Проходить деякий час після перенесеного грипу, застуди в результаті сильного переохолодження, важкого стресу, і ви з подивом і переляком виявляєте на тілі яскраво-рожева пляма близько 3-5 см в діаметрі, овальної або округлої форми, злегка виступає над поверхнею шкіри. Спочатку це одиничне пляма, яке часом не збільшується в розмірах і, відверто кажучи, особливо неприємних відчуттів не викликає, не рахуючи, розуміється, самого факту свого існування. Тому більшість з нас просто відмахується і заспокоює себе: «А, дурниця! Вкусило щось, натерла або алергія на ліки – саме пройде!»
Однак після прийняття ванни, використання «чудо-засоби», рекомендованого подругою, яка знає все на світі, або просто з плином часу навколо першого плями починають проявлятися вторинні висипання, поступово охоплюючи все більшу поверхню тіла. Тепер вже вас турбує не тільки ваш зовнішній вигляд: долає слабкість, є легке підвищення температури тіла в межах 37,0-37,2 С, часом мучить головний біль і головне, з’являється свербіння в області висипань, особливо в нічний час. І ви, нарешті, наважуєтеся нанести візит дерматолога.
Після огляду, взяття шкірних зіскрібків, направлення на загальний аналіз крові і сечі, лікар підсумовує отримані результати і з розумним виглядом огорошивает вас новиною: «У вас хвороба Жибера або рожевий лишай!»
Безумовно, слово «лишай» ніяк не викликає позитивних емоцій. А вже у поєднанні з виписаним лікарем рецептом, де сиротливо значиться протиалергічний препарат у таблетках і кілька мазей «на вибір», комбінованого складу з обов’язковою присутністю кортикостероїдів, оптимізму не додають. І ви починаєте наполегливо шукати відомості про це захворювання в Інтернеті, розпитувати знайомих і друзів.
Скажу відразу, розкласти все «по поличках», отримати вичерпну інформацію про природу захворювання, причини виникнення та способи лікування не вийде. На сьогоднішній день цього толком не знають і медики, які навчилися за сукупністю фактів діагностувати рожевий лишай, можуть призначити суто симптоматичне лікування для полегшення самопочуття хворого і прискорення процесу одужання. Достеменно відомо, що ослаблення імунітету або сильний стрес можуть стати «детонатором» і спровокувати розвиток рожевого лишаю, однак виділити збудника захворювання до цих пір не вдалося. Саме з цієї причини хвороба Жибера скромно відносять до «шкірним захворюванням алергії-інфекційного характеру».
Неможливо, відповідно, як віднести рожевий лишай до бактеріальних, вірусних або грибкових захворювань, так і призначити відповідне лікування профільними препаратами. З-за очевидної подібності етапів розвитку рожевого лишаю з оперізувальним лишаєм, висловлюються припущення, що хвороба Жибера може викликатися зміненим вірусом герпесу 6 і 7 типів, однак поки що це нічим не підтверджено. Видається цілком можливим, що ми инфицируемся збудником рожевого лишаю, як і вірусом герпесу, однак до пори до часу він себе ніяк не проявляє, а ось при збігу певних обставин розквітає махровим кольором. На користь цієї теорії говорить і те, що після «повного» одужання від рожевого лишаю можливі неодноразові рецидиви захворювання.
Спробуємо підсумувати коротко: рожевий лишай починається з одного-єдиного рожевого плями, так званої «материнської бляшки» або «материнського плями», яке локалізоване, як правило, на тулуб хворого, рідше – на руках. Освіта не має чітко окреслених меж, вони згладжені, і на цьому етапі хворого практично нічого не турбує. Приблизно через тиждень пляма починає нагадувати кратер з увігнутою лупиться серединкою і валиком по краю, колір його змінюється на яскраво-рожевий. У хворого збільшуються лімфовузли і проявляються всі ознаки нездужання, описані вище. Вторинні висипання рожевого лишаю, крім тулуба і рук, можуть поширитися на шию і ноги, а от на обличчі висипки практично ніколи не буває. Після закінчення двох тижнів плями починають міняти колір жовтувато-коричневий, серединка при цьому залишається все ще рожевою і лупиться. Поступово плями бліднуть і зникають, проте в деяких випадках на шкірі ще довго залишаються білі сліди або, навпаки, ділянки з посиленою пігментацією. Одужання хворого може наступити через 2-3 місяці, а може розтягнутися на півроку і більше.
Додатково хворого можуть турбувати:
– відчуття сильної сухості і «стягнутості шкіри в місцях висипань;
– лущення шкіри між плямами, її почервоніння;
– різке погіршення стану після контакту з водою.
Чітка зв’язок між різким ослабленням імунітету і розвитком хвороби Жибера також ясно проглядається, у зв’язку з цим пік захворюваності відзначається взимку і навесні. Відомі випадки розвитку хвороби після перенесеного стресу, пошкодження шкіри, порушення обміну речовин, укусів кровосисних комах. Рожевий лишай не має переваг за гендерною ознакою, більшість хворих – чоловіки і жінки від 16 до 40 років, у дітей це захворювання розвивається вкрай рідко.
У діагностиці рожевого лишаю першочергове значення має, крім загальних скарг хворого, локалізація первинної материнської бляшки, відсутність повторних висипань протягом тижня, а також те, що повторні висипання йдуть виключно на так званих ліній Лангера, які розташовуються по ходу природних шкірних складок. Аналіз крові покаже збільшення числа лейкоцитів і показників ШОЕ, як свідчення наявності запального процесу в організмі, а також загальний аналіз сечі продемонструє сліди білка. Зішкріб береться в основному для того, щоб відокремити рожевий лишай від інших схожих захворювань.
Лікування рожевого лишаю основне місце відводиться медикаментам, які підвищують імунітет (імуномодулятори та вітаміни), знімають алергічні прояви (в першу чергу, свербіж – тут незамінні антигістамінні препарати і кортикостероїди), у випадку великих висипань з вторинним бактеріальним інфікуванням внаслідок расчесов призначаються антибіотики. Відзначено сприятливий вплив на хворих УФ-випромінювання, так що приймати сонячні ванни або відвідувати солярій не забороняється, а от від синтетики і колючих вовняних речей у гардеробі краще відмовитися.
Велике значення має дієта. Хворим рожевим рекомендують виключити з раціону:
– цитрусові;
– яйця;
– шоколад;
– горіхи;
– алкоголь;
– міцну каву і чай;
– гостре;
– жирне;
– смажене.
Митися дозволяється тільки під душем, без мила і мочалки.
Думки про заразність рожевого лишаю також вельми різняться. Відомі випадки, коли хвороба розвивалася у декількох членів сім’ї одночасно, проте в той же час є безліч свідчень, коли при наявності хворого в будинку і дуже тісному контакті з членами родини більше ніхто не захворів. Лікарі і в цьому випадку нарікають на стан імунної системи: мовляв, якщо там все в порядку, рожевий лишай вам не загрожує. На всякий випадок настійно рекомендується дотримуватися правил особистої гігієни, не користуватися спільними з хворим гребінцем і рушниками.
Специфічної профілактики рожевого лишаю не існує. Запорука успіху тут – здоровий спосіб життя, відсутність супутніх захворювань. А вже від стресових ситуацій, на жаль, не застрахований ніхто.
Всім доброго здоров’я!
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
