Свято неба: Вознесіння Господнє

14


Найчастіше свято пройшло – і згадуєш про нього лише напередодні наступної дати.

Однак у низці подібних «одноденок» осібно стоїть пам’ятна подія, розвитку якого християни всього світу чекають вже більше… двох тисяч років. Зацікавлені? Пропонуємо познайомитися ближче з сьогоднішнім святом, що має величезне значення для християнського світу. Ім’я йому – Вознесіння Господнє. Мабуть, почнемо.

Суть цього пам’ятного дня виходить з назви і полягає в вознесіння Ісуса Христа на небо, чим і завершується його земне служіння. Євангелісти Марк і Лука у своїх писаннях докладно розповідали про сакраментальне подію, описано воно і в Діяннях святих апостолів. Перші згадки про свято відомі з глибокої давнини: ще апостольські постанови закликають шанувати його, а в IV-V ст. Вознесіння Господнє вже стало загальним святом для християн.
«Пропискою» пам’ятної дати у календарі є сороковий день після Великодня, тому щорічне явище завжди випадає на четвер. Число, правда, є плаваючим: у 2015 році це 21 травня. Чому в оповіданні, так і в християнстві взагалі фігурує число сорок? Для священній історії це час закінчення великих подвигів: таку кількість днів тривав всесвітній потоп, стільки в пустелі Ісус постив, спокушуваний дияволом, сорок років євреї блукали в пошуках Землі обітованої…

Ось і розп’ятий Христос після воскресіння з мертвих ще 40 днів був присутній на землі. За цей період його учні неодноразово бачили наставника в різний час у різних місцях, причому тіло Христа було абсолютно живим. Диво супроводжувалося тим, що Ісус продовжував проповідувати апостолам церковні основи і ширив правдиву віру.
На сороковий день вчитель повів на Оливну гору своїх учнів, які були в замішанні — вже не своє Царство на землі хоче проголосити Месія? Треба зауважити, думки присутніх засмутили Спасителя, який назвав їх більше синами «царства Ізраїлевого», ніж «Царства Христового». У Христа була інша задача, що полягала в поясненні того, що відбувається і обіцянку послати Святого Духа на землю. Благословивши наостанок присутніх, він став відділятися від апостолів вознісся на небо, а хмара приховало Ісуса від людських поглядів.

Після галілейські мужі почули слова небесних вісників. Вони проголошували про подальший прихід Христа на землю рівно таким же способом, свідками якого тільки що і стали апостоли. Вклонившись, радісні учні Христові повернулись у Єрусалим, де й почали прославляти в храмах Бога.

На перший погляд дивно, що євангелісти радіють, що трапилося, замість того, щоб сумувати. Проте їх святковий настрій зрозуміло. По-перше, з відходом вчителя вони не залишаються один на один з суворим світом: апостоли чекають виконання обіцянки про пришестя Святого Духа. По-друге, явище Вознесіння – торжество правди над гріхом, символ перемоги Спасителя, що був переможений, але довів зворотне.

Про що змушує задуматися це церковне свято тих, кому не чуже православ’я? Вознесіння Господнє – свято неба, що відкривається людині як вічний і справжній будинок. Гонитва за матеріальними цінностями, благополуччям, гріхи зробили сучасних людей приземленими і відокремили від справжньої батьківщини. Проте земне життя – лише певний етап у нашому існуванні, і вона не вічна. Можна вважати, що це лише своєрідний «хресний хід» по шляху у вічність. В устремлінні Бога вгору для апостолів був закладений глибокий сенс. Тут роль грає не сама чудо вознесіння як процесу, а необхідність устремління до Бога, Царство якого всередині кожного з нас.

Людина ж часто не хоче обтяжувати себе подібним підйомом, зате просить Спасителя влаштувати все найкращим для нього чином, вважаючи за краще брати і брати від життя блага. Чи Не тому часто він залишається біля розбитого корита?

У суєтному низці днів так важливо хоч іноді спрямовувати свій погляд на небо! Адже що по суті відбувається? З закинутою головою людина навіть кроку ступити не може, не те що займатися земними справами. Вимушена зупинка – не втрата дорогоцінного часу, а творчі хвилини, коли тільки і можливий діалог з Богом. Завдяки цьому взаємодії приходить розуміння, що слід робити і як цього домогтися. До подібної паузі і закликає нас Ісус, підносячись на небо. Вознесіння – це відозва до душевних змін, власна робота над собою, а не розрив, віддалення. Господь кожному з нас дав шанс піднестися до нього після завершення земного шляху, тому кожен може скористатися подібною можливістю. У день Вознесіння Христового слід згадати: це подія прийшов у світ заради порятунку всіх людей. Найкращий спосіб долучитися до свята – відвідати церкву і відкрити серце для Бога.