якої лірики і материнської теплоти, що мама і малюк ставали одним цілим. І ця спільна аура часто саме завдяки пісні не давала їм надалі віддалитися один від одного.

Ніхто не знає, хто і коли створив перший поетичний твір. Але навіть на самих ранніх дійшли до нас глиняних табличках вчені відшукали ліричні рядки і цілі вірші.

Люди намагалися за допомогою поетичного слова передати свої почуття, оспівати навколишній світ, донести до нащадків свої відкриття і зібрану по крихті мудрість.

Багато було релігійної поезії, яка супроводжувала майже всі ритуали.

На жаль, не так вже багато дійшло до нас імен поетів античної пори, від багатьох залишилися тільки імена або уривки їх творів.

У Стародавній Греції віршування було відомо в VIII столітті до н. е.., в III столітті до н.е. воно було перейнято і Стародавнім Римом.

Античні автори свої вірші не декламували і не читали, а співали, тому вони були не просто поетами, але і співаками. Збереглося чимало зображень античних авторів з лірою в руках. Від цього музичного інструменту походить слово «лірика». А поетів у ті часи називали – рапсодами.

Античне віршування називалося метричними від латинського слова – Metron – міра.

Першим повністю римованим твором, що дійшли до нас вважаються латинські «Instructiones» Комодіана (270 рік), в них по всьому віршу проходить одна рима.

Пізніше з’являється рима, що змінюється з кожним двустишием, де перше полустишие римується з кінцем. Ця рима увійшла у церковне латинську поезію, до наших часів дійшло німецьке Євангеліє («Krist») Отфріда в римованих віршах.
Потім ця рима перекочувала і в світську поезію.

Першими епічними поемами, написаними гекзаметром є всім відомі «Іліада» і «Одіссея» Гомера.

Гомер і шанувався стародавніми греками, як перший поет. Його попередником хіба що був легендарний Орфей, якому сам Аполлон, покровитель мистецтв, у тому числі і поезії, подарував золоту ліру.

Орфей так майстерно грав на своїй лірі, що приходили слухати його не тільки люди, звірі, птахи, але і боги. Дерева і квіти завмирали зачаровані звуками його ліри.

У Аполлона було дев’ять Муз, які були дочками Зевса і титаніди Мнемозіни. Три з них були покровительницами поезії – Калліопа – муза епічної поезії, Евтерпа – муза лірики, Ерато – муза любовних пісень.

Поступово поетів ставало все більше і твори творили в більш пізній час ми при бажанні можемо прочитати в перекладах в бібліотеках, читальних залах і просто в інтернеті.

Океан всесвітньої поезії неогляден і невичерпний. На увазі лише найвідоміші і найбільш ретельно вивчені автори.

Радує те, що російські поети відомі далеко за межами нашої країни. Найбільш відомі поети золотого століття російської поезії – сучасники Пушкіна і ті, хто творив трохи раніше чи трохи пізніше – Батюшков, Жуковський, Одоєвський, Раєвський, Баратинський, Вяземський, Гнєдич, Мов, Давидов та інші.

Слідом прийшли Лермонтов, Полежаев, Кольцов, Нікітін, Некрасов, Травневий, Полонський, Тютчев, Фет…

Потім настав Срібний вік поезії, який подарував нам таких чудових поетів, як Анненський, Брюсов, Бальмонт, Сологуб, Городецький, Гумільов, Северянин, Іванов…

Блок, Єсенін, Маяковський, Цвєтаєва, Бунін, Багрицький, Ахматова…

І, звичайно, були великі радянські поети – Симонов, Антакольский, Друніна, Різдвяний, Окуджава, Асадов, Рубців, Дементьєв, Пастернак, Ахмадуліна…

Перерахувати всіх неможливо і, напевно, кожен може сам знайти для себе коханого і близького за духом поета.

Дуже хотілося б, щоб у школі діти не просто зубрили вірші, а розуміли їх, представляли образи, закарбовані у вірші поетом, відчували музику вірша і переживали емоції, які вклав у них автор.

Мені здається, що починати читати дітям вірші потрібно з самого раннього віку. А в 3-4 роки малюк, граючись вже може запам’ятати невеликий вірш і читати його рідним і друзям.

Ось, тільки насильно змушувати його декламувати у дорослій компанії, щоб похвалитися перед знайомими, природно, не потрібно.

Згадую свої шкільні роки з солодким завмиранням серця. Ну, ще б пак! Ми тоді були охоплені жаром поезії. Майже у кожного була товстий зошит, в яку переписували вірші улюблених поетів. А коли ми стали трохи старші і бігали на перші побачення, юні шанувальники читали дівчатам не тільки вірші відомих поетів, але й свої власні. І так чудово було слухати ці часто незграбні рядки де-небудь в парку під тихий шепіт листя або на березі річки під шелест хвиль, що набігають на берег.

З’явилися літературні об’єднання в Будинках культури при заводах, у будинку Молоді постійно проходили поетичні ринги, в бібліотеках літературні вечори. Згадую, як ми були щасливі, занурені в цю атмосферу безмежної поезії! Ймовірно, не даремно В. Р. Бєлінський сказав: «Поезія є вищий рід мистецтва».

І, незважаючи на те, що в нашому житті тепер так багато прози і прагматичності, поезія може не тільки прикрасити життя, але і дати відповідь на гострі питання, втішити, підбадьорити, вселити віру і подарувати насолоду.

Тому читайте і перечитуйте вірші не тільки у Всесвітній День поезії, але і хоча б кілька разів на тиждень, хоча б пару рядків перед сном, і ви побачите, як світ заграє новими фарбами, стане яскравішим і добрішим.

І може бути, нас усіх врятує не краса, а поетичне слово!