Здається, не знайти на світі рідніше душ, ніж матері і дочки. Особливо з віком, коли молодше покоління починає краще розуміти старших. В реальності часто буває навпаки: нормальні відносини між найближчими родичками вперто не хочуть складатися. Зовсім неконструктивним звинувачувати якусь певну сторону в «холодній війні». Але спробувати зрозуміти причини відчуженості і постаратися внести свою лепту в налагодження стосунків безперечно варто. Хоча б заради того, щоб поліпшити відносини з іншими людьми і насамперед із самою собою.
Почнемо з витоків. Психологи стверджують: перші «ластівки» розладу відносин з’являються до досягнення нею трирічного віку дитини. В ідеалі дитина повинна відчувати нерозривний зв’язок з мамою, бути пліч-о-пліч з нею. Що часто буває в дійсності? Мамі потрібно вийти на роботу, вона або її дитя хворіє і їх розділяє лікарняна палата, мама дуже зайнята з’ясуванням відносин з батьком дитини, влаштовує особисте життя через відсутність чоловіка, сама по собі холодна до малюка… Причини можуть бути як «поважні», так і не дуже, але результат один: в ранньому дитинстві дитині не вистачило маминої любові, турботи, участі.
Для дорослого подібний пробіл у спілкуванні може бути незначним, і з лишком окупиться подарунками. Однак для маленького чоловічка таке ставлення часто розглядається як зрада, що заважає побудові довірчих відносин з мамою протягом життя. А що, якщо відсутність мами в необхідному обсязі в дитинстві супроводжувалося у дитини почуття страху? Тут ситуація може ускладнюватися хворобливою прихильністю до матері.
Наступний переломний момент в парі «мати – дочка» виникає у перехідний вік. Мила слухняна дівчинка виросла і відтепер ніби робить все на зло матері. Так здається матері, яка з усіх сил часто намагається «зламати» підлітка шляхом контролю, зауваження, осуду, докору. Природою цей час бунту закладено як час «відриву» від мами. Однак останні з усіх сил намагаються перетягнути «ковдру» на себе. Мовляв, я краще знаю, що робити і як поступати їх нерозумному «дитині». Ті ж у свою чергу не хочуть нічого, крім самостійності.
Парадокс, але навіть у ідеальних мам не все в порядку у відносинах з дочками-тінейджерами. Відмінна господиня, бездоганна дружина, незамінна і шановна співробітниця може викликати в дитині зневагу до її досягнутим заслугах. Підліток у свою чергу починає вибирати протилежні цілі, прагнути якомога далі відійти від матері як еталона. Зрозуміло, балів у скарбничку рівних взаємин це не додає.
Чи треба сумніватися, що ставши дорослими, між нами і матерями – ціла прірва нерозуміння. Дитячі проблеми виростають разом з нами. У що вони виливаються? В роздратування від будь-якого контакту з матір’ю, печаль відсутності материнського поваги до рішень виросла дочки, прийняття її вибору, причіпки, докори, критика з боку старшого покоління. Додамо до цієї «гримучої суміші» відмова від власного «я» на догоду матері, відмова від особистих прагнень, почуття провини від того, що не можуть бути ідеальною дочкою, інфантильність за життя, труднощі у відносинах з протилежною статтю і т. д.
Одні намагаються відчайдушно завоювати любов матері, прагнучи дорослими вибудувати близькі стосунки, інші потопають в образи і докори, треті намагаються зовсім відокремитися від батьків і зовсім припинити спілкування… От тільки відчуття комфорту, повноти життя, гармонії немає ні в одному з перерахованих випадках. Створюється відчуття тупикової ситуації, яка як кубик Рубика в невмілих руках, ніяк не змінюється.
Чи варто взагалі намагатися щось виправити, адже дорослих людей вже не переробити? Вирішувати кожному, але психологи солідарні: відносини з матір’ю не просто визначають наші спільні взаємодії, але і проникають у всі сфери життя. Від неї ми переймаємо такі поняття як «близькість», «особисті кордону», «спілкування», вчимося любові, вміння справлятися з несправдженими надіями, втратами, тривогами, горем.
А що, якщо ви отримали «незадовільно» з найважливіших етапів, тому що викладач в особі мами не доніс життєві знання в потрібному обсязі і якості? Найпростіше звинуватити її у всіх своїх невдачах, тим самим знявши з себе відповідальність за власне життя. Так, це дуже легко, але ви не зрушите з місця ні на крок. Зате, якщо перестанете застрявати в дитинстві, оцініть і прийміть отримані знання очима дорослого, є шанс допомогти собі. Справа піде ще швидше в гору, якщо ви зрозумієте: мама – такий же неідеальний чоловік з особистим досвідом, дитячими ранами своїми спогадами, недолюбленностью…
Звичайно, дуже легко давати поради щодо ухвалення рішень, відпускання минулого. На практиці зробити це неймовірно важко, і ось чому з подібних питань рекомендується звертатися за психологічною консультацією з детальним аналізом і опрацюванням минулого. Ми ж хотіли лише сказати, що налагодження відносин між самими близькими людьми, які стали чужими, – реальний процес. І немає нічого неможливого для тих, хто хоче зменшити прірву нерозуміння між собою і мамою.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
