«Хрін редьки не солодший», або ХОЗЛ – не астма, але…

0
290


… суттєво ускладнює життя. За непомітною абревіатурою ховається захворювання, відоме як хронічна обструктивна хвороба легень. Незважаючи на подібну симптоматику, ця хвороба відрізняється від хронічного обструктивного бронхіту, хоча останній може провокувати її розвиток майже в 90% випадків. І, на превеликий жаль, ХОЗЛ за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я давно вже входить в ТОП-10 захворювань, що лідирують за рівнем смертності у світі, а в деяких країнах і займає четверту позицію після «трійки лідерів» – серцево-судинних захворювань (зокрема, ІХС), інсульти, респіраторних інфекцій, наздогнавши і навіть перегнавши діабет та онкологічні хвороби.

Причинами виникнення і широкого розповсюдження хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ) вважаються:

– проживання в екологічно несприятливій місцевості, забруднення навколишнього середовища;

– куріння, яке не тільки провокує хронічні запальні процеси в легенях під впливом вдихуваного тютюнового диму, але і порушує механізм їх нормальної очищення через скупчення смол, продуктів горіння цигарок;

– вплив вдихання запиленого повітря з домішками шкідливих речовин (цемент, целюлозна та вугільний пил та інші) під час професійної діяльності;

– часта захворюваність на ГРВІ та іншими хворобами дихальних шляхів, через які страждає імунітет і розвиваються хронічні запальні процеси.

Є також дані про спадкової схильності до цього захворювання, пов’язаної з генетичними змінами, що спричиняють дефіцит певного ферменту в організмі. Висуваються навіть гіпотези про зв’язок нестачі вітаміну С з розвитком ХОЗЛ. Вчені також висловлюють припущення, що цьому захворюванню більш схильні люди з ІІ (А) групою крові.

Спровокувати розвиток ХОЗЛ можуть також хвороби серцево-судинної системи, схильність до тромбоутворення, ендокринні порушення, скупчення великої кількості слизу при бактеріальних інфекціях, потрапляння води або чужорідного тіла в дихальні шляхи, оперативні втручання на грудній клітці. Іноді ХОЗЛ може виникнути і при такому, здавалося б, незначному дефекті, як викривлення носової перетинки і порушення внаслідок цього нормального процесу дихання.

Незважаючи на схожість проявів астматичного нападу і задишки при ХОЗЛ, аналогічності медикаментів, які застосовуються як для його купірування, так і для полегшення стану хворих хронічною обструктивною хворобою легенів, відмінність між цими захворюваннями в неаллергенном характер останньої. Крім того, при астмі в першу чергу утруднений видих, а із-за великої кількості залишкового повітря в легенях і наступний вдих, у разі ХОЗЛ труднощі у хворих виникають саме на вдиху.

Відміну від ХОЗЛ хронічного обструктивного бронхіту проявляється, зокрема, в задишці, яка з розвитком захворювання виникає не лише при фізичних навантаженнях, але і в стані спокою. При хронічному бронхіті, як і при астмі, утруднений видих повітря.

Промовистими ознаками, які дозволяють запідозрити ХОЗЛ у хворого, є:

– тривалий кашель, особливо в ранкові години, з великою кількістю густого, в’язкого слизу (мокротиння);

– часті напади задишки, коли важко вдихати повітря, утруднене поверхневе дихання між ними;

– свистячі хрипи в грудях при вдиху, які з часом набувають характер вологих;

– збільшується кількість мокроти при кашлі, її більш в’язкий (а іноді і гнійний) вид і запах;

– швидка стомлюваність, загальна слабкість, безсоння.

При подальшому прогресуванні захворювання розвиваються ускладнення з боку серцево-судинної системи (болі в серці, аритмія, «легеневе серце», інфаркт міокарда). Можливі болі в кістках і суглобах, їх деформація. З’являються зміни тканин дихальної системи, вона більше не в змозі нормально виконувати свою функцію.

Все це відбувається при постійному кисневому голодуванні організму, з-за чого хворі швидко втрачають працездатність, а іноді і стають інвалідами.

Щоб розібратися, що саме відбувається з дихальними шляхами людини, що страждає на ХОЗЛ, доведеться трохи згадати уроки анатомії в школі. Повітря при вдиху з носоглотки потрапляє в трахею, яка в нижній частині ділиться на два головних бронха, правий і лівий. Ті, в свою чергу, розгалужуються на більш дрібні бронхи і бронхіоли закінчуються альвеолами, в яких, власне, і проходить повітрообмін і насичення крові киснем.

Слизова оболонка дихальних шляхів людини покрита особливим мерцательным епітелієм з характерними виростами-«віями». Саме їх рівномірний, коливальний рух у бік виходу забезпечує при видиху або кашлі видалення з легких пилу, дрібних забруднень, а також надлишку секрету, слизу.

У разі ХОЗЛ, крім бронхоспазму, який виникає при стресі, навантаженнях, зміні температури (тепло – холод), а іноді і буквально «на рівному місці», мають місце дегенеративні зміни слизових оболонок. Клітини з «віями» перероджуються в келихоподібні, які виробляють слиз, її стає все більше і вона перекриває просвіт бронха, утруднюючи дихання. Кількість келихоподібних клітин збільшується, слизові оболонки розростаються і набухають, стінки бронхів стають товщі, що також зменшує просвіт між ними. Клітин з «віями» стає все менше, утворюються цілі ділянки «лисих бронхів», що в поєднанні з в’язкістю мокротиння істотно погіршує дренаж дихальних шляхів. В скупченні слизу часто розвиваються патогенні бактерії, приєднується бактеріальна інфекція. Може змінюватися і сама легенева тканина, її осередку-альвеоли розширюються і не можуть нормально функціонувати (явища емфіземи легенів).

Лікарі виділяють чотири стадії розвитку ХОЗЛ: легка, середньої важкості, важка і вкрай важка. На жаль, виявити захворювання на першій стадії вдається далеко не завжди. Основний метод діагностики – спірометрія, в ході якої за показаннями спеціального приладу (спірометра) лікар вимірює об’єм вдихуваного повітря і визначає швидкість його видиху. Показники знімаються двічі, в звичайному стані та після застосування лікарського інгалятора, отримані дані порівнюються з нормою (залежно від віку), будують графік – спірограма. Така методика дає можливість відрізнити ХОЗЛ від астми або хронічного обструктивного бронхіту і призначити правильне лікування. Додатково призначають аналіз крові та мокротиння, рентген грудної клітки або КТ, електрокардіограму. Якщо ж цього не зробити вчасно, хвороба і далі буде прогресувати і може призвести до інвалідності і смерті хворого.

Повністю вилікувати хворого на ХОЗЛ, якщо в наявності незворотні дегенеративні зміни з боку дихальної системи, не можна. Але можна істотно загальмувати розвиток хвороби, дати можливість хворим вести звичний спосіб життя, хоч і в більш щадному режимі. Це досягається підбором необхідних лікарських засобів і інгаляторів, використанням лазерної та озонотерапії, періодичної терапією киснем при необхідності, призначенням коштів для розрідження мокроти і полегшення її виведення. Важливу роль відіграє і широке інформування людей про причини виникнення та ознаки ХОЗЛ – будь-яке захворювання легше попередити, ніж вилікувати, це знають всі.

Будемо ж уважніше до свого здоров’я, довгого і щасливого всім життя!