Гайморит: наслідки нежиті і не тільки

14


Перехворіли на грип чи ГРВІ (ще й, швидше за все, перенесли застуду на ногах), довго пірнали в прохолодній воді, у вас запущений карієс або хронічні проблеми з мигдалем або горлом? І ось в один далеко не прекрасний день ви раптом прокидаєтеся з «квадратної» головою, біль відчувається не тільки за очима і при дотику до носа і з боків нього, але і при простому нахилі вперед, важко дихати через ніс і ви практично не відчуваєте запахів? На жаль, привітати тут не з чим – у вас, швидше за все, гайморит.

Гайморит ( Highmoritis) – різновид синуситу, запалення гайморової (верхньощелепної) придаткових пазух носа (або як її ще називають, гайморова синуса), яка пов’язана особливими проходами з носовою порожниною і, відповідно, носоглоткою. Основну роль у розвитку гаймориту грає те, що при достатньо великому обсязі самих пазух соустья (отвори, якими закінчуються вивідні протоки) мають дуже маленький діаметр, всього один-три міліметри. При набряку слизових, що супроводжують запальні процеси, протоки і зовсім стають непрохідними, вся слиз і гній залишається всередині пазухи, що створює ідеальне живильне середовище для розвитку хвороботворних мікроорганізмів.

Гайморит: наслідки нежиті і не тільки

Вперше гайморит був описаний як захворювання в XVII столітті англійським лікарем Натаніелем Гаймором, або Хаймором в іншій транскрипції (Highmore Nathaniel), на честь якого він і був названий. На сьогоднішній день дані про захворюваність різними синуситами, в тому числі і гайморитом, досить невтішні: щороку вони діагностуються приблизно у 10% населення розвинених країн, де можна було зібрати статистичні дані. Гайморит можуть захворіти люди будь-якого віку, виняток становлять лише діти молодше 7 років, так як у них гайморові пазухи ще недостатньо сформовані. Щорічно число людей, у яких виявлений гайморит, збільшується на 1-2%. Не радують і дані про лікування захворювання: після хірургічного втручання у 90% хворих вже через рік спостерігається рецидив, а у хворих з хронічним гайморитом після повного курсу лікування в стаціонарі лише в 14% випадків настає остаточне одужання.

Гайморит можуть викликати не тільки бактерії (стрептококи, стафілококи) та віруси, він може бути спровокований також мікоплазмою, хламідіями, грибковими інфекціями та гемофільної паличкою.

Причинами розвитку гаймориту прийнято вважати:
— ускладнення після грипу та ГРВІ;
— інші інфекційні захворювання (кір,скарлатина);
— хронічний тонзиліт, ларингіт та фарингіт;
— поширення запального процесу від корінних зубів під гайморової пазухою (гранульома, запалення окістя на щелепи і т. д.);
— хронічний алергічний нежить;
— викривлення перегородки носа;
— вроджене звуження носових проходів;
— різкий перепад тиску в літаку і при пірнанні на глибину.

Сприяє розвитку гаймориту ослаблення імунітету і нестача вітамінів восени і взимку. У дітей часто стають причиною гаймориту розрослися аденоїди. На жаль, ознаки гаймориту найчастіше проявляються не відразу, а коли ми вже встигаємо забути про перенесеної застуди. Не повністю вилікуваний гострий гайморит переходить в хронічну форму.

Виділяють наступні симптоми гаймориту:
— тяжкість і біль в голові;
— біль при дотику до перенісся і по боках від носа;
— різка біль у переніссі і в лобі при нахилах вперед;
— біль, відчуття «тиску» за очима;
— можливе підвищення температури;
— нечутливість до запахів, ослаблення смакових відчуттів;
— утруднення носового дихання, гугнявість;
— виділення з носа гною та згустків крові, іноді у вигляді щільних «корок»;
— безсоння.

Всі ознаки гаймориту наростають ввечері. Не лікований гострий гайморит, так само як і хронічний, можуть стати причиною менінгіту у разі поширення інфекції і запального процесу на мозкові оболонки. Хронічний гайморит, як постійне джерело інфекції в організмі, що може викликати також кон’юнктивіт, постійні ангіни і фарингіти, абсцеси, захворювання зубів і навіть остеомієліт верхньої щелепи. Гострий гайморит може спровокувати запалення трійчастого нерва.

Діагностика гаймориту побудована на з’ясуванні скарг пацієнта, огляд хворого, перевірці стану слизових оболонок носових ходів і вихідних отворів гайморової пазухи. Як правило, призначається рентген носових пазух, іноді проводиться діагностична пункція. На підставі всіх отриманих даних лікар діагностує одно — або двосторонній гайморит, а також встановлює його вид залежно від того, яка патогенна мікрофлора стала його причиною.

Крім хвороботворних мікроорганізмів, гайморит можуть викликати травми зі скупченням крові в гайморової порожнини, алергічні реакції. При різких перепадах тиску може розвинутися різновид гаймориту, звана аэросинусит – це хворобливий стан частіше за все проходить само собою. Можливі також змішані типи гаймориту.

Для лікування гаймориту застосовуються наступні методи:
— безпункционный;
— пункція;
— хірургічний.

Також проводиться комплексна терапія з використанням антибіотиків як загальної, так і місцевої дії, протизапальних та антиалергічних медикаментів, препаратів, що розріджують в’язкий слиз і сприяють її відтоку.

Безпункционное лікування призначається при легких формах гаймориту, при цьому використовують «зозулю» (метод промивання носових ходів та пазух за Проэтцу), іноді в поєднанні з терапією лазером, синус-катетер Ямик. При цьому поліпшується відтік гною з гайморових пазух, що істотно прискорює одужання.

Пункцію або проколу гайморової пазухи зазвичай застосовують при гаймориті середньої тяжкості, це один з найбільш часто використовуваних методів лікування. Прокол здійснюється через носовий хід під місцевим знеболенням і дозволяє швидко відкачати гній з пазухи, промити її фізіологічним розчином і ввести лікарські засоби. Якщо для успішного лікування одного проколу недостатньо, щоб уникнути зайвого травмування в місці першого проколу встановлюють катетер.

Обидва методи мають свої протипоказання, вибрати підходящий може тільки лікар.

Хірургічне лікування гаймориту показано при його занедбаності або хронічних формах, а також при наявності в гайморових пазухах поліпів або кіст. Зрозуміло, що таке лікування проводиться тільки в стаціонарі і під загальним наркозом.

Відомо багато методів лікування гаймориту засобами народної медицини, які прекрасно поєднуються з лікуванням, призначеним лікарем, і прискорюють одужання. Важливо: всі теплові процедури (різні прогрівання, теплові інгаляції, використання розігріваючих мазей) можна проводити тільки при хорошому відтоку гною з гайморових пазух! Оскільки оцінити стан пацієнта і можливість застосування таких способів лікування може тільки лікар, без консультації з ним від даних методів лікування краще утриматися.

Для полоскання і промивання носоглотки часто використовують розчин звичайної або морської солі (1 ч. л. на 0,5 склянки води). Також для промивання носа роблять розчин марганцівки або йоду, причому беруть буквально кілька кристаликів марганцівки або пару крапель йоду на склянку води, розчин повинен бути трохи забарвленим. Промивання таким розчином повторюють кілька разів в день. З тією ж метою можна скористатися настоями лікарських рослин: ромашки, календули, чебрецю, шавлії (спосіб приготування настою вказано на упаковці).

Для промивання носових ходів і гайморових пазух зручно скористатися великим шприцом без голки, кожну ніздрю промивають по черзі. Рідину потрібно вводити повільно і акуратно, щоб під тиском вона не потрапила в євстахієву трубу і не спровокувала отит.

Хороший ефект дає закапування в ніс масла обліпихи і шипшини, соку алое (по 3 краплі в кожну ніздрю). Можна зробити краплі меду, соку цибулі і сирої картоплі, взятих порівну і закапувати по 2-3 краплі три рази в день.

Більш тривалий вплив забезпечують ватні турунди, змочені наступним складом: по 1 ч. л. соку з клубнелуковицы цикламена, соку ріпчастої цибулі, меду, соку каланхое, соку алое і мазі Вишневського. Вату накручують на сірники, потім знімають, просочують отриманою сумішшю і вставляють турунди в кожну ніздрю на 30 хвилин.

До профілактики гаймориту можна віднести:
— своєчасне лікування гострого риніту, запобігання хронічних ринітів;
— усунення перешкод для нормального носового дихання (випрямлення викривленої носової перегородки, видалення при необхідності розрослися аденоїдів, поліпів);
— прийом (за погодженням з лікуючим лікарем) препаратів, що підвищують імунітет, при його різкому зниженні (Бронхо-мунал, ІРС-19);
— промивання носа і зрошення його слизових під час ГРВІ (Аква Маріс, Хьюмер, Салін, Але-Сіль);
— лікування хронічних захворювань носоглотки;
— регулярні візити до стоматолога.

На жаль, всі методи лікування гаймориту, наявні в розпорядженні офіційної медицини, щонайменше неприємні, а часто й вельми болючі. Тому профілактика гаймориту має дуже велике значення і з цієї точки зору.

Всім доброго здоров’я!