День святої Ніни, просвітительки Грузії

0
291


М’яким і ніжним ім’ям Ніна називали наших бабусь і прабабусь, мам і тіток. Сьогодні дівчаток так називають все рідше, а шкода – адже це прекрасне стародавнє ім’я, яке перекладається як «цариця», і носила його найбільша свята, просвітителька Грузії, діяльність якої прирівнюють до апостольської. Сьогодні Церква відзначає День святої рівноапостольної Ніни. Давайте дізнаємося про її життя побільше.

Хто така свята Ніна?

Народилася майбутня свята в Каппадокії, державі, яке раніше перебувало на території сучасної Туреччини. Її рідним містом став Коластри, де і сім’я продовжувала жити після народження дівчинки. Батьки були християнами. Батько Ніни, Завулон, навіть мав у родичів майбутнього мученика Георгія, який через двадцять з невеликим років буде страчений за сповідання християнства. Мати ж Ніни доводилася сестрою Єрусалимського патріарха.

З 12-річного віку Ніна жила при монастирі, де виховувалася в строгих традиціях. Переказ свідчить, що в юні роки Ніна дізналася від своєї виховательки, що Хітон Господній (та сама верхня одяг, яку колись ділили між собою воїни, прибивавшие Ісуса до хреста) вцілів і навіть був перенесений з Єрусалиму в Мцхету, грузинське місто. Ніні було видіння, в якому Господь благословив її на подорож для поклоніння Хітону Спасителя, а Божа Матір вручила хрест з виноградної лози. Подорож повинно було стати незвичайним і дуже довгим: Ніна відчула, що Господь хоче не тільки того, щоб дівчина вклонилася реліквії, але і залишилася на території сучасної Грузії для проповіді Євангелія.

В дорозі її чекало багато труднощів: довелося разом з супутницями-християнками рятуватися втечею від імператора Діоклетіана (того самого, що велів відрубати голову вже згаданого Георгію в 303 році), а також проробляти частину шляху на самоті з-за того, що інші дівчата загинули від рук вірменського царя Тиридата… Нарешті, подолавши близько тисячі кілометрів, Ніна опинилася в Іверії (або Іберії), стародавньому царстві, на місці якого сьогодні розташовується Грузія.

Що представляла собою Грузія в ті часи? Це була країна, в якій були поширені дві стародавні релігії – зороастризм і мітраїзм. Після проповіді Ніни (або Ніно, як її називали в Грузії) країна стала християнською. Точна дата прийняття християнства невідома, проте орієнтовно історики називають 324 або 326 рік.

Але повернемося до того часу, коли Ніна щойно прибула до Грузії – а було це, як стверджують історичні джерела, близько 319 року. Після прибуття Ніну погодилася прийняти сім’я царського сановника, яка довгий час не мала дітей: ледь в будинку оселилася Ніна, як дружина сановника, нарешті завагітніла і незабаром народила дитину. Це було першим чудом, що стався по молитві Ніни. Після цього чутка про неї швидко рознеслася по місту, і незабаром до неї на ношах принесли хвору дружину місцевого царя – жінка одужала.

За переказами було і ще одне диво, яке остаточно переконало місцевий люд у всемогутності Бога, якого проповідувала Ніна.

…У той час Грузія була під владою Римської імперії, яка в 313 році зробила християнство офіційною релігією: тепер за віру вже не стратили і не мучили, як це було ще десять років тому, коли був обезголовлений святий Георгій. Проповідувати було дозволено, і Ніні ніхто цього робити не забороняв. Але все-таки її популярність, а разом з нею і популярність нової релігії набирала обертів, і місцеві язичницькі жерці стали проявляти невдоволення, то і справа скаржачись правителю. Але як тільки цар задумався про страти, в ту ж хвилину з неба зникло сонце, настала цілковита темрява, а коли знову посвітлішало, виявилося, що той… осліп. Присутні жерці стали молитися своїм богам – але безрезультатно, знайшов зір правитель лише після молитви Ніни, зверненої до Христа. Звичайно, випробувавши на диво собі, цар хрестився, а разом з ним і його піддані.

Завдяки Ніні в Грузії з’явилася не тільки християнська віра, але і перший християнський храм, званий Светіцховелі, що перекладається з грузинської як «Животворящий Стовп». Згідно з переказами, в підставі цієї церкви і сьогодні зберігається Хітон Господній. Де храм – там і священство. На прохання Ніни сюди були надіслані єпископ, два священика і три диякона, які й зайнялися проповіддю після того, як сама Ніна пішла в невелике гірське селище Бодбе для більш самотнього життя. До речі, разом зі священиками прибутку і реліквії – один з цвяхів, якими прибито тіло Спасителя до хреста, а також частинки самого хреста. До святим реліквіям приходило все більше людей на уклін – і грузинська Церква зростала.

За переказами померла Ніна 27 січня 335 року в тому ж містечку Бодбе, де і попросила себе поховати. День її смерті (у християнстві смерть вважають народженням для Неба) і сьогодні є одним з найбільш значних свят Грузії, а саму Ніну шанують як то бути морозу, рівну апостолам.