Ботулізм відомий людству дуже давно. Ще в часи Візантійської імперії імператор Лев VI заборонив кров’яні ковбаси з-за важких і небезпечних наслідків їх поїдання. У 1793 році в місті Вюртемберзі одночасно захворіло 13 осіб, закусивших кров’яною ковбасою, шестеро з них померли. Цей факт захворювання ботулізмом вперше був документально зафіксований, звідси пішла і назва хвороби (від латинського botulus – ковбаса).
На початку XIX століття Ю. Кернер у своїй монографії описав клінічні прояви ботулізму. В той же час і в Росії багато разів описувалося дане захворювання під назвою ихтиизм, оскільки люди хворіли після вживання в їжу копченої та солоної риби.
В кінці XIX століття 34 бельгійських музиканта, які повинні були грати на похоронах, поїли домашньої сирокопченої шинки. У результаті перші ознаки ботулізму почали з’являтися у більшості з них протягом дня, троє померли, інших насилу вдалося врятувати. Із залишків самої шинки і селезінки загиблих бактериологу Емілю ван Эрменгену вдалося отримати збудника захворювання, який був названий ним Bacillus botulinus. Пізніше ці спороутворюючі бактерії стали називати Clostridium botulinum .Тоді ж була отримана перша імунна сироватка для лікування хворих на ботулізм.
Відомо, що ботулізм зустрічається і як одиничне отруєння, і у вигляді групових спалахів. Згідно рекомендації ВООЗ, прийнято розрізняти 4 категорії ботулізму:
– харчової (при вживанні продуктів з накопиченим ботулінічним токсином);
– ранової (при забрудненні рани землею з потрапили Clostridium botulinum);
– дитячий (при інфікуванні новонароджених і дітей до півроку спорами Clostridium botulinum);
– ботулізм невстановленої природи (коли відсутній зв’язок з харчовими продуктами або пораненнями).
Розрізняють також легку, среднетяжелую і важку форму протікання хвороби. При легкій формі параліч обмежений м’язами, які відповідають за рухи очей, при середньотяжкій у процес втягуються м’язи гортані. Ботулізм у важкій формі викликає дихальну недостатність та ураження довгастого і спинного мозку.
Бактерія, що викликає ботулізм, з роду клостридій. Ця рухома спороутворююча паличка, що нагадує зовні ракетки для тенісу, широко поширена і часто зустрічається в ґрунті. В анаеробних умовах спори бактерії переходять у вегетативні (зростаючі) форми, які і виробляють ботулінічний токсин в процесі життєдіяльності. При цьому спостерігається процес активного газоутворення, як і у більшості клостридій, що можна помітити по роздутим кришок або залізним консервним банкам.
Вегетативні форми Clostridium botulinum гинуть вже при прогріванні при +80 С протягом півгодини, при кип’ятінні – за 5 хвилин, а от спори цієї бактерії витримують температуру +100 С протягом декількох годин! Тому джерелом зараження ботулізмом часто стають продукти домашнього консервування, в яких при відсутності припливу кисню створюються ідеальні умови для розмноження вегетативних форм бактерій. Сам ботулотоксин – з’єднання не особливо стійке і розкладається при кип’ятінні понад 30 хвилин, проте він стійкий до дії соляної кислоти і ферментів шлункового соку, не руйнується в солоній середовищі або в присутності спецій, а ось в лужних середовищах швидко нейтралізується.
Ботулотоксин – один з найсильніших отрут природного походження, смертельна доза для людини коливається в межах 5-50 нанограм на кілограм ваги. У людей, які перенесли захворювання, імунітет не виникає, відомі випадки повторних заражень. Передається ботулізм орально-фекальним або контактним способом (ранової ботулізм). Шлях передачі може бути харчовим, контактно-побутовим або повітряним, від людини до людини ботулізм не передається. Крім ґрунту, носіями спір ботулізму можуть бути домашні і дикі тварини, а також і риби, оскільки бактерії добре розмножуються в донному мулі застійних водойм.
Отруєння при харчовому ботулізмі можливо тільки, якщо в продуктах виникли відповідні умови для розвитку вегетативних форм бактерій і сталося накопичення ботулотоксину. Близько половини випадків ботулізму в Росії пов’язано з грибами домашнього консервування, далі йдуть м’ясопродукти риба, проте відомі і досить несподівані джерела зараження, наприклад, запечений у фользі картопля, який був погано отмыт від землі.
Ботулотоксин всмоктується в кров через слизову оболонку шлунка і тонкого кишечнику, потім розноситься по всьому організму і порушує діяльність нервових клітин. Інкубаційний період при ботулізмі може тривати від кількох годин до п’яти днів. Як правило, захворювання починається гостро і супроводжується нудотою, блювотою, болями в животі, діареєю. Хворі скаржаться на відчуття розпирання в шлунку і кишечнику, здуття, запори.
Одночасно з перерахованими симптомами або дещо пізніше спостерігається сухість у роті, м’язова слабкість, зорові порушення. Обличчя хворого нагадує маску, зіниці розширені і практично не реагують на світло, йому важко висунути язик. Температура тіла піднімається до 39-40 С, з’являється лихоманка, головний біль.
Приблизно через добу температура нормалізується, однак поряд з атонією кишечника виявляються і посилюються неврологічні ознаки ботулізму. Голова у хворих звисає з-за слабкості потиличних м’язів, їм доводиться підтримувати її руками. Із-за слабкості міжреберних м’язів дихання у хворого поверхневе, спостерігається ослаблення серцевої діяльності. Слизова носоглотки суха, яскраво-червона, ковтання утруднене. Надалі розвивається гостра дихальна недостатність, яка, в основному, і стає причиною смерті хворого за відсутності адекватного лікування.
Діагностика при ботулізмі досить складна. Звичайні аналізи крові, сечі, калу виражених особливостей не мають. Необхідно бактеріологічне дослідження блювотних мас і випорожнень хворого, промивних вод шлунка і кишечника, залишків їжі або вмісту ран (при ранового ботулізму). Додатково проводять дослідження на лабораторних мишах, яким внутрішньочеревно вводять суміш сироватки крові хворого з протівоботулініческой сыровоткой типів А, В та Е упродовж чотирьох днів. В результаті виживають ті миші, яким вводили сироватку, що відповідає типу токсину в крові хворого. Серологічні дослідження в даному випадку марні із-за мізерної кількості отрути, що викликав захворювання, і відсутності внаслідок цього можливості виявити антитіла.
На ранніх етапах захворювання вкрай важливо диференціювати ботулізм від сальмонельозу, енцефаліту, отруєння грибами, інших харчових токсикоінфекцій і забезпечити правильне лікування хворих у відповідності з діагнозом.
Лікування хворих на ботулізм проводять одночасно як з метою нейтралізації потрапив в організм ботулотоксину, запобігання можливості його подальшої освіти і якнайшвидшого виведення з організму хворого, так і з метою мінімізації та усунення викликаних ботулотоксином патологічних проявів.
Всі хворі з підозрою на ботулізм підлягають негайній госпіталізації. Лікування починають з промивання шлунка 2% розчином соди і кишечника за допомогою сифонных клізм 5% содовим розчином, потім призначають ентеросорбенти. Внутрішньовенно вводять дезінтоксикаційні препарати, діуретики, плазмозамінники. Для профілактики ускладнень призначають антибіотики, засоби, що прискорюють обмінні процеси, проводиться киснева терапія. Однак основну роль у лікуванні ботулізму грає антитоксична сироватка проти відповідного типу токсину (моно – або полівалентна), у комбінації з глюкокортикоїдами для запобігання або зменшення алергічних реакцій.
Прогноз при ботулізмі у разі раннього введення антитоксичної сироватки, застосування при необхідності апаратів ШВЛ та сучасних методів лікування досить сприятливий, смертність від цього захворювання не перевищує 10%. На жаль, в іншому випадку летальний результат може досягати 65%. Лікування і відновний період при ботулізмі затягуються на кілька місяців, однак після закінчення цього періоду всі прояви хвороби проходять безслідно.
Профілактика розвитку ботулізму ускладнюється поширеністю збудника в природі і його стійкістю. До профілактичних заходів можна віднести:
– підтримання чистоти в місцях приготування їжі;
– правильне зберігання харчових продуктів, небезпечних з точки зору накопичення ботулотоксину (сало, ковбаси, солона і копчена риба) при температурі не вище +10 С;
– достатня термічна обробка продуктів;
– категорична заборона на вживання в їжу «бомбажних» консервів;
– відмова від покупки риби і продуктів домашнього консервування на стихійних ринках, уздовж автомобільних трас;
– для профілактики ранового ботулізму – своєчасне промивання і обробка рани.
При перших ознаках неблагополуччя як можна швидше потрібно звернутися до лікаря.
Всім доброго здоров’я!
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
