Як розвинути в дитини самостійність?

13


Зазвичай батьки прагнуть привчити дитину до самостійності, але далеко не завжди це виходить. Причому винні в цьому бувають обидва – і дитина, і батьки. Адже головна мета батьків – виростити людину, який може обходитися без них. Так як же розвинути в дитині самостійність?

Вік, з якого слід починати

Звичайно, починати потрібно з раннього дитинства. Як тільки малюк захоче їсти сам ложкою, сам почистити зуби і виконати інші найпростіші справи, потрібно обов’язково це дозволяти. Тобто, давати в руки ложку, зубну щітку. Природно, відразу у дитини нічого не вийде, але з часом малюк навчиться правильно орудувати ложкою або щіткою.

Те ж саме можна сказати і про домашніх справах. Витирати пил можна вже з 1,5 років. А також підмітати, мити разом з мамою підлогу, мити свою чашку. Батьки повинні бути готові до того, що дитина буде обливатися, вимазуватися і т. д. Але є природний процес навчання і дитина повинна через це пройти.

Помилки батьків

Дуже часто дорослі не дають дитині щось робити, так як поспішають або бояться, що малюк виконає роботу погано. Це неправильно. Якщо дитина довго одягається, розбудіть його раніше і взагалі, нехай вчиться застібати ґудзики ввечері, тоді і вранці справа піде швидше. Що стосується виконання якихось домашніх справ, звичайно, чадо буде робити багато чого недостатньо добре. Але як дитина навчиться, якщо він позбавлений цього процесу?

Тому головна помилка батьків: робити все за дитину. Це призводить до плачевних наслідків. Малюк виростає і звикає, що дорослі все за нього роблять, хіба тут можна говорити про самостійність?

Ще одна помилка: недовіра до можливостей. Батьки часто вважають, що дитина ще мала або у нього не вийде, або взагалі у нього нічого добре не виходить. Тому не дають дитині самостійно щось робити і при цьому озвучують свої думки. Малюк в результаті виростає невпевненим у собі, що теж не веде до самостійності.

Часто батьки, особливо матері, самостверджуються за рахунок гіперопіки і надмірної турботи. Вони вважають, що хороші мами повинні проявляти максимум турботи про малюка. І це правильно. Але проявляється турбота не так, як потрібно. Помити за чадо посуд, скласти за нього сумку, прибрати його кімнату – ось, що роблять батьки, і вважають це турботою. Насправді, це просто виконання справ замість дитини, не визнання його як особистості.

Крім цього, батьки можуть боятися втратити свій авторитет в очах дитини, мати своєрідні уявлення про дисципліну, мати бажання домінувати над дитиною і у всьому його контролювати. Загалом, таких помилок може бути достатньо.

Але буває і так, що батьки багато роблять правильно, а дитина все одно не прагне до самостійності. Звичайно, всі діти різні і до кожного треба підбирати свій метод впливу.

Що можна зробити?

Насамперед, дозволяти дитині робити те, що він хоче (мається на увазі корисні справи). Хоче мити посуд – дати пару тарілок, хоче одягатися сам на прогулянку – дозволити і почекати, нехай і довго; хоче мити підлогу – дати ганчірку і показати, як треба. Це – перший крок до самостійності. Правда, з часом дитина може втратити інтерес до цих справах, вони стануть для нього звичайними, і бажання виконувати цю роботу пропаде.

Тоді на допомогу прийде мотивація. За якісь не дуже улюблені справи, можна заохочувати. А проста рутина не повинна заохочуватися, при цьому варто пояснити дитині: чим швидше він закінчить роботу, тим швидше він зможе зайнятися улюбленою справою – малювати, грати з одним або гуляти на вулиці.

Обов’язково потрібно хвалити малюка. Навіть, якщо щось не вийшло, але дитина намагався, потрібно похвалити його за старання. Пояснити і показати ще раз, як виконувати роботу, підбадьорити, що з часом все вийде, головне, не здаватися. Ні в якому разі не можна говорити: «у тебе нічого не виходить» або «ти все робиш погано». Ці слова знизять самооцінку у дитини і відіб’ють бажання щось робити.

При цьому повинні бути і покарання. Але тоді, коли у малюка щось не вийшло, а якщо він не хоче виконувати свою частину домашньої роботи. Необхідно пояснити дитині, що у кожного члена сім’ї є свої обов’язки, і вони їх виконують, навіть якщо не дуже хочеться. Тому і дитина, як частина сім’ї, повинен вносити свій внесок і виконувати свої обов’язки. Якщо малюк відмовляється допомагати, не виконуйте і ви частину своїх обов’язків. Але саме тих, які зачіпають дитини. Наприклад, не йдіть гуляти туди, куди малюк хотів, не готуйте улюблені ласощі крихти. Нехай дитина зрозуміє і відчує, що це таке – не робити, то, що потрібно.

Дуже важливо поводитися з дитиною, як з особистістю, незалежно від його віку. Потрібно давати дитині вибір, пояснювати, спілкуватися, підбадьорювати і підказувати, допомагати, навчати відповідальності. Але при цьому не робити все за нього, не виражати свою любов надмірною опікою. Завдання батьків – виростити відповідального і самостійно людини, яка вміє приймати рішення і виконувати певні дії, які необхідні в тій або іншій ситуації.