Все частіше дітям ставлять діагноз під назвою «дисграфія». І зараз ця проблема дуже актуальна. Що означає цей діагноз, як проявляється і як впоратися з цією проблемою?
Що таке дисграфія?
Дисграфія – це порушення письмовій промови. Тобто, дитина відчуває значні труднощі з листом. Поява цього порушення пов’язане з тим, що деякі психічні функції у дитини ще не сформовані. Школяр може знати всі правила орфографії, але при цьому робити помилки в написанні слів.
Захворювання зазвичай проявляється в молодшому шкільному віці. Найчастіше, у другому класі вже помітні прояви дисграфії.
Існують різні види дисграфії:
• оптична – виникає при порушенні зорового та просторового аналізу. Кожна буква складається з паличок, овалів та інших елементів. Якщо зорове сприйняття у дитини порушено, він не розуміє різниці, яка існує між літерами. Природно, він не може їх правильно писати;
• аграмматическая – ця форма може бути викликана недорозвиненням граматичного ладу мови. Діти пишуть з помилками, незважаючи на всі правила граматики;
• акустична – виражається в заміні букв на інші, близькі за звучанням. Наприклад, букву «ж» замінюють літерою «з»;
• артикуляторно-акустична – порушено вимова звуків, тому і слова діти пишуть неправильно. У цьому випадку необхідно приділяти увагу вимові;
• моторна – зустрічається дуже часто. Виражається вона в наступному: дитина не дописує літери в словах, змінює місцями склади, прийменники пише разом, а приставки окремо.
Симптоми захворювання
Симптоми дисграфії різноманітні. Дитина може:
• пропускати букви в слові;
• не дописувати слова до кінця;
• плутати парні літери;
• переставляти місцями склади;
• разом писати різні слова;
• дописувати зайву літеру;
• пропускати слова в реченнях;
• не ставити крапки в кінці речень;
• правильно вимовляти, але неправильно записувати.
При дисграфії дитина часто робить одні і ті ж помилки, навіть знаючи правила. Це характерна риса. Крім того, почерк зазвичай некрасивий і нерозбірливий. Диктанти писати такій дитині дуже важко, і робить він це повільно.
В цілому такі діти розвинені так само, як і їх однолітки. Однак можуть бути й інші супутні патології: слуху, мови, зору.
Причини появи дисграфії
Чому виникає ця проблема? Є декілька чинників ризику:
• ліворукість;
• двомовні сім’ї;
• порушення пам’яті та уваги;
• перинатальні проблеми;
• раннє вивчення іноземної мови;
• спадкова схильність;
• травми та інфекції, які мали місце в ранньому віці;
• раннє навчання буквах.
Крім того, на виникнення цього захворювання можуть впливати авторитарне виховання, неврологічні проблеми, надмірне захоплення комп’ютером, перегляд програм по телевізору в ранньому віці.
Як змінити ситуацію?
Повністю прибрати дисграфию навряд чи вдасться. Однак якщо розпочати лікування у ранньому віці, можна досягти значних успіхів. Працювати треба комплексно: дитина повинна займатися і у логопеда, і вдома. Займатися треба регулярно – практично кожен день.
Ось вправи, які можна виконувати в домашніх умовах:
• писати короткі диктанти – по кілька пропозицій;
• підкреслювати в тексті певну букву, наприклад, тільки букву «а»;
• придумувати слова, які починаються на певну букву;
• обводити певну букву олівцем;
• писати слова, проговорюючи всі букви.
Спочатку треба опрацьовувати одну букву, а коли будуть успіхи, братися за іншу. Потім необхідно опрацьовувати парні літери. Тобто, працювати з парою. Наприклад, літери «а» або «б-п». В цьому випадку треба виділяти літери різними кольорами (червоним, зеленим).
Врахуйте, що кожною буквою займатися доведеться довго – декілька тижнів або місяців. Можливо, треба буде повертатися до неї знову через деякий час.
Необхідно опрацьовувати і розділові знаки, в тому числі, точки. При дисграфії діти часто зливають пропозиції. Тому потрібно тексти, в яких не виділені пропозиції. Це завдання має виконати дитина: поставити точку і написати речення з великої букви.
Крім цих вправ дуже допомагає розвиток дрібної моторики – ліплення, малювання, бісер та інші схожі заняття. Вони розвивають мозок. Корисно розгадувати ребуси, проходити лабіринти. Ці цікаві та корисні заняття можна знайти в дитячих журналах.
Необхідно налаштуватися на тривалу роботу, частіше хвалити дитину за будь-які, навіть невеликі успіхи, менше лаяти за помилки. Потрібно мати на увазі, що дитина не винен у проблемі, адже це не лінь, а порушення в організмі. Отже, контролювати ситуацію школяр не може. Тому любіть свою дитину такою, якою вона є, і допомагайте по мірі можливостей.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
