Піддавшись на вмовляння продавця на ринку спробувати солодку полуничку, влаштувавши в розпал городньої жнив «перекус на ходу», не вимивши при цьому як слід руки, або спокусившись ввечері келихом холодного пива з в’яленою рибкою, ви сильно ризикуєте неждано-негадано стати жертвою глистової інвазії, а простіше кажучи, придбати в організмі таких небажаних «квартирантів», як глисти.
Глистами (гельмінтами) називають групу нижчих черв’яків, що паразитують в людському організмі і викликають ряд специфічних захворювань, гельмінтозів. Відомо близько 200 видів таких паразитів, проте більшість з них живе в країнах з жарким кліматом. У Росії, наприклад, виділено близько 20 видів гельмінтів, характерних для даних кліматичних умов.
Але і 20 видів більш ніж достатньо. Медики запевняють, що справжні масштаби зараження населення тими чи іншими гельмінтами зовсім не вивчені. Дійсно, адже ми не біжимо регулярно перевірятися на гельмінтози. У багатьох випадках клінічні прояви зараження глистами схожі з ознаками зовсім інших захворювань, лікарі можуть помилятися, беручи за гастрит або панкреатит кишкову фазу аскаридозу, а за бронхіт або пневмонію – його ж легеневу фазу. Найчастіше виявлення глистових інвазій і зовсім практично відбувається випадково, коли потрібно здати відповідні аналізи під час оформлення дитини в дитсадок чи для отримання санітарної книжки у дорослого. Добре, хоч так – вчені запевняють, що зараження населення різними гельмінтами може досягати 80%.
Всі гельмінтози можна розділити на три основні групи за типом передачі захворювання:
– биогельминтозы (від хворих тварин до людини);
– геогельминтозы (через грунт, в якій відбуваються певні фази розвитку паразита);
– контагиозниє гельмінтози (від хворої людини до інших людей).
Додатково виділяють просвітні (глисти локалізовані в просвіт порожнистих органів, наприклад, кишечнику) і тканинні (паразит проникає в тканини різних органів) гельмінтози, проте цей поділ в деяких випадках вельми умовно: ті ж аскариди на різних фазах розвитку викликають і просвітні і тканинні форми гельмінтозу.
Глистова інвазія в більшості випадків проходить у два етапи. Гостра стадія може тривати від кількох тижнів до двох місяців, це період від попадання гельмінта в організм і його подальшого розвитку. На даному етапі клінічні прояви вельми подібні при різних гельмінтозах, це відповідь імунної системи на чужорідні антигени, всілякі алергічні реакції – це можуть бути шкірні висипання, збільшення і болючість лімфовузлів, збільшення печінки, суглобово-м’язові болі. По закінченні цього періоду наступає хронічна стадія гельмінтозу, її прояви залежать від «місця проживання» гельмінтів, їх характерних особливостей і загальної кількості. Втручання паразитів призводить до збоїв в обміні речовин, в роботі різних систем і органів людини. Глисти можуть викликати пошкодження тканин, знижувати імунітет, викликати токсичні пошкодження продуктами своєї життєдіяльності і навіть збільшувати ймовірність розвитку онкологічних захворювань.
На щастя, ті ж солітери (стрічкові глисти типу свинячого і бичачого ціп’яка) зустрічаються не так вже часто, як і ряд інших паразитів. А ось сумнозвісна «трійка лідерів» серед гельмінтозів відома вже давно, з нею стикався практично кожен – якщо не особисто, то у дітей, родичів або знайомих. Звичайно, це гострики, аскариди і волосоголовці і, відповідно, захворювання ентеробіоз, аскаридоз і трихоцефальоз.
Гострики являють собою тонких круглих черв’яків, брудно-білого кольору, довжиною близько 1 див. Заразитися цими паразитами можна, якщо їх яйця потраплять у кишечник з брудних фруктів або овочів, немитих рук, з бруду з-під нігтів або при контакті з хворими тваринами. Можливо і самозараження гостриками, особливо у дітей. З яєць паразитів утворюються личинки, які через два тижні перетворюються у дорослого гельмінта, що мешкає на кордоні тонкого і товстого кишечника, розвивається ентеробіоз.
Ще на стадії личинки гострики виділяють специфічні ферменти, які дратують слизову кишечника і викликають запальні процеси. Дорослі гострики провокують множинні дрібні крововиливи в кишковій стінці, сприяють її вторинного бактеріального інфікування. Склад мікрофлори кишечника перетерплює істотні зміни в порівнянні з нормою, процеси травлення та всмоктування в ШКТ порушуються. Дані гельмінти можуть викликати запальні захворювання сечостатевої системи у дівчаток і жінок, з додатковим бактеріальним інфікуванням. У дітей ентеробіоз може стати причиною відставання в розвитку, нервових розладів.
Відмітна ознака зараження гостриками – сильний свербіж у ділянці ануса, особливо ввечері та вночі, коли гельмінти вилазять назовні, щоб відкласти яйця. Свербіж провокує расчеси, часом несвідомі, під час сну – при цьому яйця гостриків потрапляють під нігті, і все повторюється по колу.
Аскариди – досить великі гельмінти, ці круглі червонувато-жовті черв’яки можуть вирости до 40 см в довжину. Яйця аскарид потрапляють у кишечник хворого аналогічно острицам, проте з моменту появи личинок картина разюче змінюється – вони пробуравливают стінки кишки і проникають у кровоносне русло, звідки через печінку вирушають прямо в легені. На всьому «шляху проходження личинки аскарид нещадно травмують тканини органів, викликають у них крововиливи і запалення. В легких личинки аскарид, виросли до 2 мм, через альвеоли і бронхи досягають мокротиння, та при ковтанні її при кашлі, знову опиняються в кінцевому рахунку в кишечнику, де і досягають дорослого стану.
Дорослі аскариди здатні буквально «угвинчуватися» в самі вузькі ходи – звідси їх властивість викликати запальні процеси в протоках жовчного міхура та підшлункової залози, провокувати панкреатит і блокувати відтік жовчі. Клубок з декількох аскарид цілком може стати причиною непрохідності кишечника і викликати прорив кишкової стінки з наступним перитонітом. Улюблені супутники аскаридозу – біль «під ложечкою» і в кишечнику, нудота, блювання, діарея, загальна слабкість, постійні головні болі, скрегіт зубами уві сні. Алергени аскарид надзвичайно сильні, їх дія навіть плутають із нападами бронхіальної астми. Вони вбивають мікрофлору кишечника, перешкоджають всмоктуванню багатьох вітамінів з їжі. Попадання дорослих аскарид в бронхи і легені викликає задуху.
Волосоголовці зустрічаються набагато рідше, ніж гострики і аскариди, це також круглі хробаки довжиною від 3 до 5 див. Побачивши раз, цього гельмінта вже не сплутаєш ні з яким іншим: «голова», тобто передня частина волосоголовця дуже витягнута і нитеобразная, а ось задня в кілька разів ширше і коротше. Шлях зараження переважно аліментарний, через їжу, із залишками землі з яйцями паразита, або через брудні руки після роботи в саду чи на городі – в цьому випадку розвивається трихоцефальоз. Для цього гельмінтозу також характерні болі в животі і діарея, відсутність апетиту. Однак волосоголовець додатково провокує анемії і трихоцефальоз нерідко плутають з гострим апендицитом.
В даний час відомо достатня кількість препаратів для лікування глистових інвазій – від одноразового прийому до лікування за схемою, однак у більшості випадків потрібно повторний прийом ліки після закінчення певного часу. Зазвичай це 10-14 днів, термін достатній, щоб з яєць, нечутливих до дії більшості медикаментів, вилупилися личинки, яких і знищить повторний прийом. Крім медикаментозного лікування, хворий повинен неухильно дотримуватися правил особистої гігієни – це запобіжить як його повторне зараження, так і зараження гельмінтами членів сім’ї. Іноді необхідним стає і додатковий прийом протиалергічних препаратів, а також засобів, які відновлюють нормальну мікрофлору кишечника.
У народній медицині відомо багато засобів, що допомагають при глистах. У разі гостриків, наприклад, практикувалися часникові клізми на молоці. Противоглистное дію мають свіжа морква і сік з неї, гарбузове насіння, настоянка волоського горіха, гранат, м’ята, відвар полину гіркого, сік оману. Цілком виправдане застосування народних методів вигнання глистів у поєднанні з сольовими проносними, типу магнезії.
З профілактичних заходів, здатних зменшити ризик зараження гельмінтами, хотілося б відзначити наступне:
– дотримання особистої гігієни;
– використання безпечних технологій приготування різних продуктів, дотримання температурного режиму;
– своєчасне лікування домашніх тварин;
– правильна обробка риби, заборона на появу на вашому столі риби з сумнівних джерел;
– якісне миття зелені, овочів і ягід;
– заборона на купівлю м’яса на стихійних «ринках».
Нічого складного, чи не так? Але ці прості заходи здатні вберегти від значних неприємностей у майбутньому.
Доброго вам здоров’я!
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
