Свято-Троїцький Островоезерский монастир розташований поблизу міста Ворсма Павловського району Нижегородської області. Цю стародавню обитель називають Нижегородським Афоном. І не даремно.
Чернець і князь
Заснований був Свято-Троїцький монастир у другій половині XVI ст. в Горбатовском повіті Нижегородської Єпархії. За однією з існуючих версій, монах-пустельник Макарій, який оселився на одному з островів, звернувся з проханням про заснування обителі до князю Борису Черкаському. Князь доброзичливо поставився до прохання і виділив зі своїх численних володінь по берегах річки Оки ділянку землі для зведення храму. На підтвердження своїх благих і богопочитаемых намірів він привіз з Москви копію Казанської ікони Божої Матері.
Згідно іншої версії, ініціатором будівництва обителі був саме князь Черкаський. Будучи наближеним царя Івана Грозного, у 1570 р. він по государеву дозволу розпорядився збудувати на березі Ворсменского озера дерев’яну церкву в честь своїх небесних покровителів Бориса і Гліба. Потім до неї були прибудовані келії і огорожа. Обитель стала іменуватися Борисоглібській. Сюди князь і доставив копію чудотворної Казанської ікони. Після цього монастир перевели на острів посеред озера, а церква на березі стала парафіяльною.
Років через десять на острові зросла кількість братських келій, з’явився храм з двома престолами: в честь Пресвятої Трійці і в ім’я Казанської ікони Божої Матері. Був зведений і ще один храм – в ім’я преподобного Михайла Малеїна – небесного покровителя російського царя Михайла Федоровича Романова, якому син князя Бориса, Іван, який доводився двоюрідним братом. До речі, за легендою, в так званий Смутний час ченці Островоезерского монастиря навіть ховали у себе майбутнього государя Михайла Федоровича – основоположника династії Романових.
Будівлі і святині
Перші кам’яні споруди на території монастиря з’явилися наприкінці XVII ст. за князя Михайла Черкаському. Для будівництва був запрошений відомий російський зодчий П. Ф. Потєхін.
Чому ж цю поволжську обитель нерідко називали Афоном? Ченці тут завжди жили по суворому афонського статуту.
Коли перський шах передав Михайлу Романову велику святиню – частина Ризи Господньої, за особливі заслуги перед Вітчизною вона була передана Івану Борисовичу Черкаському, який, у свою чергу, дарував її Свято-Троїцькому монастирю. Крім того, у монастирі знаходиться особливо шанована ікона «Економісса» («Домостроительница» або «Домоуправительница») – точна копія чудотворної ікони зі святої гори Афон, з монастиря «Велика Лавра». Вона була спеціально написана для Островоезерской обителі, і ченці-іконописці поставили на ній свої автографи на знак духовної єдності двох братств. За традицією, поруч з іконою встановлено крісло, в якому під час служб незримо сидить сама Цариця Небесна.
Тут же, в стінах обителі, можна побачити список чудотворної ікони «Стариця» (або «Геронтіссу», тобто «покровительствують в старості»), привезений зі Святої гори, з монастиря Пантократор; грецькі коріння має і ікона Вормского монастиря з зображенням Силуана Афонського.
У Свято-Троїцькому монастирі є також ікона великомученика Пантелеймона Цілителя з часточкою його мощей, привезеної зі Свято-Пантелеймонівській афонської обителі. Присутній і чудотворна ікона Божої Матері «Іверська» – літографія з первообраза, що знаходиться в Іверському монастирі на Афоні, привезена сюди ще в XVI ст. І донині тисячі людей приїжджають сюди, щоб помолитися чудотворним образам і попросити про допомогу…
Революція і відродження
Після Жовтневої революції в монастирських приміщеннях влаштували склади і майстерні. У 1930-ті рр. обитель і зовсім закрили. В 50-е монастирську огорожу повністю розібрали, а два мурованих храми – Троїцький і Казанський – зазнали руйнування. Від колишньої пишноти залишилися тільки фрагменти огорожі, руїни келійного корпусу і надбрамної церкви Михайла Малеїна.
У 1995 р. залишки історичних будівель було взято під державну охорону. У 2007 р., в день Святої Трійці, на місці зруйнованого вщент Троїцького храму був здійснений перший молебень, а на місці вівтаря встановили поклінний хрест. З цього почалося відродження обителі.
Спочатку були відреставровані вежі огорожі, в одній з яких розмістилася капличка. Були відтворені сестринські келії, в яких розмістилася жіноча громада при монастирі. Її зусиллями нині відроджуються народні промисли, традиційні для Нижегородського краю.
Почали відновлювати і храм святого Михайла Малеїна – зберігача царського дому Романових. Його іконостас виконали в російському стилі XV ст., ікони розташувалися на золотому тлі укупі з тябловой різьбленням. Зараз завершується будівництво дзвіниці над церквою – вона стане найвищою точкою монастиря. Був здійснений чин закладки храму на честь Казанської ікони Божої Матері.
Майстри міста Ворсма, відомого своїм ливарним виробництвом, виготовили для монастиря панікадило, виконавши роботу в традиціях художнього лиття з витонченим рослинним орнаментом і фігурами святих. Багато церковного начиння виконано в техніці гарячих емалей. Стіни храму Михайла Малеїна прикрашені бронзовими бра з ангельським ликами, також виконаними талановитими ворсменцами.
Незважаючи на те, що поруч розташований досить великий і швидко розвивається місто, Свято-Троїцький монастир справляє враження дуже усамітненого місця. Шум міста як би тоне в тихих водах озера, в атмосфері розлита пронизлива тиша, і відвідувачів охоплює незвичайне заспокоєння. Кожен приходить сюди зі своїми потаємними думками, щоб налаштуватися на лад з самим собою і відчути повноту життя…
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
