Незважаючи на те, що минуло вже кілька сотень років, особистість Тіля Уленшпігеля досі викликає жваві суперечки. Достовірних доказів існування навіть прототип цього персонажа не знайдено і по сей день.
Тіль Уленшпігель – герой безлічі Середньовічних шванков – коротких казок сатиричного або повчального змісту. Уленшпігель – це такий Ходжа Насреддін німецько-голландського розливу. Він веселун, жартівник і пройдисвіт. Він висміює дворян, представників духовенства і навіть королів. Зрозуміло, що в Середньовіччя з його суворими законами жодна людина не зміг би так відкрито насміхатися над настільки знатними персонами. Тому якщо припустити, що Тіль Уленшпігель існував насправді, то він просто не міг користуватися своїм справжнім ім’ям.
Версію про те, що прізвище Уленшпігель є вигаданою підтверджують і лінгвісти. Згідно з їх висновками, «уленшпігель» – це поєднання двох слів «Ul» – сова і «Spiegel» – дзеркало. Сова, як відомо, вважається символом мудрості. Таким чином, виходить, що слово «уленшпігель» означає насмішку над власною важливістю і розумом. Однак існує й інша думка, згідно з якою «уленшпігель» перекладається як «начистити дупу». «Ul» тут є скороченням від «ulen» – чистити, а «Spiegel» на мисливському жаргоні означає «дупа».
До того ж у Тіля Уленшпігеля досить багата біографія. Вона детально описана в тих же шванках. Наприклад, в цих середньовічних оповіданнях чітко вказано місце народження Тіля, імена його батьків і рік смерті. Згідно з народним переказом, Тіль Уленшпігель народився в Кнайтлингене в 1300 році. Батька його звали Клаус Уленшпігель, а мати – Ганна Вифекен.
Маленький негідник
У дитинстві Тіль був великим непосидою і розбишакою. Сусіди терпіти не могли хлопчика. Одного разу батько запитав Тіля: «Чому всі називають тебе негодником?» «Не знаю, – відповів той. – Я нікого і пальцем не чіпаю! Ти посади мене на коня позаду себе і проскачи на селі. Сам побачиш!» Чоловік так і зробив: осідлав коня, скочив на нього, а позаду посадив сина. Як тільки кінь рушила, Тіль спустив штани, демонструючи односельцям свій оголений зад. Всі тикали в неї пальцями і, хитаючи головами, примовляли: «Ви подивіться, який негідник!» Батько Тіля був дуже здивований їх образам, адже сидячого позаду хулігана він не бачив. «Ось бачиш, батюшка, я ж тобі казав!» – твердив Тіль. Тоді батько пересадив сина вперед. А той, знову скориставшись тим, що вершник його не бачить, почав корчити пики і показувати язик всім перехожим. А ті у відповідь кричали: «Ось же негідник!» Батько похитав головою і сказав: «Видно, в нещасний час ти народився син! Ти нікого не чіпаєш, але люди все одно кажуть, що ти негідник!»
Дірявий мішок
Довгий час Тіль Уленшпігель жив з матір’ю. Він не навчався ремеслу, як всі, що матінка була дуже стурбована. Щодня вона скаржилася синові на те, що в будинку немає навіть хліба. На що Тіль їй незмінно відповідав: «Так знай пост, як всі святі!» Одного разу Уленшпігель все-таки вирішив роздобути хліба, от тільки зробити це він мав намір з допомогою обману. Він зайшов до пекарю і попросив його: «Збери для мого господаря хліб в мішок. І відправ зі мною свого посильного, якого мій господар передасть гроші на постоялому дворі». Пекар тут же погодився. Тіль простягнув йому мішок з пророблену в ньому невеликою діркою. Пекар дірку не помітив, наповнив мішок хлібом і відправив з Уленшпигелем хлопчика. По дорозі від тяжкості діра в мішку стала більше й одна паляниця впала в бруд. «Мій господар не стане є брудний хліб, – сказав Уленшпігель хлопчикові. – Візьми цю хлібину, побіжи до пекарю і обміняй її на чисту». Хлопчик помчав, а Тіль швидко зник з мішком, так і не заплативши. «Я роздобув хліба, – повідомив він матері. – Коли він закінчиться, знову почни дотримуватися посту!»
Мавпочки і сови
Одного разу Тіль Уленшпігель влаштувався помічником в пекарню. Через пару днів пекар йому каже: «Тепер ти вмієш все робити сам. Печи без мене!» «А що мені піч?» – запитав Тіль. Господар розлютився: «Що, що? Мавпочок і сов! Ось що!» Пекар пішов, а на ранок виявив, що всі прилавки завалені хлібом і булками у вигляді мавп і сов. У люті пекар наказав Тилю забиратися геть і заплатити йому за зіпсоване тісто. «Я піду, – спокійно відповів Улкншпигель. – Але тільки при одній умові: всю продукцію ти віддаси мені!» «Так забирай! – вигукнув пекар. – Такого неподобства мені довіку не продати!» У той же день Тіль дуже вигідно продав всі випечені фігурки, які викликали справжній ажіотаж у місті.
І таких історій про безжурного волоцюгу Тіля Уленшпігеля ще дуже багато. Якщо вірити шванкам, Уленшпігель помер від чуми в 1350 році в місті Mielno. До речі, в цьому місті біля входу в одну з церков справді є надгробний камінь з емблемою Уленшпігеля. Ось тільки надгробок це, за словами вчених, виготовлено через 3 століття після смерті великого пройдисвіти.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
