У всьому світі набирає популярність кастомайзинг – переробка, персоналізація речей і предметів, надання їм індивідуальності, ексклюзивності. На перший погляд здається дивним, що ця течія так бурхливо розвивається в епоху надвиробництва і перенасичення магазинів будь-якими товарами: від немислимо дорогих до копійчаних, коли купити можна все, що захочеш, були б гроші. Але саме в багатих і економічно розвинених країнах кастомайзинг заявляє про себе голосно і сміливо: відомі дизайнери демонструють колекції одягу або арт-проекти «сміття». З’являються невеликі фабрики, які не гребують працювати з вживаними речами і не соромляться це афішувати.
Як же це явище можна пояснити?
По-перше, використання вторинних матеріалів і вживаних речей зберігає і економить не лише кошти окремо взятої родини, але й природні ресурси Землі в цілому. Екологічні проблеми «б’ють у дзвони», тому повторне або багаторазове використання тренд нинішнього часу.
По-друге, продовження життя старим речам енергетично пов’язує нас із попередніми поколіннями, зберігає пам’ять про бабусь, дідусів. Ці речі можуть стати своєрідним сімейним оберегом.
По-третє, кастомайзинг – засіб для творчого самовираження, індивідуальності. Це завжди ручна робота, а популярність виробів ручної роботи зростає з кожним роком на тлі загальної глобалізації та комп’ютеризації. Це своєрідне протиставлення індивідуального масового. До того ж, люди скучили за енергетиці ручної праці, за приємними тактильними відчуттями від контакту з простими натуральними матеріалами, за листами на папері, написаним від руки і серця.
І нарешті, кастомайзинг – своєрідний індикатор вашого почуття стилю і смаку. Мода приходить і йде, а стиль залишається. Захопившись переробкою, головне – вчасно зупинитися, продумати загальну концепцію гардеробу або інтер’єру, щоб результат не виглядав вульгарним або недоречним.
Вже не перший рік в Мінську проводиться ярмарок-виставка HAND MADE «Млин». На «Млин» з’їжджаються ремісники і дизайнери з Білорусі та з-за кордону. Я намагаюся відвідати кожну – помилуватися виробами, поспілкуватися з майстрами, просто зануритися в атмосферу позитивної енергетики, творчості та ідей.
Хоч на ярмарках ручної роботи основний контингент – це жінки, я хочу вас познайомити з творчістю чоловіків.
Дмитро Василевський робить забавні і незвичайні іграшки, по-білоруськи – “цацкі”. За освітою інженер Дмитро сільгосптехніки, але все життя тягнувся до творчості. Пробував малювати, робив прикраси з каменю, дерева. Але одного разу він взяв у руки лобзик і випиляв свою першу іграшку – коника. І поскакали коники та інші тварини в міста і села…
З тих пір минуло трохи більше трьох років і народилося кілька тисяч іграшок.
Діма випилює свої іграшки з бувалого дерева, бере старі дошки з історією, з особливою енергетикою – із зруйнованих сільських будівель. Колись ця дошка була підлогою в будинку, за нею люди ходили діти повзали. Завдяки Дімі відбувається переродження – колишній підлога перетворюється в іграшку, яка не залишає байдужими ні дітей, ні дорослих.
Михайло Мудраченка і Олексій Акулов захопилися ковальською справою, їх творчий матеріал – болти, гайки та інші витратні матеріали, які знайдуться в коморі будь-якого чоловіка.
Василь Сасилович ліпить з відпрацьованих автозапчастин.
І багато інших творчих людей вражають своїми фантазією і майстерністю! Милуємося!
А це колишня побутова техніка:
Настільна лампа, свічник – все функціонує.
Чудики з повсті, старого дерева і іржавого металу. Цікаве поєднання!
Стіл і світильники зі старих запчастин, інструментів та мисок.
І просто стильні інтер’єрні ретро-аксесуари:
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
