Про Фрола і Лавра і ветеринара

13


Фрол і Лавр були рідними братами. Жили вони в Іллірії (Югославія), працювали каменотес і сповідували християнство. Одного разу братів відправили на будівництво язичницького храму. Працювали вони на совість, а всі зароблені гроші роздавали жебракам. Якось син язичницького жерця гуляв біля будівництва, і випадково отлетевший камінець влучив хлопцю в око. Фрол і Лавр заходилися старанно молитися за постраждалого, і незабаром хлопчик одужав. Побачивши це, його батько тут же прийняв християнство.

Коли храм був готовий, Фрол і Лавр разом з іншими християнами порозбивали поганських ідолів і внесли всередину хрест. Вони молилися ніч безперервно. А вранці місцевий правитель дізнався про все і засудив усіх віруючих до спалення живцем. Разом з ними був спалений і той самий жрець разом з сином. Фрола і Лавра кинули в порожній колодязь і засипали піском.

Через багато років останки братів виявили абсолютно нетлінними. З того дня на території Новгорода раптово припинився падіж худоби, а мучеників Флора і Лавра стали почитати як покровителів домашніх тварин, особливо коней.

На Русі Фрола і Лавра так і називали – конярі. Навіть на іконах братів зображували в оточенні цих тварин. Казали: «Фрол і Лавер до коня добер!»

На Фролов день коней усували від будь-якої роботи, виводили в поле, знімали з них збрую, причісували гриви і заплітали, мили і годували вівсом з долоні. Поїли коней із зимової шапки, в яку попередньо опускали монету. Вважалося, що це робить тварин добрішими і сміливіше. Після церковної служби коней окропляли святою водою від хвороб: «Ублагав Фрола і Лавра – чекай худобині добра».

У ровах розводили так званий «живий» вогонь, тобто вогонь, добутий з допомогою тертя. Через багаття проганяли коней, іншу домашню худобу. Вважалося, що цей своєрідний ритуал в майбутньому захистить тварин від хвороб.

Пастухов в цей день всі старалися чим-небудь почастувати. Господині спеціально для них писали пироги і розливали по глечиках молоде пиво. Особливу повагу на Фролов день надавали і вдовам. Односельці приходили до хати до одиноким людям і допомагали їм по господарству: рубали дрова, прибирали сіно, збирали снопи. У народі говорили: «На вдові двір хоч тріску кинь». Господарі будинків виносили для працюючих столи на вулицю. На столах розставляли пироги, хліб, сіль, брагу і вино. Причому, пригощалися мужики прямо під час роботи.

А ввечері в будинках цих вдів організовувалися бабські посиденьки – «засідкі». Жінка розсідалися в хаті з гаптуванням або в’язанням в руках і вели довгі бесіди або співали пісні.

31 серпня вважався останнім днем, коли можна було досіяти озимі, тому цей день мав ще одну назву – «досевки». «Хто Флора сіє, той флорко (тобто квіти) і отримає» – подейкували люди похилого віку.

Закінчувався Фролов день широкими гуляннями, які в деяких губерніях супроводжували кінними змаганнями. На ярмарках продавали випічку у формі підкови або двоголових коней.

У свято В честь Фрола і Лавра дізнавалися і про майбутню погоду. Так, якщо у цей день йшов дощ, але повітря було вологим, варто було очікувати негоди. Якщо над лісовим масивом раптом з’являлася синява, говорили: «До тепла!» Коли молоко скисало відразу після доїння, значить, поруч ходила гроза. Кози, що гуляють з радістю і охотою, обіцяли суху і теплу погоду.

У 2011 році патріарх Кирил підписав указ, згідно з яким у день пам’яті мучеників Фрола і Лавра відзначається і свято ветеринарних працівників. 31 серпня вітання приймають не тільки лікарі, які лікують наших вихованців, але і працівники всіх установ, що мають відношення до тваринного світу, а також студенти профільних навчальних закладів.

В давнину люди в буквальному сенсі залежали від тварин та стану їх здоров’я. На конях, наприклад, орали, перевозили тяжкості і переміщалися самі, билися. Тому турбота про наших сусідів по планеті завжди відігравала важливу роль.

На російську мову слово «ветеринар» так і перекладається – «лікуючий худобу». Ветеринарія – одна з найдавніших медичних дисциплін. Так археологами були знайдені папіруси, в яких описуються захворювання і методи лікування тварин. Цим папирусам не менше 3-х тисяч років! У Стародавньому Римі та Стародавній Греції існували навіть спеціальні посади, які припускали лікування та догляд за тваринами. Ветеринари супроводжували війська в походах і влаштовували для поранених коней лазарети.

У Росії ветеринарія отримала величезний поштовх у розвитку в період царювання Петра Великого. Саме в цей час відкрилися перші ветеринарні школи, і вийшли в світ перші підручники з ветеринарії.

А в 1808 році вже при Олександрі І медичної академії в Санкт-Петербурзі з’явилося перше в Росії ветеринарне відділення.