Є люди, які завжди і у всіх ситуаціях звикли «качати права».
Навіть якщо мова йде про який-небудь дрібниці. Вони роблять це просто з принципу. Також вони частенько здорово заважають жити оточуючим, наполегливо вимагаючи, щоб ті вирішували їх проблеми. Причина проста: вони вважають, що всі до єдиного їм «повинні».
«І нехай весь світ прогнеться!»
Прийшовши в кафе, така людина неодмінно вкаже офіціантові на те, що стіл витерто недостатньо чисто або що м’ясо погано просмажене… Якщо доводиться стояти в черзі, він почне вимагати, щоб його пропустили вперед, тому що він погано себе почуває, запізнюється по своїх справах або має право на позачергове обслуговування з якоїсь іншої причини… Якщо з нього запросили за яку-небудь послугу зайвий рубль, неодмінно почне з’ясовувати, чому так дорого… Не отримавши необхідного, він починає голосно і привселюдно обурюватися.
Друзям і знайомим таких індивідів теж доводиться нелегко. Справа в тому, що останні, як правило, вимагають підвищеної уваги до себе. Якщо їм щось від вас потрібно, їм все одно, зайняті ви захворіли або у вас якісь серйозні проблеми – ви повинні негайно, у цю хвилину, зайнятися справами! Інших варіантів вони просто не розглядають. Причому їх прохання до вас часто звучать як вимоги. Не міг би ти зробити (зателефонувати, з’їздити, написати та ін.)», а «зроби, подзвони, поїдь, напиши»… З легкістю вони намагаються перекласти свої проблеми на плечі інших людей.
Синдром винятковості
Чому вони такі? Когось виховували відповідним чином, навіюючи, що «треба вимагати своє». Хтось прийшов сам, переконаний, що це найкраща стратегія поведінки – вимагай, і все отримаєш: «нахабство – друге щастя».
Нерідко люди вважають, що їм «повинні і зобов’язані» тільки тому, що вони – особливі: у них більше грошей, ніж у інших, вони відомі, займають високу посаду, мають вчений ступінь та ін. Вони люблять кричати: «Та ви знаєте, хто я такий (така)! Я заслужений вчитель (доктор наук, професор медицини, член Спілки художників чи композиторів, член колегії адвокатів, генеральний директор фірми, депутат, і т. д. і т. п.)» Одна жінка-ріелтор пропонувала показати клієнтам свій диплом лікаря-невропатолога, переконуючи їх придбати ту чи іншу квартиру… Цікаво, яке відношення має диплом невропатолога до продажу житла?
Методи боротьби
Зазвичай єдиний спосіб нейтралізувати таку особистість – їй дати жорстку відсіч. Так, нещодавно до мене звернувся власник сусідньої квартири, яку він здавав і в якій були сильні протікання стелі (я є старшої по будинку). Йому прийшла в голову «чудова» ідея подати в суд на нашу керуючу компанію і вимагати з неї гроші «за моральну шкоду». При цьому від мене вимагалося мобілізувати інших мешканців, зібрати з них заяви і умовити сплатити технічну експертизу, яка, між іншим, коштує дуже недешево… до Речі кажучи, на той момент на будинку поміняли покрівлю і протікання припинилися.
Незважаючи на те, що я спробувала пояснити сусідові: ніхто не стане займатися такою невдячною справою, тим більше оплачувати експертизу, витрачати час, нерви і здоров’я на сумнівне сутяжництво, той продовжував наполягати… Зменшив обороти тільки, коли я категорично заявила, що ні сама подавати на судовий розгляд, ні мобілізовувати мешканців не буду. Якщо він вважає за потрібне – нехай подає в суд сам, як власник конкретного житла…
Звичайні люди нерідко пасують перед натиском таких типів: їм здається, що простіше надати необхідну, ніж вигадувати причину для відмови. Це їхня головна помилка. Одного разу домігшись свого, людина, який впевнений, що ви йому повинні, буде вимагати знову і знову – самих різних речей… І вам буде все складніше йому відмовити.
Тому відмовляти краще відразу, поки вам не сіли на шию. І в різкій формі. Не «я не впевнений, що зможу вам допомогти», а «я нічим не зможу вам допомогти».
Ось репліки для деяких типових ситуацій.
«Я запізнююся, пропустіть мене без черги!» – «Я теж спізнююся, тим не менш, стою в черзі».
«Та ви знаєте, хто я такий? Я заслужений артист Росії!» – «Якщо ви заслужений артист, загальні правила для вас не писані?»
«Негайно зробіть для мене те-то і те-то!» – «Я не буду зараз це робити, так як в даний момент зайнятий своїми справами!»
Репліки у відповідь треба подавати твердо, а не перепрошуючи.
Максимум, що може статися – людина на вас образиться. Але вам це тільки на руку: він перестане з вами спілкуватися і створювати вам проблеми… Якщо ж ви зіткнулися з ним в якійсь офіційній ситуації і він обіцяє подати на вас скаргу – вам нема чого побоюватися, якщо ви сумлінно виконували свої обов’язки.
Пам’ятайте, що до відсічі така особистість не готова. Вона розраховує на те, що з нею не стануть зв’язуватися і вчинять так, як вона хоче. Висока самооцінка і вміння переконати у своїй перевазі дійсно зводять відсіч до мінімуму. Але якщо ви усвідомлюєте, з ким маєте справу, дані прийоми на вас не подіють. Удачі!
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
