Королівство Виснаження

15


Не всі діти люблять супи та каші! Казка для дітей 4-6 років, допомагає підняти апетит.

Одна дівчинка дуже погано їла. Все їй здавалося несмачним. Любила вона поласувати цукерками, шоколадками, тортиками, тістечками.

Кожен раз, коли мама кликала доньку їсти, починався скандал. Дівчинка відмовлялася, плакала, мама вмовляла її, потім починала сердитися, і все закінчувалося як зазвичай: дівчинка, поковырявшись ложкою в тарілці, голодна вставала з-за столу.

Так повторювалося цілий тиждень. Одного разу, так і не поївши, дівчинка пішла на прогулянку. А день був дуже вітряний. Вітер ніс по вулиці опале листя, часом піднімаючи їх високо в повітря.

Ледь за дівчиною зачинилися двері під’їзду, вітер підхопив легку худеньку дівчинку і, піднімаючи її все вище і вище, стрімко поніс по повітрю. Дівчинка закричала:
— Допоможіть! Врятуйте!
Перехожі, піднявши голови, бачили дивну картину: високо над їхніми головами по повітрю летіла худенька дівчинка, відчайдушно волаючи. Допомогти їй ніхто не міг. Дуже високо вітер підняв дівчинку в повітря.

Через кілька хвилин дівчинка, подивившись вниз, побачила, що стрімкий вітер несе її вже не над містом, а над полями, а ще через кілька хвилин внизу показалися верхівки дерев. Вітер став стихати, і дівчинка дуже плавно опустилася між дерев на галявинку, на якій стояв дуже похмурий замок.

Не встигла дівчинка як слід роздивитися, зарипіли двері замку і на порозі з’явилася худюща, дуже негарна жінка. Волосся на голові в неї стирчали незачесаним патлами на всі боки, шкіра на обличчі була дуже зморшкувата, ніс як довгий олівець стирчав над вузькими губами, що склалися в єхидну посмішку. Одяг незнайомки також не викликала приємних асоціацій: сукня темного, якогось брудного коричневого кольору, бовталося на ній, як на вішалці.

— Ха-ха-ха! — скрипучим голосом засміялася дивна господиня замку. — Я давно чекала тебе. Ласкаво просимо в мої володіння!
— Ви хто? — злякано запитала дівчинка.
-Я? Ти не знаєш, хто я? — ображено поцікавилася жінка. — Я — королева королівства Виснаження. Вітер дуже часто приносить мені діточок, які не хочуть їсти як слід, і від цього стають немічними і легкими. Ось і тебе приніс. Ти ж не любиш їсти?
— Люблю, — ледве стримуючи сльози, прошепотіла дівчинка.
— Як же, як же, звичайно любиш! Цукерки там всякі, шоколадочки, тістечка. Хіба ж це їжа? Маму, мабуть, не слухала, суп є не хотіла?
— Не хотіла, — ковтаючи сльози, прошепотіла дівчинка.
— Ну, от і не плач тепер. Тут тебе ніхто не буде змушувати їсти супи і каші. Живи, як хочеш. Єдине, що від тебе вимагається: наводити порядок у моєму замку. Заходь! — королева широким жестом відчинив огидно скрипящую двері і вичікувально подивилася на дівчинку.

Дівчина побрела до замку. Всередині замок був ще гірше, ніж зовні. В кімнатах панував півморок, але навіть без сонячного світла всюди виднілася величезна павутина. Вона звисала з полиць, столів, стільців. Сміття валявся на курному підлозі. Речі королеви валялися в цілковитому безладді.

— Як бачиш, роботи тобі доведеться багато. Давненько вітер не приносив мені помічницю, — королева грізно подивилася на дівчинку, — я зараз відлучуся по своїх справах, а ти берися за справу. Так пошевеливайся. Щоб до мого приходу все було прибрано.

Королева зникла за дверима. Дівчинка присіла на підлогу в куточку і гірко заплакала. Вона не уявляла, як їй тут все прибрати, а найголовніше — не знала, як повернутися додому. Поплакав, вона згорнулася калачиком на підлозі і заснула. Не дивно! Адже сил у неї не було зовсім! Несподівано вона відчула, що хтось доторкнувся до її руки. Дівчинка відкрила очі і побачила їжачка, який своїм носом доторкнувся до неї.

— Ой! — здивовано скрикнула вона.
— Тихіше! Не кричи! — несподівано заговорив з нею їжачок.
— Ти вмієш розмовляти? — здивувалася дівчинка.
— Звичайно! Ми в казці, а в казці все можливо, — пояснив їжачок. — Я хочу тобі допомогти повернутися додому.
— Правда? Допоможи мені, будь ласка, добрий їжачок! — зраділа дівчинка.
— Допоможу. Але ти повинна обіцяти, що перестанеш харчуватися тільки солодощами. Обіцяй, повернувшись додому, їсти супи та каші, щоб стати сильною і здоровою. Тому що якщо ти знову потрапиш сюди, я вже не допоможу тобі. За умовами казки, допомогти можна тільки один раз.
— Обіцяю! — рішуче сказала дівчинка.
— Добре! — зрадів їжачок. — Зараз я покличу мишей, і попрошу їх навести тут порядок. А ти зверни ковдру і поклади його на ліжку, ніби це ти спиш, так прикрий зверху ковдрою. Чаклунка подумає, що ти втомилася і не стане будити тебе до ранку. А ти за цей час повернешся додому.
— Зараз зроблю! — радісно відповіла дівчинка і взялася за справу.
Їжачок голосно свиснув і раптом з усіх шпарин повилазили миші. Багато мишей! Він їм щось просвистів і миші слухняно взялися наводити чистоту. Хвостами змітали павутину і пил, лапками прибирали сміття.

— Ходімо швидше, — покликав дівчинку їжачок. Королева скоро повернеться.
Тільки вони встигли вийти з замку і сховатися за кущем, як повернулася худа королева.

— Біжи не озираючись по цій стежці. Вона приведе тебе в місто. Та дивись, виконай обіцянку! — напучував їжачок дівчинку.
— Обіцяю! Спасибі тобі, їжачку! — сказала дівчинка і кинулася бігти по стежині.

Корольова, зайшовши в замок, побачила, що наведений порядок, а втомлена дівчинка, сховавшись з головою ковдрою, спить на ліжку.
— Гаразд, хай поспить. Втомилася, — прокряхтела королева і сама завалилась на інше ліжко, і тут же почувся її хропіння.

А дівчинка тим часом швидко-швидко добігла до міста, прибігла додому і з порога закричала:
— Мамо, хочу їсти! Налий, будь ласка, супу. І каші поклади побільше!

З тих пір не доводилося дівчинку просити з’їсти суп або кашу. А солодощі вона їла тільки після їжі і потроху!