Питання це, напевно, старий як світ. Кожний батько рано або пізно стикається з питанням про те, чи потрібно карати дитину або дати йому можливість жити і розвиватися так, як заманеться, тобто вступати в залежності від настрою, бажань і потреб свого віку. Сучасне виховання пропонує дитині максимальну свободу, дає йому можливість творчо розвиватися та шукати себе. А що, якщо він буде розвивати в собі ті якості, які здаються нам позитивними? Що якщо йому приємніше і зручніше бути асоціальною особистістю, порушувати порядок, скоювати злочини, нічим не займатися і сидіти на шиї у батьків? Надати йому свободу чи все-таки виховувати, застосовуючи в тому числі і систему покарань?
Ні для кого не секрет, що навіть дуже маленькі діти часом доводять своїх батьків до сказу. Так дістають, що рука сама тягнеться відважити ляпаса, дати запотиличник або схопитися за ремінь. Іноді батьки просто не витримують і в пориві гніву б’ють своїх чад по м’яких місцях, а дехто застосовує і більш жорстокі методи покарання.
Давайте розберемося, що таке покарання
Якщо подивитися у словнику, то визначення буде таким.
ПОКАРАННЯ — вид негативної санкції, яка застосовується у разі порушення прийнятих установлень (правил, законів) і яка полягає в обмеженні можливостей та зниження соціального статусу (позбавлення прав, майна, свободи) винного в цьому.
Що стосується дитини, то найчастіше батьківське покарання буває:
1. Фізичне покарання. Горезвісні потиличники, шльопанці, ляпаси і прочуханки. До фізичних покарань можна віднести стояння на горосі та інші примусові заходи, які змушують дитину страждати фізично.
2. Психологічне покарання має вигляд тиску або придушення. Це може бути жорстка критика, негативне порівняння, ігнорування, ізоляція дитини, негативна оцінка його особистості, постійний осуд, маніпулювання ним і його бажаннями. Це види психологічного впливу на маленького людини, в результаті якого страждає його психіка.
3. Матеріальне або економічне покарання являє собою позбавлення дитини якихось благ. Будь то комп’ютер, давно обіцяний велосипед, кишенькові гроші, солодощі та інші матеріальні блага, при відсутності яких дитина відчуває негативні емоції.
4. Сердечне або душевний покарання у чомусь близько психологічного впливу на дитину, але в даному випадку б’є по самому хворому – по серцю. Мабуть, це самий важкий і жорстокий вид батьківського покарання. І він може призвести до страшних наслідків у розвитку особистості. Коли власного дитину карають відсутністю любові до нього, в ньому, самі того не розуміючи, вирощують душевного інваліда. Монстра. Нещасного чоловіка, який буде думати, що любов потрібно заслуговувати, купувати і продавати, а з її допомогою можна маніпулювати іншими.
Психологи проводили опитування серед батьків про види покарань, які вони застосовують по відношенню до дітей. Дивно, більшість з них різко засудили фізичне покарання, але чомусь цілком спокійно і терпимо ставляться до різного роду психологічним тиском, маніпулювання та матеріального покарання. Хоча всі перераховані види покарань є страдательными для дитини. Тобто впливають не тільки на його поведінку, коректуючи його, але і на його психіку, душевний стан, на розвиток його особистості. І не завжди це приносить позитивні результати.
Більшість людських проблем родом з дитинства
• Дівчинку лупили ременем, причому робив це її батько. Дівчинка виросла і тепер уже жінка постійно відчуває проблеми в спілкуванні з чоловіками. Беручи на себе роль жертви, намагаючись заслужити любов і терпляче переносячи негативне до себе ставлення. Так тато з допомогою ременя закріпив у ній страх перед чоловіком. І тепер замість того, щоб мати почуття власної гідності, така жінка буде йти на поводу у чоловіка, догоджати йому, терпіти приниження і навіть побої. У неї в підсвідомості любов до батька (чоловіка) тісно сплелися з прочуханкою. Крім того, дівчинка, на яку колись підняв руку батько, просто приречена на усвідомлення власної неповноцінності. Вона не впевнена у собі, не вміє спілкуватися з чоловіками. Так батьківське покарання по суті сформувало в ній купу комплексів.
• Хлопчика цілували і гладили по голові, тільки тоді, коли він добре поводився і старанно робив уроки. В інший час тримали в їжакових рукавицях, карали фізично, вважаючи, що таким чином розвивають у ньому чоловічий характер. Насправді, такий хлопець виріс черствим і нездатним виявляти любов людиною. Він упевнений, що люблять лише за хороші оцінки або за якісь заслуги. Він поняття не має про те, що любов безкорислива, безумовне почуття.
• Літня жінка розповіла історію про те, як її в дитинстві карала мати. Лупила за кожну провину: через погано вимитий посуд, невиконане завдання вчасно, залишені на столі речі і т. д. Пройшло багато років, але пам’ять про ті приниження і тілесних страждання залишилася з людиною на все життя. Ця жінка виховала власних дітей. Вона ніколи їх не карала. Нічого не забороняла. І вони виросли людьми без царя в голові. Син спився і пішов по похилій. Дочка невдало вийшла заміж, розлучилася, потім ще і ще раз. Вона не вміє будувати відносини ні з ким, постійно перебуваючи в пошуку кращого варіанту життя. І матір, не зуміла пробачити своїй матері дитячої образи, не змогла відпустити образу навіть на смертному одрі, все життя згадуючи про те страждання, яке приніс їй найближча людина.
Покарання шкодять людині. Вони його принижують, приносять біль, призводять до виникнення комплексів. Так що ж робити? Все дозволяти, щоб на голову сіли?
Користь покарань
І все-таки діти не повинні бути надані самі собі, якщо ми не будемо на них якось впливати, обмежувати, карати за погані вчинки, направляти, змушувати нести відповідальність за свої вчинки, вони не зможуть стати здоровими членами суспільства. Кожна людина – соціальна тварина, що живе серед людей і що потребує них. Тому він повинен дотримуватися ті чи інші закони гуртожитку, навчитися яким повинен маленькией людина за допомогою своїх батьків.
Ви можете сказати, що найкраще виховання – власний приклад. Сам веди себе пристойно, і твоя дитина теж стане таким. Але, на жаль, не завжди це працює. Наше життя дуже складна і надмірно наповнена подіями і різного роду інформацією. І дитині часом дуже важко орієнтуватися в цьому потоці вражень. Завдання дорослого – дати йому правильні моральні орієнтири.
• Краще, звичайно, з допомогою слова. Дитину потрібно переконати в правильному вирішенні життєвих питань.
• Іноді добре діє пряник. То є нагорода та заохочення. Набагато краще, ніж осуд і критика.
• Але в житті маленької людини має бути і покарання. Щоб дитина навчилася нести відповідальність за свої вчинки. Тут головне не переборщити з ременем і горохом. Краще, щоб це було покарання самого життя.
Тобто не шмагання ременем, а розплата за неправильне поводження з боку інших людей, однокласників, сусідів, перехожих. Ляпас від світу, який клацає по носі кожного, хто не бажає дотримуватися його законів. В якійсь мірі, такі покарання життя робить кожного з нас практично щодня у вигляді запізнення на роботу, догани від начальника, розбитого скла, забрудненого одягу і т. д. тобто ми щодня отримуємо уроки відповідальності за свої вчинки і розплачуємося за свою неправильну поведінку.
Життя і люди навколо постійно коригують поведінку своїми словами, поглядами, вчинками або відсутністю реакції на нас. Тобто карають нас за те, що ми робимо неправильно з точки зору суспільних очікувань. І нам так чи інакше доводиться чинити, як того вимагає суспільство.
Дитині ще важко мотивувати себе, наприклад, у тому, що треба добре вчитися. І він ухиляється, філоніт і всіляко уникає зайвої напруги. Щоб залучити його до навчання, що тільки батьки не пробують. І обіцянки розваг та матеріальних винагород, дозволяють грати в комп’ютерні ігри, купують подарунки. За невиконання уроків ж часто карають позбавленням цих благ.
Це найпоширеніший вид покарання. Але він найбільш відповідає нашого матеріального світу, де кожен з нас купується і продається за виконання якоїсь роботи. Тобто по суті, ми отримуємо блага, якщо ведемо себе так, як того вимагає наш роботодавець. Ми виконуємо роботу, він платить нам зарплату. Дитина виконує домашнє завдання, ми даруємо йому подарунок. Все б добре, тільки от справжньої зацікавленості в освоєнні навчального матеріалу тут чекати не доводиться.
Покарати можна різким словом. Критичним зауваженням. Тут важливо не перегнути палицю. Дитина повинна розуміти, що незважаючи на негативний вчинок, ви все одно його любите. Іноді критичне зауваження можна вимовити, обіймаючи дитини або знаходячись дуже близько поруч з ним, торкаючись його. І тоді критика не буде сприйматися занадто гостро. І не принесе болю, але спонукає маленької людини виправити свою поведінку.
У будь-якому випадку, яку б ви не обрали покарання, намагайтеся показати своїй дитині, підлітку, що ви не проти нього, а з ним. І думаєте, насамперед, про його благо. Покажіть йому свою любов. Деколи найкращим покаранням є прояв любові і ваша власна печаль з приводу його поганого вчинку. Покажіть дитині, як вам прикро, боляче і соромно за нього і це стане для нього найкращим стимулом до того, щоб виправитися.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
