Неприємні люди

12


«Іноді після розмови з людиною хочеться дружньо потиснути лапу собаки, посміхнутися мавпі, вклонитися слонові», – сказав Максим Горький. «Найбільша розкіш у житті – це розкіш людського спілкування», – ніби відповідаючи на його слова, відпарирував інший знаменитий автор Антуан де Сент Экзепюри. Одного разу зіткнувшись з неприємним людиною, люди часто асоціюють з ним інших людей і замикаються в собі, уникаючи спілкування. Хто такі неприємні люди? Можна стверджувати, що кожен з нас в тій чи іншій мірі може бути неприємний? Чи можливо бути приємним для всіх?

Неприємні особистості

Є категорія людей, які неприємні всім або, принаймні, більшості. Як правило, це люди грубі, неохайні, агресивні, нахабні, хитрі, заздрісні. Тобто ті, хто втілює людські вади і не приховує цього. З одного боку, вони, звичайно, жахливі. З іншого – відверті. Вони не грають ролі, а ведуть себе так, як бажає їх его. У всякому разі, при зіткненні з ними, ти завжди знаєш, що нічого доброго від них чекати не доводиться і інтуїтивно відступаєш подалі, защищаешься, отворачиваешься, борешся. Все залежить від ситуації. На війні як на війні. Стає зрозуміло, чому оголошені війни виглядають більш чесно, ніж неоголошені. Другі – приховані, гібридні, підлі і т. д., як правило, прикриті красивими фасадами, словами, гаслами і масками.

Деякі люди не подобаються нам, здавалося б, просто так, без причини. Іноді навіть важко пояснити, чому саме. Начебто, такі ж як всі, виглядають красиво, кажуть правильно, чудово пахнуть, а нас ніби вітром здуває, подалі. Щоб тільки не бачити, не чути, не говорити. У чому тут секрет?

Не завжди розпізнаєш прихованого ґвалтівника, негідника і покидька. Він ретельно мімікрує, навчившись грати на наших самих тонких струнах з допомогою

• маніпуляцій;
• ігнорування;
• лестощів;
• брехні;
• підміни понять.

АЛЕ, як би не старався, ми на підсвідомому рівні відчуваємо небезпеку і уникаємо спілкування з цією людиною. Не поспішаємо відкривати йому душу і ділитися сокровенним.

Як ми пристосовуємося до «негідників»

Правда, це стосується не всіх. Є «довірливі» і «дуже розумні», хто не хоче слухати свого внутрішнього мудреця, розташованого в серці – центрі інтуїції. А слухає того мудреця, який сидить в голові. А вже той вміє вмовляти, розставляти по поличках і переконувати.

Найчастіше «цей мудрець» змушує нас пристосовуватися до неприємного спілкування, тому що стверджує, нібито, воно нам потрібне. Заради підтримки культурних та історичних зв’язків, сімейного світу, здорового робочого процесу. І ми погоджуємося, замикаємо своє незадоволення подалі, щоб не рыпалось і не заважало жити. І роками терпіти нестерпні, неприємні і небезпечні для нашої психіки і душі відносини. Заради кар’єри, заради дітей, зарплати, світу… І поступово перетворюємося на рабів обставин і відносин, забуваючи себе, свої справжні цілі, бажання, потреби, людей, які могли б бути близькими, але їх місце займають чужі, неприємні, але КОРИСНІ з точки зору нашого витонченого розуму.

А між тим, у відносинах, де вами маніпулюють, де вас ігнорують, де брешуть, лестять, лицемірять, немає ніякого сенсу. Вони нічого не створюють, крім карткових будиночків і пасток. Вони не розвивають нашу душу і не гріють наше серце. По суті, вони потрібні не нам, а якомусь диявольському егрегору, що поповнюється нашої енергією.

Егрегор – (від д.-грецьк. «безсонний») — в окультних і нових (нетрадиційних) релігійних рухах — «ментальний конденсат», породжуваний думками та емоціями групи (спільності) людей і отримує самостійне буття; душа речі (реліквії).

Егрегори бувають різні: світлі і темні, творять і руйнують. І кожна людина має поки право обирати, який маятник він буде розгойдувати: той, який збільшує в світі ентропію (перетворення, пов’язані з необоротним розсіюванням енергії) або той, який гармонізує Всесвіт.

Кращий спосіб гармонізувати себе і цей світ – навчитися жити з ним у згоді і йти від непотрібних, неправильних і неприємних відносин, які вас руйнують.

Начебто все правильно сказано – піти від неприємних людей знайти тих, з ким добре, і жити в гармонії з ними і з собою. Але життя, на жаль, це не полігон для ідеальних побудов. Це гармонія різноманітності й багатогранності. І нам так чи інакше доведеться з цим рахуватися і взаємодіяти не тільки з тими людьми, які нам приємні. Дуже часто ми не в силах змінити обставини і людей. І нам доводиться їх приймати такими, які вони є.

Як жити в світі «неприємних людей», не травмуючи себе?

• Розуміти для себе принципові речі, на які ви не підете навіть заради мами, тата, начальника, родича, президента і т. д., тобто того неприємного людини, з яким змушені взаємодіяти, не маючи можливості відійти подалі. Бажано, якщо це можливо, поставити їх до відома про це. І навчитися говорити «ні», коли це стосується принципових для вас питань.

• Бути вірним собі. Робити і говорити те і так, як підказує вам серце. Як можна частіше вступати в єдності собою. Не ламати і втрачати себе, шукати, якщо ще не знайшли. Деякі люди не можуть визначитися, чого вони хочуть і з ким хочуть бути. Життя кожен день дає нам уроки з цього предмету. Намагайтеся їх засвоювати і не наступати на одні й ті ж граблі і не потрапляти в одне і те ж болото згубних для вас відносин. Йдучи йдіть.

• Шукайте людей, близьких вам по духу. НЕ варто сподіватися на випадок, невипадкові випадковості, як правило, трапляється з тими, хто вирушає в дорогу і рухається назустріч своїй долі. Не стійте на місці, розширюйте горизонти інтересів, спілкування, вражень і насолоджуйтеся різноманітністю світу. Дивовижні речі іноді трапляються з людьми, коли в недоглянутому волоцюгу вони раптом знаходять споріднену душу. Адже дуже часто в житті буває, що «одні вибилися в люди, а інші — залишилися людьми», – як сказав письменник-сатирик Аркадій Давидович.

• Іноді нам неприємні люди, які є нашим відображенням. Ми більше не любимо тих, у кого є наші недоліки, які хотілося б приховати. Ми закриваємо на ці недоліки очі, ховаємо від інших, а небо ніби спеціально підкидає нам таких людей, щоб ще раз показати нас самих себе з боку. Потрібно подякувати йому за це і спробувати позбавлятися не від цих неприємних людей, ігноруючи небесний сигнал, а від своїх недоліків.

Мені хочеться переконати вас у тому, що неприємних людей як статичного і незмінного елемента світобудови не існує. Всі ми буваємо «приємними» і «неприємними» в різні періоди свого життя, в різному настрої і стані. Іноді ми самі собі до того неприємні, що виїхали б на край світу від самого себе. Але це теж неможливо. За великим рахунком, це поняття «неприємна людина» існує лише в нашій свідомості. Воно суб’єктивно. І тільки від нас залежить, що з ним робити. Деяким допомагає просте зміна кута зору, інший ракурс, інша ситуація, щоб зрозуміти, наскільки різноманітний і прекрасний світ людей, в якому йому випало народитися і жити.