Багато людей вірять в те, що померлі можуть повертатися з того світу. Не зовсім, звичайно, на час… І навіть спілкуватися з живими. Або, принаймні, показуватися їм. Чому ж це відбувається і як?
Примарні шахісти
Зовсім недавно мені розповіли абсолютно реальну історію, що сталася з однією жінкою. У цієї жінки (назвемо її Валентиною) помер батько. А незадовго до того в батька помер близький друг. За життя батько Валентини дуже любив грати з цим одним в шахи. І ось якось Валентина вирішила за якоюсь потребою зайти в квартиру покійного батька… Відкривши ключем двері, відразу ж відчула – всередині хтось є. Пройшла в кімнату і побачила там… померлого батька та його друга! Небіжчики сиділи за шаховою дошкою і захоплено грали партію. Валентина окликнула їх, але обидва не звернули на нього жодної уваги. Вони начебто розмовляли між собою, але вона чула тільки невиразне бурчання.
Тоді Валентина підійшла і спробувала змішати шахи на дошці, сподіваючись цим привернути увагу мерців. Після цього примари разом з дошкою стали танути і незабаром зникли без сліду.
Розмова з покійним бойфрендом
А ось історія Інги. Якщо вона і її бойфренд не проводили ніч разом, то він обов’язково надсилав їй перед сном СМС. Але як-то раз звичне повідомлення так і не прийшов… Інга лягла спати, і їй приснився кошмар: на дорозі лежить людське тіло, але обличчя не розглянути – видно тільки ноги. Незважаючи на це, дівчина була впевнена, що це її друг. Пізніше пролунав телефонний дзвінок: повідомляли, що її хлопець загинув в автомобільній аварії.
У наступні місяці Інге не раз здавалося, що вона розмовляє з загиблим коханим. Він зізнавався їй у коханні і стверджував, що вони завжди будуть разом… Ті ж самі слова часто вимовляли і за життя молодої людини.
«Потойбічні» візити
Жаклін Хейес, викладач консультаційної психології лондонського Університету Рохемптон, стверджує, що люди часто можуть не тільки «телепатично» спілкуватися з померлими, а й бачити їх, чути їх голос і навіть відчувати запах. Таке відбувається приблизно 30-60% втратили близьку людину. «Вони можуть не володіти тілом, але в ці моменти вони живі, — вважає Хейес. — Як мінімум, в нашій свідомості».
Так, один чоловік розповідав, що після смерті своєї бабусі відчував смак страв, які вона готувала.
«Візити з того світу» можуть тривати місяцями, а то й роки. Майже завжди покійний веде себе точно так само, як при житті – наприклад, сидить у своєму улюбленому кріслі. Зазвичай живі отримують від покійного рада або втіха. Але буває й інакше. В одному випадку покійний батько, який за життя був жорстокий до сина, під час такого «відвідування» став насміхатися над ним, називаючи невдахою.
Психіатр міланського шпиталю Сан-Пауло Армандо д’агостіно вважає, що привиди – це породження нашого мозку, що дозволяє йому впоратися з посттравматичним стресом. Ми потребуємо спілкуванні з померлим близьким людиною і отримуємо його. «Я б сказав, це втрата мозкової здатності розділяти дві функції — сприйняття чого-то і збереження в пам’яті», – каже він.
Зникаючі пасажири
Але тоді як пояснити випадки, коли люди бачать примари зовсім незнайомих людей, причому зовсім не очікуючи їх побачити? Наприклад, японська газета Asahi опублікувала статтю дослідниці з університету Тохоку Юке Кудо, яка в процесі збору матеріалу для дисертації розмовляла з таксистами, які працюють в районі Сендая на острові Хонсю, і зібрала цікаві факти.
Виявилося, дехто з водіїв таксі потрапляли в ситуацію, коли їх пасажири таємничим чином зникали, не заплативши за поїздку. І, схоже, це не було банальним «розлученням».
Всі епізоди мали місце після того як Японію в березні 2011 р. спіткало руйнівний землетрус, що супроводжувалося цунамі. Район Сендая постраждав більше за інших – гігантська хвиля просто змила всі будинки в радіусі більше кілометра.
Один з таких випадків стався приблизно через рік після катаклізму. Біля станції Ісіномакі один з таксистів посадив у машину одягнену в пальто жінку, яка попросила відвезти її в район Минамихама. «Я запитав її, чи знає вона, що район практично нежилий після цунамі? – згадує оповідач. – На це жінка сказала тремтячим голосом: «Невже я померла?!» Чоловік обернувся – але на задньому сидінні нікого не виявилося…
До іншому водієві сів молодий чоловік років двадцяти. Він назвав пункт призначення – гірський район Хиерияма. Автомобіль їхав без зупинок, але посеред шляху шофер раптом виявив, що пасажир кудись пропав.
Важливим фактом є те, що у всіх подібних випадках при посадці пасажира-примари автоматично включався лічильник. В результаті таксистам довелося оплачувати поїздку зі своєї кишені. Виходить, привиди ніяк не могли бути просто плодом уяви водіїв!
Гості з «нижнього шару»
Відомий парапсихолог Роберт Монро в книзі «Далекі подорожі» розповідає про те, що наш світ оточений енергетичними шарами, населеними душами людей, раніше воплощавшимися у фізичному тілі. На першому шарі знаходяться душі, які поки ніяк не можуть відвикнути від свого тілесного існування. Часом вони намагаються вести колишню життя, або повернутися в своє мертве тіло… Деякі з них навіть переслідують живих людей, особливо з розхитаною психікою, підживлюючись їх енергією… Так продовжується до тих пір, поки вони не усвідомлюють, що вже померли. Тоді вони піднімаються вгору і проходять певний шлях до наступного земного втілення.
Якщо привиди можуть бути людям, то це виключно мешканці «найнижчого» шару – ті, хто поки що не усвідомлює своєї кончини. Втім, не варто сприймати дану ідею як істину в останній інстанції – це всього лише припущення. Але необхідно зрозуміти, що в таких явищах немає нічого незвичайного і ніхто не застрахований від зустрічі з мешканцями «потойбічного світу»…
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
