Сенсації, які опинилися містифікацією

19


Час від часу преса повідомляє про черговий наукової сенсації, наприклад, про археологічні або палеонтологічних знахідки, нібито змінюють хід історії. Однак насправді багато хто з них виявляються фікцією, нерідко придуманої спритними авантюристами.

Стародавня муха в бурштині

У середині XIX століття якийсь британський колекціонер за шалені гроші придбав застиглу в хвойної смоли муху стародавнього виду Fannia scalaris – принаймні, його запевнили, що це саме вона. Експонат неодноразово демонструвався на різних виставках. Тільки через 150 років провели експертизу і з’ясували, що це звичайна туалетна муха.

«Русалка Фіджі»

У 1842 р. знаменитий шоумен і антрепренер, власник Американського музею Фінеас Барнум представив «опудало русалки», яке орендував у свого бостонського колеги Мозеса Кімбола. В описі експоната говорилося, що це істота нібито виловили з води біля островів Фіджі «доктором Дж. Гріффіном». Під цим ім’ям насправді ховався помічник Барнума Леві Лайман

«Опудало» виглядало таким страшним, що його лякалися відвідувачі музею. Після того як у 1865 р. там стався пожежа, воно зникло – можливо, згоріло, а можливо, було спеціально кимось знищено. Між тим стало відомо, що «опудало» було зшито з хвоста риби і тулуба мавпи, покритих пап’є-маше. Автори постаралися надати йому якомога більш страхітливий вигляд.

Протягом десятиліть багато хто вірили в справжність експоната. Більше того – на виставках «чудасій» по всьому світу експонувалися так звані «морські діви», виконані з підручних матеріалів.

«Кардіффскій гігант»

16 жовтня 1869 р. Гідеон Еммонс і Генрі Ніколс, рывшие колодязь на фермі Вільяма Ньюелла в Кардіффі, штат Нью-Йорк, виявили фігуру людини триметрового зросту, прийняту за добре збереглися давні скам’янілі рештки. Було висунуто припущення, що такі велетні мешкали на території Американського континенту в старозавітні часи. Вільям Ньюелл навіть став стягувати плату з охочих помилуватися на знахідку.

Вчені відразу оголосили, що навряд чи це людські останки, але газети вже підняли ажіотаж. Та й деякі християнські проповідники виступили на захист ідеї «біблійного людини».

Згодом виявилося, що триметрова фігура з гіпсу була виготовлена на замовлення якогось Джорджа Халла. Будучи атеїстом, Халл вирішив розіграти знайомого священика-методиста, який був переконаний, що в епоху Старого Заповіту Землю населяли гіганти.

Спочатку Халл підрядив робітників, щоб вони витягли з землі в Форт-Додж, штат Айова, гіпсовий блок потрібної величини – як він їм повідомив, гіпс повинен був піти на будівництво пам’ятника Аврааму Лінкольну в Нью-Йорку. Але замість цього Джордж доставив блок в Чикаго, де замовив каменотесу Едварду Бурхгарту вирізати з гіпсу скульптуру людини. При цьому він домовився, що майстер буде зберігати замовлення в таємниці. У листопаді 1868 р. готову статую доставили на ферму Ньюелла, що доводився Халлу двоюрідним братом. Рік потому той спеціально найняв робітників, підстроївши таким чином «знахідку».

Згодом Халл продав виріб за 23 000 дол. Перекупити його намагався все той же Фінеас Барнум, але йому це не вдалося. Тоді антрепренер найняв людину, таємно зробив копію з фігури, і став заявляти, що у нього експонується оригінал, а Кардіффскій гігант – це підробка. Але 10 грудня 1869 р. Халл офіційно зізнався в містифікації, а 2 лютого 1870 р. відбувся суд, який визнав обидві скульптури підробленими.

Кардіффскій велетень не раз переходив з рук у руки, а зараз зберігається в музеї фермерів в Куперстауне, Нью-Йорк.

«Доісторичний мобільник»

У грудні 2015 р. в Мережі з’явилися знімки глиняного артефакту, нібито знайденого в ході археологічних розкопок в околицях Зальцбурга (Австрія). Знахідка дуже сильно нагадувала модель сучасного мобільного телефону фірми «Nokia». На лицьовій стороні артефакту були нанесені малюнки, схожі на зображення дисплея і кнопок. Під ними перебували символи шумерської клинопису. Артефакт був виявлений в культурному шарі, що відноситься до XIII ст. до н. е.., хоча фахівці запевняли, що він міг бути виготовлений і раніше.

Версій висувалося безліч. Одні вважали, що знахідка являє собою глиняну шумерську табличку, а схожість з телефоном випадково. Інші – що стародавні люди підгледіли оригінал у відвідували Землю прибульців і виготовили з глини муляж апарату… Виникла версія про мандрівників у часі, побували в далекому минулому.

І лише відносно недавно загадка роз’яснилася. Виявляється, глиняна імітація шумерської таблички була виготовлена в січні 2012 р. німецькими скульпторами Каріною і Карлом Вейнгартнерами в студії «Art Replik». Автори опублікували фото вироби на своїй сторінці в Facebook, пояснивши, що так би міг виглядати стільниковий телефон у стародавніх шумерів, якби тоді існувала мобільний зв’язок. Згодом фотографію запозичили й опублікували без будь-яких посилань. Так народилася історія про «мобільнику стародавніх шумерів». Правда, обман був ненавмисним.

Словом, не всякої «наукової сенсації» можна вірити.