Бідність – в голові

0
246


У чому різниця між багатими і бідними? У перших багато грошей, а у других – мало, відповісте ви. Це очевидно. Але є ще різниця між тим, як мислять перші і другі.

Нещодавно моя родичка скаржилася на лікарів, які хочуть грошей за свої послуги. Коли я помітила, що краще відразу звернутися в платну клініку, ніж постійно думати про те, кому і скільки «дати на лапу», жінка зло відповіла: «Бач, тобі добре міркувати, а де грошей взяти?»

Мені відомо, що ця родичка зібрала чималу суму на свої похорони. Але чомусь не збирається збирати «на здоров’я». Вона згодна терпіти масу незручностей, пов’язаних з державною медициною, місяцями чекати таких потрібних обстежень, але тільки не відстібати лікарям. Адже, вчасно отримавши медичну допомогу, можна реально продовжити собі життя!

Ще приклад. Зайшли в супермаркет з однією знайомою, пенсіонеркою. Вона взяла ковбасу, сир, ще щось по дрібниці. На касі їй назвали суму 400 з чимось рублів. «Чому так багато?» – обурилася моя знайома. З’ясувалося, що за сир коштує ціна за 100 грам, а упаковка важить трохи більше. Різниця виходила рублів 25 або 30 у порівнянні з цінником… «Забирайте свій сир, він мені не потрібен, раз такий дорогий!» – заявила знайома. Потім вона довго бурчала, що касирка намагалася недодати їй якихось 10 рублів…

До речі: ця дама зовсім не самотня. У неї двоє дорослих дітей, дочка – масажистка, непогано заробляє. Навіщо влаштовувати скандал з-за кількох десятків зайвих рублів?

Можна виправдати обох жінок тим, що вони обидві літні (обом за 70), а для старих природно економити. Але я постійно бачу в магазинах таких же бабусь, які набивають повні візки продуктами, включаючи самі дорогі сири, ковбаси та цукерки…

А от сусідка – моя ровесниця, трохи за 40. Нещодавно почула від неї таку історію. Вона ввечері після роботи чекала на зупинці муніципального автобуса. Прочекала годину, його все не було. Тоді вона стала телефонувати на «гарячу лінію» з скаргою, і автобус прислали. На питання, чому вона, замість того щоб чекати, не сіла на комерційний рейс (вони ходять кожні 10-15 хвилин), вона відповіла, що не хотіла витрачати зайвих грошей (за проїзним вартість проїзду в передмістя 30 руб., в комерційному – 50). Вона воліла цілу годину простояти на холоді і вітрі, але не заплатити зайвих 20 руб.! До речі, зарплата у неї така ж, як у мене, чоловік працює, і ще родичі з усіх боків допомагають. Я ж завжди сідаю на комерційний, якщо пізно, хоча у мене теж проїзний…

Ніхто з відомих мені людей, які намагаються економити буквально на всьому, не потребує по-справжньому. Хтось працює, хтось отримує і зарплату, і пенсію, що становить разом непогану суму, у кого-то діти цілком забезпечені і аж ніяк не відмовляють батькам допомоги… Звідки ж ця звичка рахувати кожну копійку?

Може бути, у когось було голодне дитинство… Кому-то думка про тотальну економію змалку прищепили батьки, які жили в убогі часи… Когось налякали «страшні 90-е» або численні кризи, коли заощадження швидко знецінювалися і танули…

Парадокс в тому, що зараз ці люди можуть собі дозволити витрачати якщо не великі гроші, то хоча б трохи більше того, що вони зазвичай витрачають. Вони можуть дозволити собі купувати якісні товари і послуги. Хоча б іноді. Але вони не роблять цього, бо вважають себе бідними. Вони вважають, що світ перевернеться, якщо вони заплатять зайву тисячу за огляд у лікаря, витратять зайвих 20-30 рублів за шматок сиру або проїзд на автобусі.

Згадаймо, що багаті люди стають найчастіше, коли не бояться ризикувати грошима. Самий швидкий спосіб розбагатіти – зайнятися якимось бізнесом. А щоб зайнятися бізнесом, слід вкласти туди хоча б початковий капітал. Скажімо, закупити товар, щоб потім його вигідно продати. Але ті, хто звик вважати себе бідняками, ніколи на це не підуть. Вони будуть міркувати так: «А що якщо мої вкладення не виправдаються і я залишуся на бобах?»

При цьому вони нерідко не гребують брати кредити. Кредити видаються їм єдиним способом підтримувати пристойне існування. В результаті вони ніяк не можуть вибратися з боргів. Борги – ще одна ознака бідності, адже, як кажуть, займаєш чужі, а віддаєш свої. Залишається лише трохи на життя, і ось вже знову доводиться рахувати копійки в гаманці…

Я нікого не закликаю тринькати гроші. Але якщо серйозну проблему можна вирішити за допомогою грошей і вони у вас є (або є у ваших близьких), то чому б її не вирішити таким чином? Навіщо позбавляти себе чогось смачного або потрібного, якщо це коштує трохи дорожче, ніж ви припускали? І навіщо завдавати собі незручності заради копійчаної економії?

Купуйте тільки те, що вам дійсно по кишені. Не варто влазити в кредити, аби придбати черговий наворочений смартфон. Ви цілком обійдетеся більш скромним мобільником. А ось без зимових чобіт або послуг стоматолога не обійдетеся. Витрати повинні бути розумними і виправданими. І краще збирати, ніж брати в борг. Боїтеся інфляції – можна у твердій валюті або покласти в банк під відсотки.

Тільки дійсно ставши господарем своїх грошей, поборовши страх повністю розпоряджатися наявними у вас сумами, ви зможете вибратися з бідності, яка сидить у вас в голові»!