Джадсон Пентикост Філіпс

25


Коли я прочитала перший детективний роман американського письменника Х’ю Пентикоста «Переевший людожер», я поняття не мала про те, що справжнє ім’я його Джадсон Філіпс. Про це я дізналася пізніше. Але зате я відразу ж була зачарована головним героєм цього роману, директором готелю «Бомонд» П’єром Шамбреном.

Він вже не молодий, але його проникливість, вміння ладити з людьми, розуміння їх натури і життєвій силі міг би позаздрити майже будь-яка молода людина.

За походженням П’єр Шамбрен француз, але так як в США він потрапив ще дитиною, то відчуває себе американцем і мислить, як американець.

Постановку готельної справи він вивчав в Європі і вільно говорить на декількох європейських мовах.

Зовнішність Шамбрена, начебто нічим не примітна. Він описується автором як смаглявий кремезний чоловік.
Але ось опис його очей заслуговує особливої уваги: «Його очі могли бути жорсткими, як очі судді, яка виносить смертний вирок, могли бути спокійними та уважними, а іноді в них спалахували несподівані іскорки сміху».

П’єр Шамбрен є героєм цілого циклу детективів Х’ю Пентикоста.

І без ненав’язливих підказок цього героя поліція не розкрила б одного із злочинів, скоєних в готелі.

Я б порекомендувала ці детективи всім, хто не просто шукає легкого чтива, але і любить мислити, вникати в переплетення характерів людей і їх вчинків.

Х’ю Пентикоста часто називають класиком жанру «крутого детектива», але я назвала б його детективи психологічними.

І ще вони вчать не опускати руки, боротися зі злом і вселяють віру в те, що сміливий і чесний чоловік з усіх життєвих ситуацій вийде переможцем.

Особливо яскраво це ілюструє герой іншого циклу його детективів – журналіст Пітер Стайлз.

В аварії він позбувся правої ноги нижче коліна. Але не змирився з долею каліки, навчився ходити на протезі, повернувся до роботи і продовжував сам водити машину.

Так сталося, що відправившись писати книгу в провінцію, він взяв участь у пошуках викраденої бандитом дівчини.

Після того, як поліція, поговоривши з господарем відокремленого будинку на вершині гори, вирушила далі, Пітер затримався, повернувся в будинок і потрапив у пастку. Господарі будинку були заручниками чотирьох бандитів, і господар нічого не сказав поліції тільки тому, що один з бандитів тримав на мушці його дружину.

Ситуація, здавалося б, безвихідна. Пітер не тільки став заручником, але і, заступившись за викрадену дівчину, був побитий і позбавлений протеза.

Далі події розвиваються по висхідній, від сторінок не можна відірватися, серце наповнюється болем, жалем і люттю.

Здавалося б, нікому з заручників не врятуватися. І, тим не менш, завдяки розуму та самовідданості Пітера, гинуть не заручники, а бандити один за іншим, поки не залишається останній, якого нарешті і забирає поліція.

Роман називається «Дім на горі».

На мій погляд, з книгами Х’ю Пентикоста варто познайомитися всім любителям детективів? і не тільки їм.

До речі, коли письменника запитали, де він бере сюжети для своїх детективів, Джадсон Філіпс відповів: «Коли ти автор більше сотні детективних романів і оповідань, найчастіше тебе запитують, звідки беруться нові сюжети? Насправді ж давно вже відомо, що існує лише 36 драматичних ситуацій, з яких тільки половина заслуговує того, щоб про них писати. Зате можна писати кожен раз по-новому, адже люди – такі різні, а їх на земній кулі чотири мільярди… І головна гра – не в сюжеті, а в людях…»

І тут з ним не можна не погодитися.

А тепер про самого автора.

Хлопчик, якого назвали Джадсон, народився в артистичній родині Філіпс 10 серпня 1903 року в місті Нортфілд, штат Массачусетс.

Його батько, Артур Філіпс, був оперним співаком, а мати, Фредеріка Філіпс, актрисою.

Подробиці про те, як пройшло дитинство Джадсона, невідомі, швидше за все, як і дитинство багатьох дітей з артистичних сімей, за лаштунками.

Джадсон Філіпс навчався в Англії і США, в 1925 році він отримав ступінь бакалавра в Колумбійському університеті.

Писати Джадсон почав, коли ще навчався в школі. Але опублікована його перше оповідання «Кімната 23», був у 1923 році в журналі «Флінн», коли Джадсон вже навчався в університеті.

У 1926 році Філіпс став репортером газети «Нью-Йорк трибюн».

Його розповіді стали з’являтися в різних газетах і журналах.

Тоді Джадсон Філіпс вирішив взяти собі псевдонім – Х’ю Пентикост.
Насправді так звали дядька нью-йоркського успішного адвоката по кримінальних справах, практиковавшего на початку XX століття – Х’ю Пентикоста.

Під час Другої світової війни письменник служив на військово-морській базі США. Він не переставав писати і видавати свої книги. В 1943 році вийшла його книга «Служба загартовує» – The Brass Chills.

З-під його пера виходили не тільки детективи. З 1949 по 1956 рік він видавав «Гарлем Веллі таймс» у місті Амениа, штат Нью-Йорк. Був політичним оглядачем і рецензентом нових книг «Лейквилл джорнел» в місті Лейквилл, штат Коннектикут. А в 1951 році він заснував театр «Шэйрон Плейхауз», яким сам керував протягом двадцяти років.

У 1970-ті роки Х’ю Пентикост вів радіопередачу на радіостанції в місті Торрингтон, штат Коннектикут, яка користувалася великою популярністю.

Про особисте життя письменника відомо те, що він був двічі одружений і мав від першого шлюбу трьох дітей – сина і двох дочок, а від другого шлюбу тільки сина.

Всього Х’ю Пентикост написав близько 80 детективних романів. Всі вони поділені на серії.

Крім згаданих спочатку керуючого готелем П’єра Шамбрена і журналіста Пітера Стайлза, героями інших серій були художник Джон Джеріко, і бізнесмен Джуліан Квіст.

Професійні детективи рідко були головними героями його романів. Поліції в книгах Х’ю Пентикоста відводилася друга роль. І складалося враження, що без сищиків мимоволі або любителів поліція так і не розкрила б описувані письменником злочину.

Письменник називав людей «їжею для уяви письменника» і не гірше за свого героя П’єра Шамбрена розумів і поважав людей, тому йому вдалося, незважаючи на велику кількість творів, не повторюватися.

Ні один з романів письменника не можна назвати нудним, тривіальним, всі його книги неординарні і повні захоплюючих подій. Та найбільше особисто мене радує те, що зло в них завжди переможене і покарано.

Іноді, як кажуть дослідники творчості Х’ю Пентикоста, письменник використав в якості сюжетів реальні події. Наприклад, у 50-х роках минулого століття він написав роман «Королівство смерті» – «The Kingdom of Death», про злочини реально відбувалися на нью-йоркських причалах.

А роман Х’ю Пентикоста «Джеріко і німі свідки» – «Jericho and Silent Witnesses» має схожість з вбивством Кітті Дженовес з Брукліна, яка була вбита на очах 38 свідків, байдуже спостерігали за злочином.

А одного разу сталося так, що було скоєно злочин до цього описане в романі письменника.

Після того, як в Каліфорнії був захоплений автобус зі школярами, в ФБР зателефонував читач Х’ю Пентикоста, і повідомив їм про те, як техніка захоплення автобуса з дітьми, що рухається по шосе між двома селищами була описана в книжці письменника «День, коли зникли діти». Ця інформація з роману допомогла врятувати дітей. Пізніше з’ясувалося, що ніхто з викрадачів не читав цього роману. Однак письменник якимось дивним способом описав ще не скоєний злочин.

Х’ю Пентикост обирався президентом Американської Асоціації детективних письменників. Був лауреатом премії цієї Асоціації, і премії Ніро Вульфа.

Літературна діяльність Х’ю Пентикоста тривала 50 років.

Писав він ще під псевдонімом Пилип Оуен і під своїм справжнім ім’ям – Джадсон Філіпс.

З життя письменник пішов 7 березня 1989 року у віці 85 років в штаті Коннектикут, США.

Але я думаю, що будь-який письменник продовжує жити, поки люди читають його книги.