Весільне дерево

0
292


Так нерідко називають калину за білі віночки квітів. А «офіційна» назва цього чагарника пішло ще зі слов’янських часів: забарвлення плодів здавалася людям схожою з кольором розжареного заліза.

Легенди та повір’я

Це невибаглива деревце найчастіше можна зустріти на лісових галявинах, по берегах річок і озер, а також поблизу боліт. Цвіте калина в липні, восени її листя пломеніють, гілки наливаються важкими червоними кетягами і залишаються навіть на голому дереві до самих заморозків.

Звідки взялася калина? На Україні є така легенда. Розповідають, що коли-то на одне село напали вороги. Басурмани схопили дівчину-красуню, а вона вирвалася і почала тікати. Але раптом розірвалися її червоні намиста і розсипалися по землі яскраві намистинки, а з них через деякий час і зросли калинові кущі.

З калиною пов’язано безліч повір’їв. У давнину вважалося, що в родині, де зберігається калинова сопілку, обов’язково народиться хлопчик.

Споконвіку калина була символом дівочої краси, любові, вірності. Восени дівчата ходили на луки «по калину». Біля першого знайденого ними калинового куща приймалися танцювати. Зриваючи ягоди, примовляли: «Допоможи, калиночка, бути в парі з миленьким». Якщо під дахом селянського житла висіли калинові грона, це означало, що в хаті є дівка на виданні і можна засилати сватів. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільні короваї… Вираз «зламати калину» означало, що дівчина втратила цноту.

«Гірко, гірко! – кричать молодим на весільному застіллі. – Ех, підсолодити б!» І от як раз восени, коли зазвичай влаштовуються весілля на Русі, ягоди калини із гірких робляться солодкими. Особливо гарні вони на смак, коли настають перші осінні заморозки. Плоди тоді стають терпкими, гіркувато-солодким…

Червона калина в народному уявленні асоціювалася з образом жінки, її долею, її часткою, усіма радощами, що символизировались білим цвітінням, і бідами, які виражалися в гіркуватих плодах. Калиною в колисці пестували слов’янських дівчат, ледве народилися на світ. В українській пісні дівчинка-підліток мріє якнайшвидше стати «гарною дівчиною – як калина». Взагалі в піснях калина уособлювала зрілу молоду жінку, рукодельницу і працівницю: «Наша молода по саду гуляла, колір-калинушку ламала, гірку недавно придбала її в модному, золото сымала, килими нашивала, чоловіка дарити». Калина оберігала і старість жінки, покоила її срібну сивину.

Втім, найчастіше калина в народному фольклорі уособлює дівчину на виданні. Це виражається і в піснях: «Калинушка ти лугова, дивчинушка ти молода!», «Сидить дівка, що ягода. Калина моя! Малина моя!»

Для чоловіка ж виразу «ламати калину» або «ходити по калину» означали здатність до подружнього життя. Це відзначав ще відомий історик Н.І. Костомаров. Звідси і поширеність чоловічих імен Каллінік (по-грецьки «Переможець»), Каленик, Калина… Їх пов’язували з поданням про чоловічу силу, матерости, яри… Це ім’я могло бути і прізвиськом міцного на чоловічу силу селянина.

Калинів колір…

«Не ламайте калину, а то накличете мороз!» – попереджали в давнину матері дітей, що грають під калиновими кущами. Але саме після пріморажіванія ягоди калини втрачають гіркий смак. Після перших морозів їх охоче вживали і стар, і млад. З калинових ягід готували начинку для пирогів-калеников, киселі-калинники, настойки-калинівки, приправи до м’ясних страв… Майже в кожній селянській родині калину застосовували при простудних захворюваннях. Бабусі завжди пропонували хворим онукам гарячі цілющі напої з калини з медом.

Ягоди, щоб їх не пошкодити, збирають в суху погоду разом з плодоніжками і сушать на повітрі, підвішуючи під навісами або в печах при температурі 60-80 градусів. Пічний жар прокаливает калину, робить її ще більш смачною і їстівної… «Гартована калина – топленая, спечена у вільному духу під наглухо замазанной тістом кришкою, – пише в. І. Даль. – Калити ягоди – пряжить, варити в маслі». При варінні вони також втрачають свій гіркуватий смак. «Солодка калина, як добре упарітся», – говорить народне прислів’я.

Ягоди і кора для здоров’я

Настої з сушених ягід калини, а також свіжі ягоди і сік з них застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, неврозах, хворобах серця, проблеми з шлунком і кишечником. Готують їх таким способом: 3-4 столові ложки плодів заливають півлітра води. Можна додати за смаком цукор або мед. П’ють настій рівними порціями 3-4 прийоми протягом дня. Сухі ягоди калини додають також у вітамінні збори, заварюють з ними чай. В осінній і зимовий час рекомендується пити по одній столовій ложці калинового соку 3-4 рази на день, розбавляючи його водою. Отримують сік з кілограма плодів калини, змішаних з 2 кг цукру. Зберігають його в щільно закупореному посуді.

Корисна в лікувальних цілях і кора калини. Її зазвичай заготовляють ранньою весною. Але збирати кору з живих рослин не можна, гілки повинні якийсь час полежати. У калиновому корі містяться дубильні речовини, органічні кислоти, багато кальцію… Вона має кровоспинних дію і рекомендується як ефективний засіб при внутрішніх кровотечах, особливо в гінекології.

Відвар кори калини готується так. Беруть 10 г сировини заливають двома склянками окропу. Потім закривають кришкою і нагрівають півгодини на киплячій водяній бані. Наполягають ще 10-15 хвилин при кімнатній температурі і проціджують. Слід приймати 1-2 столові ложки відвару 3-4 рази в день перед їжею. Можна застосовувати зовнішньо при кровотечах з носа. При гнійничкових захворюваннях шкіри рекомендують використовувати відвар для протирання.