Про Мурасакі Сікібу

19


«Подих осені все ближче, і не висловити словами красу палацу Цутимикадо. Крона кожного дерева біля озера і найменша травинка біля струмка різняться кольором під західним небом…» (з «Щоденника» Мурасакі).

На жаль, не багато хто з нас цікавляться письменниками минулих століть, до того ж зарубіжними. А серед них немало цікавих особистостей і справжніх талантів. Наприклад, японська письменниця» Мурасакі Сікібу, якої світову популярність принесла написана їй історична «Повість про Генжи» – «Гендзі-моногатарі».

Це прозовий твір, роман, в якому герої діють в реальних ситуаціях, хоча цей шедевр і створений геніальною фантазією Мурасакі Сікібу.

Її вважають основоположником жанру новели в Японії.

Новаторськими прийомами, якими вона збагатила японську літературу, згодом скористалися багато авторів.

Мурасакі Сікібу швидше псевдонім письменниці, про її сьогодення імені існують припущення. Так вже було заведено в Японії тієї пори, що жіночі імена і прізвища не вносилися ні в які документи при народженні і ніде не реєструвалися.

Народилася Мурасакі Сікібу імовірно в 973 році і жила в період Хейан.

«Сікібу», найімовірніше, було взято від назви провінції, якою керував її батько. А «мурасакі» перекладається з японської мови як «пурпурний» і є ім’ям одного з героїв головної книги письменниці.

Батько Мурасакі Сікібу Фудзівара Тамэтоки, належав до північної гілки роду Фудзівара, був одним із тридцяти шести безсмертних, так як талантами відрізнялися і багато його родичі. Фудзівара Тамэтоки, крім того, що був великим чиновником, був відомим вченим і поетом свого часу, вивчав китайську класику. Його дружина, мати Мурасакі була дочкою Фудзівара Тамэнобу і походила з чиновницької аристократії. Дід письменниці зіграв чималу роль при створенні першої імперської антології японської поезії.

Так що майбутня письменниця росла в освіченої інтелігентної сім’ї в літературній атмосфері.

В 998 році Мурасакі вийшла заміж за свого кузена Фудзівара Нобутака, який був службовцем у імперської гвардії.

У 999 році у подружжя народилася донька Кэнси, в майбутньому поетеса, відома під ім’ям Дайни-але Саммисю, а в 1011 чоловік Мурасакі помер, залишивши сім’ю без засобів до існування.

Після чого Мурасакі поступила на службу при дворі імператриці Акіко Сесі, дочки Фудзівара Митинага, де зайняла місце фрейліни.

Двір вважався блискучим, завдяки тому, що в цей час на службі перебували й інші поетеси, наприклад, Акадзомэ Емон, Ідзумі Сікібу, при дворі часто проводилися поетичні турніри.

Мурасакі вела «Щоденник», який охоплює період з 1008 по 1010 рік. Події, як і у всіх щоденниках в ньому розташовуються в хронологічному порядку.

Судячи з щоденникових записів Мурасакі, вона не була надто завантажена палацовими обов’язками, їй відводилася роль компаньйонки.

У неї було достатньо часу для щоденникових записів і можна припустити, що вищі заохочували бажання Мурасакі бути своєрідним палацовим літописцем.

У своєму «Щоденнику» Мурасакі писала про людей, які її оточують. Є в ній і згадка про інший знаменитої письменниці тієї пори Сей-Сьонагон. А так само спогади дитинства.

І, звичайно, Марасаки писала про те, як їй живеться при дворі.

По щоденнику помітно, що письменниця не прагнула вести світське життя, уникала зустрічей і не підтримувала листування з іншими письменницями.

Сама Мурасакі постає у своєму щоденнику кілька меланхолійною, але дуже спостережної жінкою.

Роман «Гэнзди-моногатарі», який охоплює близько сімдесяти років історії Японії, був написаний до початку ведення щоденника, приблизно в 1001-08 роках.

Писала Мурасакі, швидше за все не для слави, не для того, щоб залишитися в пам’яті нащадків, а для своїх сучасників. Зокрема, щоб розважити високопоставлених осіб і сподіваючись на театральну постановку при дворі.

В японській літературі в ту пору було чимало яскравих талановитих жінок, Мурасакі ж її талант, як з упевненістю вважають дослідники, допомагав в кар’єрі при дворі. А от чи була у Мурасакі при дворі особисте життя невідомо.

Але судячи з її рядку – «Серце змінюється так швидко — не встежиш», захоплення у письменниці були. Може бути і тільки платонічні.

Головний герой роману – позашлюбний син імператора аристократ Гендзі. Він існував у реальному житті. Події і люди в романі теж реальні. А от пригоди головного героя, його любовні пригоди, інтриги, швидше за все, були здебільшого народжені уявою автора і захоплюють поетичною манерою оповіді.

Міститься в романі і таємний сенс для тих, хто вміє читати між рядків.

При дворі письменниця прослужила до 1013 року.
Чому вона покинула двір, куди вирушила і як склалася подальша її доля, на жаль, невідомо.

У 1013-14 роках вийшов збірник віршів Мурасакі.

Деякі дослідники вважають, що в 1014 році Мурасакі не стало.

Імовірно її могила знаходиться трохи північніше сучасного Кіото, з західної сторони від могили поета Воно-але-Такамура, біля річки Хорикава.

У храмах Эндзедзи, Исияма Хонган-дзі, Дайтокудзи стоять присвячені Мурасакі Сікібу ступи для підношень.

В честь Мурасакі Сікібу названий кратер на Меркурії.

Сама письменниця, швидше за все і припустити не могла, що її роман назвуть не просто шедевром, а найбільшим досягненням світової літератури, і їм захоплюватися і через 800 років.

Сталося це не тільки тому, що в будь-якому столітті повторюються історії кохання, прагнення зробити кар’єру, і що людські типажі, їх характери мало змінилися за минулі століття, але й, безсумнівно, завдяки величезному таланту Мурасакі, її здатності захопити читача і зробити його як би незримим учасником подій, що описуються в романі, змусити брати участь і співпереживати.

Саме тому роман Мурасакі Сікібу і став шедевром.

Шкода, звичайно, що письменниця написала тільки одну книгу. Хоча «Щоденник Мурасакі Сікібу» і тим більше її особисте зібрання віршів, це теж нехай і не такі геніальні, як роман «Гэнзди-моногатарі», але помітні твори японської літератури.

«Щоденник Мурасакі Сікібу відносять до жанру дзуйхицу.

Прочитання щоденника і віршів цієї письменниці збагатить і різноманітить духовний світ не тільки японця, але і будь-якої культурної людини.

І як писала сама Мурасакі: «Там, де ллються витончені вірші, що не залишається місця суесловию».

На ранньому світанку
Небо заслало туман.
І так неждано
Цілий світ кругом мене
Прийняв осінній лик.
(Мурасакі).