Смерть дитини – завжди трагедія. Не дивно, що існує стільки легенд про дитячих привидів, починаючи з традиційних «замків з привидами» і закінчуючи будинками «з історією».
М’ячик Аззурины
Замок Монтебелло в Швейцарії знаменитий легендою про привид дівчинки, яку звали Гвендалина. Вона жила в XIV столітті і була дочкою власника замку. Біда Гвендалины була в тому, що вона народилася альбіносом. У неї були мармурово-біла шкіра, абсолютно біле волосся, вії і брови, і прозорі очі.
В ту епоху альбіносів, які були не такими, як всі, оголошували «диявольським поріддям» і навіть могли спалити на багатті. Тому батьки намагалися перефарбувати волосся доньки. Але оскільки стійких барвників тоді ще не було, використовували для цієї мети настоянки якихось трав. В результаті волосся придбали блакитний відтінок. А малятко прозвали Аззурина, що означало «Блакитна дівчинка».
Власники замку берегли свою дочку, побоюючись, що вона опиниться в руках інквізиції. Її нікуди не пускали, вона постійно перебувала під охороною слуг…
Але одного разу Аззурина грала зі своїм ганчірковим м’ячиком, і він покотився сходами в підвал. Дівчинка побігла за ним. Слуги почули удар, потім дитячий крик – і все стихло. Коли вони спустилися в підвал, ні дівчинки, ні м’яча там не знайшли.
З тих пір кожні п’ять років (а Аззурине було саме стільки на момент зникнення) в замку чути удари м’яча об кам’яні сходи і дитячий голос… Іноді лунають плач і крики жаху.
Є версія, що Гвендолина зламала собі шию, впавши з крутих сходинок, а слуги сховали тіло і вигадали історію зі зникненням. За іншою версією, батько дівчинки сам віддав розпорядження вбити дочку, боячись, що з-за неї і його оголосять «пособником диявола» і пошлють на вогнище.
Замерзлий племінник
У Швеції, неподалік від Стокгольма, височіє замок Харинге, побудований в XI столітті. Зараз в ньому розташований готель. Кажуть, що там мешкають кілька привидів, і один з них – маленький хлопчик Аксель Хорн, який, згідно з переказами, замерз під стінами замку: жорстока тітка вигнала його на мороз і не пускала назад.
Якось одна з постоялиц побачила поруч зі своїм ліжком хлопчика. В темряві вона прийняла його за свого племінника і запропонувала лягти до неї в ліжко погрітися. Її здивувало, що тіло хлопчика було холодним, як лід. Ранок вона виявила, що «племінник» зник.
Дівчинка з Таррагони
В іспанському місті Таррагона стоїть особняк Кастельарнау, будівля якого нині належить місцевому Музею історії. Якийсь час будинок був порожній, і ось тоді поповзли чутки про те, що по ночах звідти долинають звуки рояля, а в забитих вікон або на балконі з’являється тінь дівчинки.
Кажуть, дівчинку звали Кароліна, вона народилася на рубежі XIX і XX ст. в родині багатого комерсанта, якої в той час належав маєток. З самого дитинства Кароліна страждала психічним розладом, і батьки були змушені ізолювати її. Цілі дні дівчинка проводила в своїй кімнаті, граючи на роялі, і лише ненадовго її випускали погуляти в нижній дворик з колонадою. Кароліна померла у 16 років. В її колишній кімнаті над роялем висить її портрет, і ночами вона виходить з рами, сідає до рояля і починає грати. Охоронці музею розповідають, що дійсно іноді чують ночами музику.
Школяр, що впав з даху
У Гошене (штат Нью-Йорк, США) є занедбаний будинок, в якому раніше розміщувалася католицька салезіянська школа. У 1964 р. тут стався нещасний випадок: один з учнів 9-річний Пол Рамос, розбився на смерть, впавши з покрівлі одного з навчальних корпусів. Багато років потому цю трагічну смерть спробували розслідувати і з’ясували, що дитину повинен був хтось штовхнути, щоб тіло впало так далеко від будинку. Але відшукати вбивцю через стільки років, звичайно ж, було нереально. Між тим, Підлогу Рамос нагадує про себе примарним силуетом, який ночами з’являється у вікнах колишньої школи.
Загадковий «друг»
Газета «Філадельфія Прес» у номері від 15 червня 1889 р. опублікувала дивовижну історію. Мова йшла про старовинному нью-йоркському особняку поблизу парку Стайвесант-сквер. Після того, як будинок кілька років пустував, його придбала якась сім’я, яка складалася з чоловіка, дружини і маленької дочки.
Поки будинок облаштовувався, батьки дозволили дівчинці грати в мезоніні, де стояв камін. Коли кімнати нарешті були обставлені й дитині запропонували грати в дитячій, вона продовжувала тікати вгору. У відповідь на батьківські розпитування дівчинка зізналася, що грає в мезоніні з маленьким хлопчиком… Дорослі ретельно оглянули кімнату нагорі, але не знайшли там жодного затишного куточка, де хто-небудь міг би сховатися. Донька ж стверджувала, що її друг з’являється з-за камінної панелі.
Батьки заявили, що дівчина бреше, і пригрозили її покарати. Однак дитина продовжував наполягати на своєму. Дівчинка навіть описала зовнішність свого товариша, у тому числі куртку з мідними ґудзиками.
Розслідування, проведене главою сімейства, до речі, колишнім морським капітаном, показало, що раніше в особняку жила сім’я англійців за прізвищем Каудері з трьома дітьми. Один з хлопчиків був від народження розумово відсталим. За офіційною версією, він загинув, впавши в протоку Іст-рівер під час прогулянки з нянею, а сім’я переїхала.
Будучи людиною небоязкого десятка, капітан вирішив зламати стіну за каміном і виявив тільце дитини, одягнений у темно-синю куртку з чотирма рядами мідних гудзиків. Хлопчина загинув від удару по потилиці. Господар будинку не став заявляти в поліцію, він просто поховав останки вбитого, після чого підшукав сім’ї інше житло.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
