Про дітей з 1,5 до 3-х років

0
249


Вік з півтора до трьох років – це період формування базового ядра психіки дитини, період емоційного відділення від мами і усвідомлення особистого простору. Оскільки особистість дитини ще не сформована, психологи рекомендують раніше 3-х років не віддавати діток в садок.

Продовження. Початок>>>

У півтора року дитина підріс, він більш активний, рухливий, йому все треба, все цікаво і мамі в цей час стає складніше залишатися спокійною і терплячою. Але це все ж необхідно.

У зв’язку із змінами в будові організму і кишечника, зокрема, дитина починає відчувати, що він може сам вирішувати, коли йому йти на горщик, а коли ні. Він починає розуміти, що від нього в цьому житті теж щось залежить, він може щось вирішувати. Тепер не так просто заманити дитину з вулиці додому або нагодувати супом, у дитини проявляється впертість і слово «ні». Батькам важливо не зламати малюка, примушуючи його постійно слухатися і беззаперечно виконувати всі накази.

Іноді можна вирішити конфліктну ситуацію компромісом. Не хочеш кашу, давай сирок, не хочеш сорочку – одягни кофтинку. Але не завжди такий варіант спрацьовує. Бувають ситуації, коли малюк все одно вередує і вимагає своє.

Тут важливо співпереживати дитині, пояснювати вашу поведінку. Намагайтеся нагадати м’яко в ігровій формі, без криків і докорів, пиханий і тасканий за руку. Якщо дитина не хоче, наприклад, йти з вулиці додому, заздалегідь запропонуйте йому зараз покататися на гойдалці, а потім піти додому дивитися мультики. В крайньому випадку, можна взяти дитину на руки і понести додому, але знову без криків, голосінь і рукоприкладства.

Не варто також стовідсотково виконувати всі примхи і йти на поводу у дитини. Тут потрібно виробити таку схему спілкування: «Так, я розумію, ти хотів погуляти на вулиці ще, але ми з тобою домовилися, що ти катаєшся 3 рази з гірки, а потім ідемо додому. Я розумію, що ти хочеш ще, але це наступного разу, а зараз у нас в планах піти додому і поспати. Так, це маленька проблема, але ми разом впораємося і переживемо цю неприємність!»

Важливо спілкуватися і пояснювати дитині все. Навіть якщо він ще не розмовляє, не може вам відповісти. Він все розуміє і йому необхідно знати, чому Це не можна? А навіщо робити це?» Для дитини важливо, щоб все, що відбувається навколо, було пояснено, проговорено, озвучено словами. Тоді йому легше переносити заборони і слідувати вашим підказкам, тоді він розуміє, що ви на його боці, ви його друг.

Грамотного спілкування з дітьми варто повчитися. Спілкуючись з дитиною, пояснюючи йому: «Що? Як? Навіщо? і Чому?» Ви ростіть відкритого, товариську людину, який буде слухати і чути себе, розуміти і приймати свої потреби, озвучувати їх, просити про допомогу. І якщо пропустити цей момент у віці до 3-х років, примхи й непослух дитини в більш дорослому віці тільки посиляться.

Одне із завдань цього періоду полягає в тому, щоб навчити дитину переживати труднощі і невдачі, неприємності і трагедії. Важливо пояснювати, що всяке може бути в житті і не завжди виходить, так як хочеться.

До трьох років дитина починає розуміти, що мама може піти по своїх справах і скоро вона повернеться. Для нього вже немає трагедії, він готовий до взаємин з іншими людьми.

Все-таки, щоб виховати дитину щасливою, необхідно самому вирішити свої внутрішні питання і суперечності. Варто самому стати впевненим, спокійним, врівноваженим. Діти вони ж теж нас виховують. Вчать нас бути терпимішими, спокійніше, любити їх будь-якими.

Що робити якщо дитина плаче навзрид?

Дитину треба заспокоїти. Увага, не плутайте з тим, щоб дати йому того, що він вимагає. Заспокоїти – це інше. Погладити, поговорити, пояснити, захопити чимось іншим. Дитина повинна розуміти, що не все завжди відбувається так, як він вимагає. І це нормально. Не варто нарікати і говорити: «Що ти за дитина, постійно ноешь, як же ти мене дістав, як же я від тебе втомилася. Раз знову плачеш, будеш покараний!»

Мама для дитини – це свого роду заспокоювач, емоційна підтримка. І коли мама карає, лає дитину за плач, капризи – дитина залишається один на один, він не розуміє, куди йому податися за допомогою, йому нема звідки її взяти, не з ким поділитися, кому розказати. Він залишається один на один зі своєю проблемою і в дорослому віці він не зможе впоратися зі складною проблемою.

У цей період батькам важливо бути однаково спокійними в будь-якій ситуації. Коли дитина слухняний і веселий або коли дитина злий і сумний, мамі і татові варто бути однаково спокійними і обов’язково розмовляти з дитиною. «Так, я розумію, що зараз ти злишся, тому що ми не можемо більше гуляти/дивитися мультики і нам треба йти спати. Я розумію, що ти засмутився і злишся на мене, але разом ми зможемо з цим впоратися!» Дитина має розуміти, що його люблять, що злитися і недовольничать – це нормальний стан людини.

Звичайно, цей підхід вимагає чимало часу, численних повторень, спокою, сил і наполегливості. Саме так ви виховуєте у своїй дитині психічно врівноважену здорової людини. Через рік-півтора дитина починає спокійно реагувати на те, що йому не дали, він розуміє, що це дадуть пізніше, і у нього з’являється терплячість, він навчиться чекати вже без скандалів. Це нормальний процес розвитку і формування психіки.

Така дитина виростає врівноваженим дорослим, і він легко зможе побудувати відносини з іншими людьми, не буде ображатися і шукати винних, якщо не зміг чогось отримати.

Це час усвідомлення свого Я. З півтора до трьох років дитина починає активно пізнавати своє тіло, позначати свою територію. Я можу, я хочу, це моє тіло, це моє місце, мої іграшки. Заведіть дитині його рушник, його посуд, його місце на кухні, його ліжко, його поличку для іграшок. Поступово дитина розуміє, що ось він сам поїв, ось тепер він хоче в туалет і йде в туалет сам. Тут він сам чистить свої зуби.

Намагайтеся дати в цей період дитині вже більше самостійності. Не варто ходити в туалет по годинах і тільки за наказом мами/няні/няні. Не варто силою змушувати щось робити, залякувати, маніпулювати.

Якщо у дитини немає своєї території в дитинстві, ні самостійності, то у дорослому віці йому буде складно бути господарем свого життя. Йому складно буде досягати своїх цілей, складно утримувати гроші. Надмірно витрачає гроші той, кому в дитинстві не дали свободи і постійно все забороняли і контролювали. Погоджується на все, що дають, не може відмовляти – дитина, якого залякували, били, кричали на нього.

2-х річній дитині не можна сказати: «Іди швидко сюди, я тобі щось дам, витру, поправлю!» – це вже неповага, вторгнення в особистий простір. І саме ми, батьки, закладаємо в наших дітей поведінка, з яким вони підуть у життя.

Якщо дитина у віці 2-3-х років отримав потрібну увагу і особистий простір, будучи дорослим, він буде самостійним і не дозволить нікому маніпулювати собою, збити себе з пантелику, витрачати свій час на непотрібне, легко зможе відмовляти і розуміти свої потреби.

Починаючи з півтора років дитину можна вже поступово привчати до горщика, раніше цього робити не варто. Так само не зводите привчання до горщика в самоціль, не надавайте емоційної напруги цього процесу. Ставитеся легше, якщо дитина не встиг добігти до горщика, не попросився, злякався. Зайва увага здатна погіршити ситуацію.

Поступово варто привчати дитину до чистоти і акуратності, але не варто бути надмірно агресивним і тривожним. Зазвичай батьки починають злитися, лають, якщо дитина забруднився або порвав нове плаття.

Така поведінка не принесе результатів, більш того, в півтора року дитина поки не в силах бути самостійним і акуратним. Мамі варто спокійно реагувати на те, що дитина забруднився, переодягти, витерти і пояснити. Поступово до 3-х років дитина навчиться контролювати свої рухи і природним чином стане більш акуратним і самостійним.

Нагадувати, щоб помив ручки після прогулянки і перед їжею, наприклад, збирати іграшки разом перед сном і відходом з будинку і т. д.

Уважно ставитеся фразам-залякуванням: «Зараз прийде Бабайка», «Віддам тебе дядькові/собачці» і фразам порівнянь: «Ось дивись, яка Даша розумниця, а ти?» «Ось вчора ти добре себе вела, а сьогодні ти мені такий не подобаєшся!», «У тебе вічно все не так!», «Ти завжди все ламаєш!»

Часом здається, що все це неважливо, все дрібниці. Але з таких дрібниць складається щасливе майбутнє вашої дитини. З цих дрібниць зростає вільна, сильна, зріла особистість.

Я досить лояльний психолог, я дозволяю дітям дивитися мультики більше 15-ти хвилин в день, я вважаю, що покарати дитину це нормально. Але ніколи не варто кричати на дітей, принижувати і бити їх. Ось це табу! З цим строго!

Задати питання автору в консультації >>>>