Катаракта: хвороба з поетичною назвою…

8


Хвороба з поетичною назвою «водоспад» (від грецького katarrhaktes), в минулому вражала, в основному, людей похилого віку, стрімко молодшає… Катаракта, помутніння кришталика – біологічної лінзи наших очей, виникає все частіше і частіше не тільки як наслідок вікових змін, але розвивається у досить молодих людей працездатного віку. У чому причина?

Отже, які чинники можуть спровокувати розвиток катаракти, крім віку:
— цукровий діабет;
— туберкульоз;
— тривале перебування на сонці без сонцезахисних окулярів;
— постійне вплив високих температур («катаракта склодувів»);
— рентгенівське та гамма-випромінювання;
— порушення харчування тканин ока (наприклад, внаслідок високого внутрішньоочного тиску), зниження імунітету;
— захворювання шлунково-кишкового тракту і печінки;
— гіпофункція паращитовидних залоз;
— дерматити різного походження (дерматокатаракты);
— різні травми очей (травматичні катаракти);
— куріння, вживання алкоголю;
— певні лікарські засоби, контакт з токсичними хімічними сполуками ( токсичні катаракти);
— несприятлива екологічна обстановка в цілому.

Не так вже мало, чи не так?

І все ж катаракта, в більшості випадків, виникає саме у літніх людей, це так звана «стареча катаракта». Згідно статистики, у світі щороку фіксується більше мільйона нових випадків цього захворювання. Як показали масштабні дослідження з цього приводу, катаракта виявлена більш ніж у 65% людей, чий вік старше 75 років. Стареча катаракта поділяється на початкову, незрілу (набухающую), зрілу і перезрілу.

Встановлена безсумнівна зв’язок між збільшенням кількості вільних радикалів, винуватців старіння організму, і розвитком катаракти. Виникають у клітинах під впливом, в основному, інтенсивного сонячного світла, вільні радикали викликають незворотні зміни в білку кришталика і викликають його помутніння на тлі загального зниження захисних реакцій.

Прийнято вважати, що починаючи з віку 45 років ви в групі ризику по розвитку катаракти. Однак, як вже зазначалося вище, захворювання може виникати і значно раніше цієї вікової планки.

Кришталик складається з вільно розташованих молекул білка і рідини. Світло проходить через цю лінзу, заломлюється і фокусується в одній точці — центрі жовтої плями очі. Однак з плином часу в структурі кришталика з’являються спочатку окремі каламутні ділянки, потім їх стає все більше і на довершення процесу весь кришталик стає каламутним. Спочатку зір у хворого погіршується, виникають проблеми при читанні і під час письма, потім стають розмитими предмети і особи. При цьому запальних процесів у кришталику не виникає, оскільки він позбавлений нервів і судин. На останній стадії катаракти людина здатний розрізняти тільки світло і тінь (іноді кольорові плями), але він не бачить контурів предметів, все розпливається перед очима. Улюблений прийом ескулапів минулого, окуляри з жовтими лінзами, мало чим може допомогти для виправлення ситуації. Кінцевий результат – повна сліпота.

Катаракта буває також вродженою і набутою, причому вроджена катаракта зазвичай не розвивається далі, придбана ж прогресує майже завжди. Лікарі розрізняють ще й м’які і тверді катаракти (залежить від наявності щільного ядра в кришталику), а також існує ціла класифікація катаракти в залежності від її форми і місця розташування.

Діагностують катаракту на підставі опитування пацієнта, загальної клінічної картини і ряду офтальмологічних досліджень, а також біомікроскопії.

При лікуванні катаракти різної етіології та різних стадій розвитку можуть поетапно застосовуватися як консервативні (медикаментозні), так і хірургічні методи. Зрозуміло, що для ефективного лікування катаракти, як наслідки основного захворювання, потрібно в першу чергу приділити увагу лікуванню причини. На початкових стадіях катаракти широко використовують різні медикаменти (найчастіше, у вигляді очних крапель), здатні загальмувати розвиток хвороби. Для застосування хірургічних методів потрібно дочекатися «дозрівання» катаракти.

У минулому для лікування зрілої катаракти широко застосовувався хірургічний метод, що полягав або в повному видалення помутнілого кришталика (іноді з заміною його на «протез»), або частковому витягу помутневших ділянок. Недоліком даного методу можна було вважати велику кількість ускладнень після оперативного втручання, болючість і тривалість відновного періоду, значна кількість невдалих операцій.

На щастя, в даний час для хірургічного лікування катаракти все більше застосовують ультразвук або лазер. Ультразвуком дроблять вміст мутного кришталика і витягують його через невеликий прокол, потім в збережену капсулу вставляють «протез». При використанні лазера точково дроблять окремий ділянку кришталика. Обидва методу малоінвазивні, характеризуються швидким періодом відновлення, істотно менш болючими і більш безпечні в плані внесення інфекції.

Щодо профілактики розвитку катаракти можна відзначити наступне. Якщо мова йде про вроджених катарактах, найбільше значення буде мати профілактика вірусних захворювань у майбутніх мам під час вагітності. Грає роль також виключення контакту з токсичними речовинами і радіаційного впливу. Стосовно ж придбаних катаракт, тут дуже велику роль відіграє своєчасне лікування запальних захворювань очей, дотримання техніки безпеки при роботі на шкідливих виробництвах, заходи, спрямовані на відстрочку загального старіння організму. Не можна не відзначити також необхідність своєчасного серйозного лікування захворювань, здатних спровокувати розвиток катаракти, прихильність здоровому способу життя, відмова від шкідливих звичок.

Якщо ж, незважаючи ні на що катаракта у вас все ж виникла, не варто зневірятися: звичайно, 100% гостроту зору вам навряд чи зможуть повернути, однак сучасні методики лікування дають досить непоганий результат і дозволяють не тільки істотно поліпшити якість життя, але і часто повернути втрачену працездатність.

Всім доброго здоров’я!