Старість – річ, яка підкрадається непомітно.
Молодіжні тусовки позаду, коло друзів дитинства і юності помітно порідшав. І ось вже попереду маячить пенсія… Багато людей в такій ситуації відчувають себе самотніми, нікому не потрібними. А може бути, рано опускати руки?
Найстрашніше в літньому віці – самотність. А адже тисячоліття тому люди й не підозрювали, що таке самотня старість! Насамперед тому, що більшість з них просто не встигали до неї дожити. Право на життя треба було отримати в лютій сутичці з природою. Деякі перемогли щасливчики набували безцінний, вкрай потрібний досвід молодим. І якщо патріарх неоліту доживав до поважного віку (скажімо, років до 50-60), то він обов’язково був оточений молодими учнями, з якими ділився досвідом. Відомий випадок, коли людина, яка втратила в молодості руку і ногу, в старості помер природною смертю. Так, старий був немічний, але завдяки його знанням плем’я могло навчитися жити довго, долаючи стихійні лиха, нападу хижаків і ворогів.
По мірі розвитку людства багато колишні цінності потьмяніли. Термін життя подовжився. Дослідження в області медицини відсунули смерть, і з’явилися великі сім’ї, у яких знаходилося місце і дідам і прадідам. Звичай зобов’язував молодших членів родини допомагати старшим, щоб потім твої власні діти, в свою чергу, не забули про тебе в старості.
На жаль, з часом турбота про старих перетворилася на тягар. Патріархальна громада зазвичай обтяжувалася зайвим ротом, але їй доводилося утримувати старших членів. Їх відносили до тих, кому не можна обійтися без сторонньої допомоги, нарівні з жінками і дітьми. Вважалося, що вони більше не приносять користь суспільству…
Останнім часом навіть 90-річні старці вже не здаються нам довгожителями. Швейцарія бере курс на досягнення 100-річного рубежу як середньої тривалості життя в країні. І ця мета не здається такою вже недосяжною. Старих стало багато, і в очах молоді вони втратили свою унікальність і обраність. Сучасне суспільство, забезпечивши старість, одночасно зобов’язало своїх працездатних членів платити податки на користь пенсіонерів. Адже віковий закон про те, що діти зобов’язані утримувати своїх батьків, ніхто не відміняв…
Але якщо раніше люди похилого віку жили разом зі своїми родинами, то в наш час вони все частіше залишаються одні. Хтось так і не завів сім’ю, хтось не підтримує відносин з дітьми і внуками, а у кого-то діти і внуки начебто є, але бачаться раз на рік по обіцянці.
Що робити, якщо ви опинилися саме в такій ситуації? Саме нерозумне – почати жаліти себе. Деякі люди, досягнувши пенсійного віку, починають вимагати від близьких і оточуючих підвищеної уваги, посилаючись на свій похилий вік і болячки. Вони вважають, що їм не надають належної поваги, не дбають про них, і тому стають безглуздими, дратівливими. Варто хоч раз зіткнутися з таким «божим кульбабою», прагнуть без черги пройти в кабінет лікаря або гучно вимагає поступитися місцем в транспорті – і бажання поважати старість відпадає начисто.
Адже самотність, стрес, пов’язаний з настанням «елегантного віку», можна подолати. Ось рекомендації психологів.
Спілкуйтеся!
Багато шукають спілкування інтуїтивно. Правда, в більшості випадків справа обмежується розмовами на лавочці, в магазині або в поліклініці. Але ж є ще маса варіантів. Наприклад, зараз існують спеціальні клуби для пенсіонерів і ветеранів (скажімо, при центрах соціального обслуговування). Можна записатися в якусь спільноту за інтересами – гурток самодіяльності, клуб любителів книги при бібліотеці, районне літературне об’єднання… Як правило, туди ходить чимало літніх людей.
Займіться своєю освітою
Вікові обмеження на отримання вищої освіти зараз зняті. Так що ви можете вступити на навчання до вузу в будь-якому віці, особливо якщо мова йде про вечірньому або заочному відділенні. Також до ваших послуг різноманітні курси. Якщо ви любите, наприклад, малювати, ніхто не заважає вам навчатися мистецтву живопису хоч в 80 років. На мовних курсах ви можете підтягти іноземну мову або навіть вивчити новий.
Освойте комп’ютер
Можна зробити це на спеціальних курсах, а можна попросити кого-небудь вас навчити. Багато пенсіонери бояться комп’ютера, а даремно! Освоїти його не так вже й складно. Ви завжди зможете відшукати в Інтернеті потрібну інформацію, знайти старих знайомих, нових друзів, просто близьких по духу людей в соцмережах і на форумах. До речі, пам’ятайте, що любові всі віки покірні, і навіть в 60-70 років ви цілком можете ще завести роман!
Не варто ігнорувати і комп’ютерні ігри. Це не просто «вбивство часу». Не так давно вчені довели, що якщо в передпенсійному та пенсійному віці регулярно грати в ігри по півтори години в день, то цього достатньо, щоб істотно покращилася пам’ять, що дозволяє боротися з маразмом і старечим недоумством.
Навіть на пенсії для нас відкриті багато шляху. Все залежить від того, як ставитися до наступу старості, а нудьга та самотність зовсім не є неминучістю для людей похилого віку.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
