Блакитний виноград

11


З літніх ягід першими згадуються, як правило, полуниця, суниця, малина, смородина… Назва «лохина» не відразу прийде в голову. А адже в старовину вона була дуже популярна, так і зараз у сільській місцевості в північних широтах нерідко ходять «по лохину».

Північна ягода

У ботаніці зустрічаються такі різновиди назв, як лохина звичайна, болотна, болотний, низькоросла… А от у народі цю ягоду здавна звали водопьянкой, голубицей, гоноболью, дурникой, синикой. Сіверяни ж величали її «блакитним виноградом».

Лохина росте в краях з помірним і холодним кліматом. Можна зустріти її в лісах, горах і тундрі, на болотах. Поширена вона в самих різних кінцях земної кулі – на російському Далекому Сході, у Великобританії, Ісландії, Іспанії, Італії, Сербії, Хорватії, Туреччині, Монголії, Японії…

Найчастіше зустрічаються чагарники лохини у вигляді невеликої порослі вздовж річок і струмків. А ось в Забайкаллі, наприклад, вони займають великі площі в десятки квадратних кілометрів.

Голубичные кущі видно здалеку, вони здаються окуренными блакитно-сизуватим димком. Плоди висять на кущах, як великі краплі. Зривати їх легко і приємно – блакитні горошини ніби самі падають у підставлену долоню. Можна навіть просто струшувати їх у кошик – за якусь годину вона стає повною.

Краса лохини – в пестить погляд ніжному кольорі. Не поступається йому і смак – солодкуватий, з ненав’язливою приємною кислинкою. Тендітні на вигляд кущики чорниці, проте деколи доживають до трьохсот років. Цю дивовижну ягоду ніяк не можна назвати пестунчиком. Вона невибаглива і витривала. Спека їй байдуже, і холод не бере. До того ж, її майже не вражають шкідники і хвороби.

Є, правда, у лохини і образливі прізвиська – «гонобоб», «болиголов», «пьяника», «дуріка»… Це всього лише тому, що часто на торфовищах і в сирих хвойних лісах росте вона поруч з багно, який п’янить і кружляє голову.

Але все ж «клички» ці не заслужені. Адже для північних народів ця ягода одночасно і делікатесне частування, і їжа, і вітамінний засіб. За своїм харчовим достоїнств лохина близька до своїм найближчим родичам – чорниці та брусниці, але відрізняється, особливо від брусниці, значним вмістом у плодах вітаміну С. Здавна її вживають як протицинготний засіб. А у корінних північних народностей в ходу таке блюдо, як «кульня» – лохина, перемішана з риб’ячою ікрою.

Смачна і корисна

Свіжий сік лохини, на жаль, не можна зберігати довго. Втім, лохина залишається бажаною ягодою в пирогах, киселі, варення. Роблять з неї і домашнє вино. Хоча ягоди лохини корисніше їсти свіжими.

У селах раніше зібрану лохину томили трохи в печі і їли з чорним хлібом. На зиму її просто заливали водою. Мочена лохина була чудовою добавкою до гарячої разваристой картоплі, що грала у важкі часи роль «другого хліба».

Нинішні господині часто заготовляють лохину запас в протертому вигляді. Для того щоб така ягода добре збереглася, потрібно її перебрати, промити, розчавити дерев’яним товкачем або пропустити через м’ясорубку, засипати цукром і перемішати. На 2 кг ягід досить покласти 1 кг цукру, розкласти в банки і пастеризувати в киплячій воді протягом 20-25 хв. Фахівці рекомендують змішувати лохину з іншими ягодами, які мають більш виражений смак – скажімо, чорницею, брусницею чи журавлиною.

Свіжі ягоди лохини зміцнюють серцево-судинну і кровоносну системи, налагоджують роботу органів травлення. Вони нормалізують обмін жирів і холестерину в крові, тому досить показано людям, що бажають скинути зайву вагу. Настій з листя лохини лікарі рекомендують хворим, які страждають на цукровий діабет.

Лохина садова

В Канаді і на Алясці цю ягоду давно розводять як культурну рослину. Останнім часом зайнялися нею і вітчизняні садівники. Кущі малини, що досягають висоти 1,5-2 м, слід пересаджувати в кислу торфянистую грунт. Але лохина не любить застою води, краще росте на сонячних ділянках, без протягів. Якщо влітку мало дощів, її рекомендується кілька разів полити підкисленою водою. Навесні обрізають поламані гілки або всохлі верхівки. У першу зиму кущі бажано вкрити лапником, коріння замульчувати торфом. Треба пам’ятати, що лохина не переносить гній, жирний компост, золу. Найкраще підходить для неї торф’яний грунт.

Сортів лохини трохи краще вирощувати ранні і середнього терміну дозрівання. Високорослі сорти – «Блюэтта», «Блюджей», «Блюкром» (всі назви походять від англійського слова «блю» – «блакитний») – дозрівають в кінці липня або на початку серпня. А ось низькорослі сорти – «Нордблю», «Нордлэнд» – краще переносять зими середньої смуги і дають стабільні врожаї. З ранніх сортів дуже гарні «Дюк» і «Эрлиблю». Всі вони виведені за кордоном, але чудово прижилися в Росії. Можливо, дуже скоро з’являться і вітчизняні сорти садової чорниці.