Просіть — і дано вам буде!

14


Одні люди при будь-яких проблемах шукають, хто б зміг їм допомогти, а інші намагаються по можливості впоратися своїми силами.

Чому вони так себе ведуть і хто з них правий?

Прохачі і «непросители»

Сама я ставлюся до людей, яким психологічно вкрай складно до кого звернутися за допомогою. Просто не хочеться обтяжувати оточуючих. До того ж більшість людей живуть за принципом «Ти – мені, я – тобі» і, якщо хоч раз допоможуть, згодом чекають віддачі. Тобто у відповідь можуть звернутися зі своєю проблемою в самий невідповідний момент… Тому я прошу допомоги, тільки якщо немає інших варіантів або якщо людина і так мені зобов’язаний.

А ось наша сусідка просить про допомогу навіть по дрібницях. Наприклад, приходить з проханням щось подивитися в Інтернеті, так як вдома у неї Інтернет хоч і є, але вся сім’я дуже слабо в ньому розбирається. Або надрукувати який-небудь текст, тому що її домочадці набирати тексти не дуже вміють і принтера у них немає… Порадити їм навчитися користуватися Мережею, друкувати і купити принтер я не можу – адже це їх особиста справа. Ну, звикли сусіди, що я завжди під боком, от і не хочуть напружуватися… Не можу ж я виховувати дорослих людей!

Ще приклад: моя подруга, яка має купу проблем із-за важкого захворювання, довго не наважувалася зізнатися мені в тому, що їй потрібна допомога. Просто не хотіла напружувати, вішати на мене свої труднощі. Хоча в даному випадку це було б доречно.

У тих, хто звик користуватися чужою допомогою, і тих, хто не звик цього робити, свої резони. Перші, як правило, просто не хочуть «морочитися». Адже самостійне вирішення проблем вимагає маси часу, сил, енергії, які бажано витратити на щось інше. А іноді і грошей за послуги, які знайомі можуть надати безкоштовно.

Другі найчастіше бояться створити про себе погане враження. Адже навіть найбільш безневинні прохання нерідко сприймаються сторонніми як нав’язливість. Деякі побоюються відмови. І дуже багато хто не бажає бути зобов’язаними.

«І дано вам буде!»

Щоб не викликати негативної реакції і не нашкодити самим собі, потрібно навчитися просити «правильно».

Насамперед, задайте собі питання – а чи дійсно ви не зможете в даній ситуації обійтися без сторонньої допомоги? І які будуть наслідки, якщо ви за нею не зверніться?

Якщо відповідь на перше питання буде позитивним і наслідки можуть бути досить серйозними, то так і бути, можна ставати прохачем.

Звертайтеся тільки до тих, хто може реально допомогти вам. Правильно вибирайте час для прохання – якщо людина зайнята, завантажений власними проблемами, ваше прохання може викликати у нього тільки роздратування, що спричинить за собою невдоволення чи навіть відмова.

Не завадить спочатку поцікавитися, як у людини справи. Можливо, йому зараз не до вас і ваших труднощів. Викладіть своє прохання, тільки якщо маєте впевненість, що це буде дійсно доречно.

Не вимагайте, а саме просіть! Якщо прохання буде викладена в некоректній формі — «дай мені», «зроби це для мене», це збільшить ймовірність відмови. Нормальне звернення: «Не міг би ти мені допомогти?». І далі викладаєте свою проблему.

Непогано б також пояснити, чому ви не можете зробити цього самі.

Не надоедайте нескінченними проханнями, така поведінка може зруйнувати навіть близькі дружні стосунки. Людина рано чи пізно почне думати, що ви підтримуєте стосунки з ним тільки з корисливих спонукань. Тому знайте міру.

Час розплати

Прийміть як факт: той, кого ви хоч раз про щось попросили, має право звернутися до вас з відповідною проханням. Якщо ви цього не хочете, краще десять разів подумати, перш ніж просити. Але це не означає, що ви зобов’язані виконати те, про що вас просять. Якщо вам це незручно – так і скажіть. Хоча наступного разу вже буде незручно просити про щось знову…

У свою чергу, і ви маєте право про щось попросити того, чию прохання виконали. Але, зрозуміло, ваша прохання має бути співмірним наданої раніше послугу. Якщо ви зробили на копійку, не вимагайте мільйон.

Що робити, якщо вас про щось попросили, ви пішли назустріч, а коли вам знадобилася допомога, чоловік відповів відмовою? Просто зробіть висновки. Перш ніж ображатися, проаналізуйте ситуацію — можливо, «кривдник» дійсно був не в силах вам допомогти. Якщо ви впевнені, що це не так, варто для себе вирішити, чи варто допомагати йому далі.

Не слід чекати відповідних послуг від людей з обмеженими ресурсами: хворих, престарілих, інвалідів… Заздалегідь налаштуйтеся на те, що ви будете надавати їм допомогу безоплатно. Це нормально в даній ситуації. Досить того, що ці люди будуть вам вдячні.

Візьміть за правило ні про що не просити тих, хто вам неприємний. Довірившись неприємного людині, ви можете згодом отримати масу негативу. Наприклад, він може вас підвести, підставити, посміятися над вами – одним словом, поставити не саме зручне положення. Потім, не виключено, що, раз надавши вам послугу, він незабаром зажадає «компенсації», і, швидше за все, для вас це буде вельми обтяжливо.

Безглуздо також відмовлятися від допомоги, якщо самі ви явно не справляєтеся. Головне – її отримати, а вже пізніше ви подумаєте про те, що від вас хочуть взамін. Можливо, що та нічого: не так вже й мало людей отримують задоволення, відчуваючи себе гарними і корисними.