Моя племінниця займається в екологічному гуртку, де розвивають в дітях не тільки любов до природи, дбайливе ставлення до ресурсів планети, але і творчу фантазію. Основний девіз у ручному творчості – повторне використання матеріалів. У хід йде практично все, і це зовсім не дорого для бюджету сім’ї, адже матеріали для рукоділля не всім батькам по кишені. Пропоную майстер-клас, який ми придумали разом з Машею.
Для виготовлення брошок були куплені металеві застібки (можна замінити шпильками), а всі інші знайдено в коробці з непотрібними речами: обрізки тканини, трикотажу, тасьми, шнурів, мереживо, гудзики, намистини і бісер, пір’ячко…
З старого шерстяного светра я вирішила пошити шапку і рукавиці.
Обрізавши краю светри, оброблені оверлоком, я згорнула обрізки «улиточкой» і звернула увагу на цікаву фактуру цих кружечків-равликів.
Так і народилася ідея перетворення вовняних обрізків в брошки – теплі і затишні. Шматочок лляного мережива – результат укорочення максі-спідниці. Також згодилися обрізки сірого з «сріблення» бавовни. Пір’ячко були зібрані влітку в зоосаді. Тильна сторона брошок – старий англійський вовняний шалик, випрана в машинці і увалянный до стану повсті, дуже схожого на рукодільний фетр.
З широкої смуги лляного мережива вирізані вузькі смужки, приблизно 1,5-2 див. Край смужок оформлений зубчиками по наявному малюнку на мереживі. Один з країв бавовняних обрізків спеціально истрепан, для цього були витягнуті нитки основи, приблизно на 0,5 см. Вздовж іншого краю (і на тканини, і на мереживі) прокладена рядок вручну «вперед голку». Згодом, потягнувши за ниточку, потрібно присборить тканину і мережива.
З шарфика ножицями “зигзаг” виріжемо кружечки, на які пришьем застібки для брошок. Зверніть увагу – застібки повинні бути зрушені трохи вгору від центру, так готова брошка не буде відвисати під власною вагою. Якщо немає ножиць “зигзаг”, можна вирізати гуртки звичайними ножицями, повсть не сиплеться.
Отже, визначаємо брошки.
У першій брошки як серединки – рулик з вовняних обрізків. Навколо нього – оборка з мережива. Доповненням служить фрагмент від зламаного кольє (намистини на нитці), пір’ячко цесарки.
Щоб об’єднати за кольором темно-сіру серединку і світло-сірі мережива, в серединку вшита намистина з чеського скла і близько 12-14 штук бісеру і стеклярусу врозкид.
Перший ярус наступній брошки – із зібраної в оборку смужки сірого кольору. Зовнішній край смужки я попередньо опрацювала на швейній машинці частим швом “зигзаг”. Наступний ярус – з оборки лляного мережива, яка повинна бути приблизно на 7 мм вужчий, ніж сіра смужка. Серединка брошки – рулик з вовняних обрізків. В самий центр вшита ґудзик, обв’язана шовком. Можна замінити будь ґудзиком, відповідної за кольором.
Доповнено бутоном (шнур лляний вставлений пучок тичинок) і лляної тасьмою.
Третя брошка зовсім проста у виконанні: зібрана на нитку смужка з шарпаними краєм покладена спіралькою по колу на основу і закріплена ручними стібками. У центр вшитий шнур лляний та ґудзик.
Ну і наостанок брошечка з того, що залишилося: вовняної рулик, сіре пір’ячко, пучок тичинок, шматочки шнура, тасьми і стрічок, маленька оборка з бавовни.
Тильна сторона брошок оформлена однаково – пришиті вручну кружечки із застібкою. Якщо основі брошки не вистачає пружності, можна підкласти під основу кружечок із щільної шкіри, трохи меншого діаметру, ніж основа.
Дуже до речі в мене виявився сірий шовковий шарфик. Одна брошка залишиться в мене, а решта понесе із собою Маша, яка була в цьому процесі головним дизайнером.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
