Дівчата, здрастуйте! питання в заголовку стосується моїх нещасних нервів. Взагалі я завжди була досить врівноваженою людиною. Але ось за останній рік з моїми нервами твориться щось страшне. Напевно, все почалося після смерті моєї бабусі, яка мене виростила. Потім ковид. Мама важко його переносила. Переживала за неї. Але начебто змогла сама якось прийти до тями. А тут у дитини довбанула криза двох років чи що або що це таке. І ось це мене просто вбиває. Мене аж трясе. Істерики майже кожен день, тому що тато не може вийти гуляти, він працює, тому що дитина не хоче злазити з качель, а на інші не хочеться йти, хоча вони в метрі, тому що не хочу йти пішки і т п. Істерика відразу з катанням по землі, криком і т д. Я говорю з нею, пояснюю, роблю, як пишуть психологи, перечитала вже купу всього. Я намагаюся сама не накручувати себе, тому що розумію, що моє ставлення – це головне, але, блін, іноді я реально не можу. Просто приношу її додому і плачу від того, що я не справляюся, що я якась недомать. Моя велика проблема, звичайно, те, що, грубо кажучи, очікування ламаються про реальність. Я чекаю, що счас я поговорила з нею і вона така о, прекрасно, я все зрозуміла (перебільшую, звичайно). Але в реалі, природно, не так все) і валяння тривають, і істерики теж. Я 24/7 з нею одна. Чоловік працює хоча і з дому, але він працює. Моя мама живе недалеко, але вона її не бере ніколи майже, тому що вона сама не справляється з нею, мало що не так, кричить на неї, я такого не хочу. Батьки чоловіка живуть далеко. Та й не для них ж ми народили дитину.
Загалом, хто такий же нервовий, як я, порадьте, що можна попити від нервів? може, вітаміни які? або реально пора вже все, якісь рецептурні препарати. Я розумію, що це все тимчасово, дитина переросте. Але в даний момент мені прям погано. І я не хочу такспасибі всім заздалегідь за поради.
