Я народилася на зміну епох, як раз в період між «в СРСР сексу немає» і лихих дев’яностих, коли по центральному ТБ могли показати «творчі» представлення групи «Мін немає», а колектив «На-На» виступав дуже (м’яко кажучи) відвертих вбраннях. Абсолютно ясно, що наше покоління було відправлено «з корабля на бал» і орієнтувалося в непростих питаннях статі виключно завдяки сарафанному радіо і відвертого (найчастіше переверненого з ніг на голову) телебаченню. Інтернет тоді ще був не в кожному будинку, так що хто, такі трансгендери я дізналася відносно недавно (особливого інтересу не було) і то завдяки тому, що один мій хороший знайомий змінив стать.
Спочатку був шок
Я не бачила колишніх однокласників років 15. Я ніколи не ходжу на зустрічі випускників школи, тому що вже давно не живу в місті свого дитинства. В соціальних мережах з колишніми однокласниками теж не спілкуюся, так вийшло, що спільних тем для світської бесіди не залишилося, а погоду і чому зросла ціна на крупу мені обговорювати колись. Проте моє сумне ставлення до постарілим однокласникам миттєво змінилося шоковим станом, коли я випадково дізналася, що «хлопчик» Женя, пару років тому змінив стать і став «дівчинкою» Женею. Найдивовижніше в цій історії, що хлопчик Женя довго був одружений, мав двох дочок і я його добре знала в «минулому житті». Звичайно, я не повірила в цю історію і засумнівалася в її правоті (всі плітки і чутки, подумала я), поки мені не скинули посилання на сторінку в соціальних мережах новоявленої дівчинки Жені. Крім того, що на мене дивилася жінка у віці, в якому я з подивом, що межують з шоком, все-таки впізнала свого знайомого, так вона ще й заміж вийшла. Звичайно, за чоловіка.
Абсолютно нормальні люди
Якщо перекласти з англійської на російську, то трансгендерів, це щось на кшталт «переходить межі роду», а якщо ще простіше, то це люди, які почуваються не в своєму тілі. Трансгендери не вважаються психічно хворими людьми, не вважається трансгендерность і психіатричним відхиленням, трансгендерів не можна вилікувати або направити їх енергію в потрібне русло». Фахівці в цій галузі стверджують, що трансгендери були завжди, і багато років тому, і багато-багато років тому, просто відкрито про себе вони не побоялися заявити зовсім недавно, так як сучасне суспільство стало більш спокійно ставитися до них. З іншого боку, останні соціологічне дослідження, проведене в Росії, показує, що близько 70 % наших громадян належать до трансгендерам, не дуже лояльно (ну, не люблять у нас не таких як всі). А зовсім недавно (цитую ЗМІ: президент США Дональд Трамп 26 липня написав у твіттері, що американські збройні сили більше не будуть приймати на службу відкритих трансгендерів. Це відбулося через рік після того, як адміністрація Барака Обами дозволила трансгендерам офіційно служити в армії й отримувати медичну допомогу, у тому числі робити операції по зміні статі, за рахунок Пентагону. У США близько двох місяців тривають протести проти «туалетного закону» у Північній Кароліні, що ущемляє права трансгендерів: він наказує їм користуватися туалетами у відповідності з їх статтю, зазначеним у свідоцтві про народження. За права цих людей заступилися Google, Twitter, Apple, Facebook. Виходить, що і «там» не все так просто і спокійно.
Жах батьків
Якщо раніше батьки боялися, що дівчинка-підліток «принесе в подолі», а з хлопчика виросте хуліган, то тепер у сучасних мам і тат зовсім інші проблеми. Я б навіть сказала так: ПРОБЛЕМИ КОСМІЧНОГО МАСШТАБУ, тому що абсолютно не зрозуміло, що робити і як жити далі всім, якщо твоя донька-кровиночка в бантиках в 16 років заявить мамі, що вона чоловік, а син почне фарбувати вії і носити спідниці. Фахівці в цій галузі стверджують, що вперше УСВІДОМЛЕННЯ, що ваше тіло «не ваше» приходить саме в підлітковому віці. Кажуть, у 16-17 років діти розуміють, що «вони все життя хотіли бути дівчинкою» або «завжди хотіла стати хлопчиком», з усіма витікаючими звідси наслідками.
До речі, батьки мого знайомого Жені-Жені, дуже порядні, виховані, культурні люди взяли вибір свого колишнього сина (до речі, єдиної дитини в родині) і тепер спілкуються з ним як з донькою. Але як вони до цього дійшли, і чого їм це коштувало в емоційному плані, природно, я не знаю.
Кричати, лаятися і сунути під ніс свідоцтво про народження, де чорним по білому написано, що народилася ДІВЧИНКА, підлітку-трансгендеру марно. Єдине, чого можна такими методами досягти, так це депресії з усіма наслідками, що загрожують життю наслідками. Зрозуміло, що жоден нормальний, люблячий батько на це не піде.
Жах дітей
Адже буває і так, що чоловік років десь у сорок розуміє, що все життя відчував себе жінкою, але просто боявся собі в цьому зізнатися. Або мама зрозуміла, що завжди хотіла стати чоловіком і ось тепер настав цей чудовий мить. Що твориться в голові у дітей, коли мама стає «татом» я не знаю, але думаю, що без психологічних проблем для дитини тут точно не обійдеться.
А колишні дружини і чоловіки? Як це уявити собі, що твій колишній змінив стать… мда…
Що далі?
Коли шок проходить, на зміну сліз, істерик і криків приходить здоровий глузд, і рідні приймають (або не приймають) вибір свого близької людини. Фахівці в цій області знають багато прикладів, коли сім’я брала трансгендера в новому образі і всі жили довго і щасливо далі. Але набагато частіше відбувається зовсім навпаки, зміна статі рідної людини перетворюється в кошмар для всієї родини.
Трансгендеру для того, щоб «офіційно» змінити стать необхідна тривала гормональна терапія (в середньому близько року), часткова або повна операція по зміні статі, довічний прийом гормональних препаратів, зміна документів (окрема, як кажуть, тривала історія) і нове життя в суспільстві, яке не знає, що з такими людьми робити далі. Фахівці в цій області говорять, що трансгендерам нереально важко влаштуватися на роботу, та й взагалі, їхнє життя навряд чи можна назвати легкою.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
