Перші паперові ляльки з’явилися в Європі ще у XVIII столітті, і призначалися вони зовсім не для гри. Жіночі фігурки з паперу і всілякі наряди для них використовували у своїй роботі модистки. З їх допомогою швачки демонстрували моделі одягу своїм клієнткам.
Подібні ляльки були також розвагою і дидактичним матеріалом багатих дівчат. За допомогою паперових силуетів дівчатам прищеплювали хороший смак. Напевно, саме з-за того, що ляльки мали у своїх гардеробах дуже шикарні вбрання, їх і не злюбили у Франції. Паппету (так називали французи паперових красунь) порівнювалася з маріонеткою, яка в ті часи використовувалася для висміювання представників благородних кровей.
Офіційно про новий винахід – паперової ляльки, призначеної для гри – було заявлено в 1791 році в рекламному оголошенні однієї Лондонської газети. Іграшку з паперу назвали просто – «Англійська лялька». Журнал «Journal der Modern» охарактеризував її так: «Власне, це дитяча іграшка для дівчинок, але така приваблива і цікава, що самі матері і дорослі жінки будуть охоче грати нею, тим більше що тут можна проявити свій гарний або поганий смак в одязі та зачісці, і, що суттєво, – вчитися».
«Англійська лялька» являла собою жіночу фігурку заввишки трохи більше 20 сантиметрів. До ляльки додавався цілий набір різноманітних нарядів. Це і шуби, і сукні, і капелюшки, і корсети, і навіть нижню білизну. У загальній складності 6 комплектів зимового та літнього одягу. Паперова лялька знайшла несподівану популярність, і незабаром стала продаватися ще і в Німеччині. Не можна сказати, що в той час лялька коштувала дешево. Її вважали чудовим подарунком навіть дівчатка з досить забезпечених сімей.
Однак промисловий випуск паперових ляльок розпочався тільки через 20 років після виходу вищевказаного оголошення. У 1810 році Лондонська компанія «S&J» випустила у світ перший паперовий набір під назвою «Маленька Фанні» (Little Fanny).
Тим часом паперова лялька вже завойовувала і Американський континент. У 1812 році в Бостоні хтось Белкэр дав життя набору з паперу під назвою «Історія і Пригоди Маленького Генрі». У 1820-х роках компанія «McLoughlin Brothers» почала випускати паперових ляльок великими тиражами. Завдяки цьому, іграшки з паперу нарешті стали більш доступні. У магазинах їх ціна становила від 8 до 15 центів за набір. Однак тонкий папір рвався, і лялькові вбрання швидко приходили в непридатність. Коли з допомогою спеціальної технології папері додали фортеці, термін служби паперових ляльок збільшився в рази. А наприкінці ХІХ століття з’явилися й перші друковані ляльки в кольорі.
В Європі лялькові обличчя часто копіювали зовнішність знаменитих артистів, балерин і навіть членів королівських сімей. В набори входили не тільки лялькові вбрання, але і різноманітні аксесуари, меблі і транспорт. До деяких іграшок додавалася також красива коробка для зберігання. Один з виробників паперових ляльок англієць Рафаель Так випускав іграшки, яких можна було не тільки переодягати, але і міняти їм голови. Деякі фірми виготовляли ляльок з рухомими кінцівками. Ноги і руки слід було спочатку вирізати з картону, а потім прикріпити до тулуба за допомогою спеціальних цвяхів.
У той же самий час паперові ляльки з’явилися і на сторінках журналів, залучаючи таким чином більшу кількість читачів. Так газета «Boston Herald» друкувала ляльок в одних номерах, а вбрання для них – у наступних. Таким чином бажаючим продовжити гру нічого не залишалося, як купити новий номер газети.
На початку ХХ століття ляльки в журналах користувалися шаленим успіхом. Деякі паперові героїні так полюбилися читачам, що не сходили зі сторінок видань багато років. Наприклад, лялька, яку звали Летті Лейн (Lettie Lane), з’являлася на сторінках журналу «Леді» цілих 7 років.
Після Другої Світової війни економіка багатьох країн перебувала в жалюгідному стані. Мало того, що іграшок бракувало, так громадянам просто не на що було їх купити. Тоді на допомогу прийшли вже полюбилися паперові ляльки. Вони коштували недорого в порівнянні з звичайними ляльками.
Незважаючи на те, що паперові ляльки в першу чергу були призначені для дівчаток, грали в них і хлопці. Та й самі фігурки часто зображували не тільки маленьких леді, але і джентльменів, а також немовлят і дорослих. Деколи набори складалися з кількох ляльок і складали цілі сім’ї. А деякі виробники зображували у ролі ляльок тварин: кішок, собак, ведмедів.
В СРСР паперові ляльки теж отримали небачену популярність. Найчастіше сама лялька була зображена на картоні, а одяг – на звичайному папері. Готові набори можна було купити не тільки в магазині, але виявити на сторінках дитячих і жіночих журналів. Траплялося це не часто, тому знайти подібну іграшку в друкованому виданні вважалося справжньою удачею. Тим більше, що не всі батьки могли придбати для своєї дитини, наприклад, ляльку «Барбі». Тому прекрасним виходом з ситуації ставала купівля паперової «Барбі». Ось щастя-то було!
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
