Багато батьків помічають, що малюк, який був спокійним і лагідним, слухняним і веселим, раптом починає вередувати, не відпускає маму ні на крок, часто плаче й гнівається. І відбувається ця зміна у віці 10-12 місяців. Тобто, близько року. Чому дитина раптом змінюється? Справа в тому, що починається криза одного року.
Ознаки кризи
Як визначити, що дитина не просто втомився і вередує або у нього немає настрою, а дійсно почалася криза? Ось ознаки, за якими це можна визначити:
• суперечлива поведінка. Наприклад, тільки що хотів іграшку і відразу ж відкидає її. Або малюк дуже хоче погуляти і раптом через дві хвилини це бажання пропадає;
• різка зміна поведінки. Дитина часто без настрою, незадоволений, відмовляється від звичайних дії, іноді веде себе агресивно;
• підвищена чутливо і надмірна образливість;
• впертість і непослух. Навіть якщо дитина знає, що так робити не можна, все одно робить з духу протиріччя;
• малюк вимагає постійної уваги. Дитина ходить за нею по п’ятах, вимагає, щоб займалися тільки їм;
• підвищена плаксивість і капризи. Всі діти час від часу вередують, але якщо це повторюється занадто часто, та ще й без причини – це явна ознака кризи.
Один, а частіше кілька ознак такої поведінки свідчать про початок кризи. Тривати він може й кілька тижнів, і навіть рік. Все залежить від характеру дитини та вміння батьків вчасно зреагувати на зміни в поведінці малюка.
Причини кризи
Чому виникає ця криза? Які причини? Вся справа в тому, що дитина в перший рік життя дуже активно розвивається. Причому це всебічний розвиток. Малюк вчитися утримувати в руках предмети, їсти ложкою, повзати і ходити. Тому дитина вважає, що він вже великий і все може сам. І, звичайно, дорослі йому вже не потрібні.
Але дорослі наче не помічають самостійності дитини. І ось малюк хоче їсти сам, а мама намагається його нагодувати. Або дитина намагається одягтися сам, але в нього не дуже виходить, мама допомагає, а малюк вередує. Тобто, батьки поводяться з дитиною, як і раніше. Але ж малюк уже підріс і хоче більше самостійності. От він і злиться, кричить, плаче або намагається битися.
Тому висновок такий: малюк поводиться так, тому що він вже підріс і змінилися його бажання і можливості. А батьки повинні давати йому велике свободи і вчасно помітити, що дитина змінився і став старше.
Як пережити кризу?
Хтось мириться з капризами дітей, хтось лає малюків. Однак і ті, і інші неправі. Ось кілька порад, які допоможуть звести до мінімуму прояви кризи:
• не створюйте занадто багато заборон. Краще п’ять, а не десять. А якщо ви боїтеся, що дитина буде брати ті речі, які не можна брати, просто приберіть їх;
• якщо дитина не хоче їсти, не змушуйте, а тільки пропонуйте;
• якщо малюк хоче щось зробити самостійно, не бороніть йому. Підкажіть, як треба зробити, похваліть малюка;
• якщо дитина постійно плаче і не виходить переключити його увагу, залиште малюка одного, але ненадовго;
• ставтеся до бажань і прохань малюка уважно, не ігноруйте їх;
• спілкуйтеся з малюком – так ви допоможете розвинути мова, познайомте дитини з навколишнім світом і дитина навчитися висловлювати свої бажання словами, а не вередувати;
• більше грайте разом, а не тільки командуйте і забороняйте.
Є ще кілька речей, які не можна робити. Ось вони:
• не чиніть тиск на дитину тільки тому, що ви більше і сильніше. Батьки повинні захищати дитину, і він повинен це розуміти;
• не можна дозволяти робити абсолютно все, заборони повинні бути, хоча б мінімальні;
• не можна забороняти дитині виявляти самостійність;
• уваги дитині потрібно приділяти достатньо, але при цьому треба пояснити і показати, що у батьків є й інші важливі справи;
• бити і кричати не можна. Постійно пам’ятайте, що малюк просто дорослішає і це криза віку. Погано поводиться дитина не навмисно;
• якщо починаються капризи, потрібно відволікти малюка, але не давати відразу бажане, якщо ви не збиралися робити це спочатку;
• дорослі повинні дотримуватися однієї схеми поведінки. Не можна, щоб бабуся дозволяла їсти цукерку, а мама – ні. Інакше дитина просто не зрозуміє, як же правильно;
• оскільки діти в цьому віці повторюють дії та поведінка дорослих потрібно намагатися не показувати свої погані сторони у присутності маляти.
• Якщо ви забудете про це, то криза у дитини буде виражатися більш яскраво.
Пам’ятайте про те, що криза мине, скільки б він не тривав. А дитина буде дорослішати і далі. Тому ваше завдання-не втрачати терпіння, поводитися з малюком правильно. І саме головне – любіть свою дитину. Чим більше любові, тим краще. Але це не означає, що повинна бути вседозволеність.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
