Свято підприємця

0
287


Сучасний світ без підприємництва уявити практично неможливо. Цілком логічно, що є свято підприємця, який в Росії відзначають 26 травня.

Розвинений малий та середній бізнес – запорука соціальної стабільності та розвитку сировинної економіки. Ті, хто народився в СРСР, звичайно, пам’ятають, що будь-яке підприємництво було заборонено, саме слово підприємець було мало не лайливим і правоохоронні органи боролися з підпільними цеховиками. Тепер ми живемо в країні змінилася.

Але, тим не менш, щоб бути підприємцем у нашій державі потрібно володіти не тільки знаннями економіста, здібностями організатора і аналітика, але ще й воістину військової хоробрістю і завзятістю, щоб впоратися з величезною армією найчастіше, м’яко кажучи, недружніх чиновників.

Незважаючи на те, що держава в особі уряду і президента закликає людей відкривати свою справу, ентузіастів не так вже й багато. Але вони все-таки є.

Свято, як і саме російське підприємництво, молодий. У 2007 році президентом Ст. Ст. Путіним був виданий указ про призначення професійного свята – Дня російського підприємництва, який слід відзначати щорічно 26 травня. Вперше його відзначили в 2008 році.

У день підприємця, як правило, проводяться різні форуми, семінари, презентації, виставки. Головна мета всіх заходів – роз’яснення політики держави у сфері підприємництва, малого і середнього бізнесу. А так само надання юридичної та іншої інформаційної допомоги.

Практично майже все російське підприємництво починалося з надання різних послуг населенню і торгівлі. В даний час в Росії існує, як приватне підприємництво, в особі малого і середнього бізнесу, так і державне підприємництво в особі державних корпорацій.

Насправді історія підприємництва іде своїми коренями в глибоке минуле людства. Наприклад, вже в античні часи в Стародавній Греції був покровитель підприємців – бог Меркурій. Він протегував торгівлі, ремесел, знанням.

У Меркурія були крилаті сандалі, які допомагали йому легко переміщатися в просторі і доносити до богів інформацію від людей і навпаки.

В Японії покровителем підприємців був бог Ебісу, а символами успіху і понині вважаються гілки бамбука.

На Стародавньої Русі торгівлі протегував Волос (Велес) — місячний бог.

А в православній Росії ремісникам і купцям надавав заступництво Святитель Миколай.

На Заході підприємцям протегує Святий Домінік.

Але хто ж такий підприємець?
У словнику С. В. Ожегова слово «підприємець» має два значення:
1.«капіталіст, який володіє підприємством»;
2.«підприємливий чоловік, ділок».

Адам Сміт (1723-1790) вважав підприємцем людини, що використовує капітал власника для витягання доходу. На побутовому рівні, підприємцем можна вважати людину, який відкрив свою справу і розвиває його, сам відповідаючи за всі виникаючі ризики і успіхи.

Хто був першим підприємцем, невідомо. Але, судячи за Законами царя Хаммурапі (1792-1750 роки до н. е..) і тоді вистачало недобросовісних, тому існувало положення про те, що особи, які ошукують своїх покупців, заслуговують суворого покарання.

А ось слово «підприємець» – entrepreneur, на думку вчених, прийшло до нас із Франції, де воно з’явилося у XII-ХІІІ століттях.

Спочатку підприємцями називали людей, що керують державними програмами та громадськими роботами. Вони влаштовували паради і вуличні ходи. Проте вже в XIV столітті під словом підприємництво стали розуміти цілий ряд здібностей, таких як, лідерство, вміння організовувати, домовитися, прийняти швидке і правильне рішення. У XVI столітті це слово вже використовувалося для позначення професії.

В Європі підприємництво почало розвиватися в Середні століття. Клас підприємців становили купці, ремісники, торговці.

Більшість тих, хто починав свою справу працював на своєму підприємстві поряд з найманими працівниками. І лише з приходом капіталізму і отримання великих прибутків, підприємці на Заході задумалися про необхідність переходу на професійний рівень ведення справ. З’явилися і міжнародні акціонерні компанії.

Російське підприємництво теж починалося з ремісників, промисловиків, бортніков. І, звичайно, купців, що вели торгівлю не тільки всередині країни, але з іншими країнами, відправляли кораблі, навантажені товарами з Чорного, Каспійського, Балтійського морів.

Перший російський документ, який регулював підприємницьку діяльність називався «Руська правда». Склав його князь Ярослав, що княжив у Новгороді в 1036-1054-хх роках.

Розквіту підприємництва на Русі в ту пору заважали міжусобні чвари князів. А потім 240 років (1240-1480) тривало монголо-татарське іго. Після позбавлення від нього Росія не відразу встала на ноги і в цей перехідний період основними видами підприємництва було сільське господарство і торгівля. Але до кінця XVII століття підприємництво починає стрімко розвиватися. Купецтво об’єднується в різні корпорації. З’являються великі промисловці.

При батькові Петра I Олексія Михайловича було дозволено відкриття промислових підприємств іноземцям. І до кінця XVII століття майже всієї російської металургійної промисловістю володіли голландці.

Монастирі, що мають великі земельні ділянки займалися сільським господарством, ловом риби, звіроловством, будували млини, комори, лавки, добували залізо. Були й такі, що будували заводи, наприклад, цегельний і залізоробний. З’являлися артілі, кооперативи, товариства і приватні банки.

До початку XX століття в Росії вже було 1500 акціонерних компаній, розвивався малий приватний бізнес, популярним було сімейне підприємництво.

У царській Росії культу багатих людей не було. Хизуватися багатством вважалося непристойним. Багато великі підприємці свою підприємницьку діяльність звертали на благо держави і суспільства. Серед підприємців було дуже багато меценатів і благодійників.

Всі ми знаємо такі імена, як Третьяков, Морозов, Кузнєцов, Рябушинських, Шибаєв, Бахрушин. Були і багато інших, які будували не тільки фабрики і заводи, але і лікарні, школи, розвивали російську культуру і науку.

Були, звичайно, і недобросовісні підприємці, але вони піддавалися осуду. Але от хто і в ту пору попив чимало крові з підприємців, так це чиновники вимагають хабарі.

Потім сталася революція 1917 року, яка знищила підприємництво. Була відлига у часи Непу (1921-1926 років), Ділові люди спробували відродити підприємництво, але, на жаль, реформи були скасовані, всі виробництва і торгівля були взяті під суворий контроль держави.

Вважається, що підприємництво сучасної Росії почалося з «Закону про кооперацію» від 1987 року. Саме цей закон дозволив відкрити людям свої недержавні малі підприємства.

З тих пір пройшло чимало часу, змінювались умови гри, але саме ті перші кооперативи відкрили шлях до сучасного приватного підприємництва.

І зараз під час кризи держава, як ніколи раніше намагається робити ставку на підприємців, здатних допомогти державі впоратися з навалившимися проблемами.

У багатьох розвинених країнах саме малий і середній бізнес займає основну частку економічного сектора. І керівництво нашої країни розуміє, що в сучасних умовах повноцінний і гармонійний розвиток держави і економіки без активного розвитку підприємництва просто неможливо. Підприємництво створює конкурентне середовище, дає стимул розвитку тієї або іншої галузі економіки, створює робочі місця.

Якщо б більшу частину валового національного продукту давав малий і середній бізнес, то країна могла б і не торгувати нафтою.

Хочеться сподіватися, що сучасні російські підприємці, які винесли уроки з «дикого ринку» минулих років, і стануть дбати не стільки про власну наживу, скільки про благо Росії, її процвітанні. І такі поняття, як «патріотизм», «служіння вітчизні» наповняться істинним сенсом і справою. Саме тоді люди перестануть заздрити Заходу, прагнути жити, лікуватися і вчитися за кордоном, наші талановиті вчені і діячі мистецтва не захочуть їхати в Європу, і США, і ми нарешті будемо пишатися тим, що ми росіяни і не приховувати своєї любові до батьківщини.

«…необхідно, щоб підприємець був людиною заможною, відомою своїм розумом, розсудливістю, любов’ю до порядку, чесністю і щоб у силу цих властивостей, він міг отримати капітали, яких сам не має».
(Жан-Батист Сей – 1767-1832 роки – французький економіст.).