Письменник-невидимка: що ми знаємо про Сэлинджере?

17


Заради слави багато успішні письменники готові принести на вівтар популярності чималі жертви: дім, сім’ю, здоров’я. А для деяких екранізація книг або особиста біографія в основі фільму і зовсім мрія життя. Зовсім не такий шлях обрав для себе Джером Девід Селінджер, вирішивши стати відлюдником на піку популярності. Якою особистістю був культовий письменник, який дав світовій літературі нове дихання?

Народився він у перший день року у далекому 1919 році в сім’ї заможного єврея у самому серці Штатів – Нью-Йорку. Батько, до речі, мав литовське походження. Високий рівень життя гарантував сімейний бізнес – торгівля сирами і копченостями.

Комерція комерцією, але батько розсудив так: нехай дитина спочатку отримає гідну освіту не за «профілю». Наприклад, для початку закінчить військове училище. Одна за одною слідували навчання у військовому закладі в Пенсільванії, курси лекцій в університеті рідного міста, рік в Австрії і Польщі в осягненні ковбасного виробництва, надходження в Колумбійський університет.

Однак юнак, з відомих лише йому причин, так і не пройшов «від а до я» жоден навчальний заклад, окрім військового. Насправді, його вабила тільки література, але в родині і чути не хотіли про подібний «пустощів». Зрозуміло, батько був у страшному обуренні від такого стану справ, що призвело до страшної сварці між ними. Як показав час, батько і син більше не спілкувалися.

У віці 23 років молодого Селінджера закликали на військову службу в армію. Наступні три роки були багаті подіями. Чоловік отримав звання сержанта, служив у контррозвідці, в Нормандії був безпосереднім учасником висадки десантних військ, працював з військовополоненими, звільняв концтабору…Такий досвід міг гарантувати Джерому блискуче майбутнє, якщо той вирішить продовжити військову кар’єру. Так, порятунок життів захоплювало його, але ще більше поранили душу людські трагедії і смерті, побачені не один раз.

У долі були зовсім інші плани на молодого чоловіка. Ще в юності, будучи школярем, він пише невеликі оповідання. Ранні твори залюбки друкували нью-йоркські журнали. Вже після служби, в 1948 році, створюється розповідь під звучною назвою «Добре ловиться рибка-бананка». Він став відправною точкою в становленні Селінджера як письменника.

Критикам і читачам цей витвір довелося по душі. Небанальний життєвий сюжет, піднесений зрозумілою мовою, але майстерно віртуозно, звернув свій погляд на новий літературний самородок. Далі йде ціла низка оповідань, поки світ не побачив головний роман його життя – книга «Над прірвою в житі» (1951 рік).

Взагалі-то вона замислювалася для дорослих, але ефект «бомби» пронісся по підлітках тих років. Причому з такою силою, що викликало невдоволення цензури. Як результат, роман був заборонений не тільки у кількох американських штатах, але і десятці країн. Офіційна версія – надмірно депресивні настрої, описані в книзі, пересыпаемые ненормативною лексикою.

Однак незабаром заборону було знято, цензорам довелося визнати: не по-книжному автор реалістично описав дійсність, тінейджерські настрою, боротьбу нового покоління із застарілими засадами суспільства. Книга викликала справжню революцію в публіцистиці, адже автор відійшов від звичних канонів класичної літератури.

Трохи раніше, в кінці сорокових років, письменник захопиться дзен-буддизмом. Цей факт біографії міг залишитися без уваги, якби не його подальша роль в добровільному самітництві. На піку популярності, в 1965-му році, Селінджер вирішив піти в тінь, подалі від аморального світу. Що спонукало його вчинити так – загадка не тільки для біографів, але і близьких людей.

Ні, він все так само продовжує писати: за його життя створено 39 творів. Однак повністю обмежує спілкування зі ЗМІ та шанувальниками. Навіть автограф відтепер взяти неможливо, не те, що інтерв’ю. А про публікації книг, перевидання ранніх (до 1948 року) творів, листів, прохання режисерів зняти фільм по головній книзі і про його життя взагалі не може йтися.

Кращим укриттям для себе письменник вибрав провінційне містечко в штаті Нью-Гемпшир, а його «міцністю» стає будинок з високим парканом. Тут він захоплюється східними практиками, дианетикой (сьогодні в багатьох країнах це вчення визнано сектою), нетрадиційною медициною, макробиотикой. Суть останнього полягає у вживанні особливих екологічно чистих продуктів, що знаходяться поруч з людиною. Селінджер захоплювався харчовими експериментами: міг один тиждень харчуватися тільки овочами, іншу – виключно м’ясом.

Незважаючи на дивність характеру, письменник завжди був оточений жінками, був одружений тричі. Навіть у віці 66 років його обраницею стала юна дівчина, молодше свого супутника рівно на півстоліття.

Джером Девід Селінджер помер у віці 91 рік у своєму затворническом маєтку. Його твори сьогодні включені в обов’язкову шкільну програму майже у всьому світі. Ознайомлюватися з книжками Селінджера чи ні – суто особиста справа кожного. Ось тільки не пропустіть ви щось важливе, сказавши «ні»? Оповідання письменника та його головні герої – окремі всесвіти в мініатюрі, які допомагають краще пізнати самих себе. І вже точно вони нікого не залишать байдужими.