Колись у слов’ян Новий рік був святом весни і відзначався в березні, пізніше він став збігатися з святом врожаю та відзначатиметься у вересні. Лише в XVIII столітті його почали святкувати взимку, 1 січня.
Свято з указом
«Нові порядки, запроваджені Петром I, приживалися непросто. До цього запозичення католики вже давно вважали роки «по-новому» – від Різдва Христового, а православні – «по-старому», від створення світу. Таким чином, 1700 рік за юліанським календарем означав 7208 рік по-старому.
Петро I, переймаючи все у європейців, запозичив у них і літочислення, що і породило цілий каскад зимових свят. У листопаді починався різдвяний піст, 25 грудня наступало Різдво, потім слід було розговіння під час різдвяної тижні, і нарешті, розгульний Новий Рік з рясними випивкою і м’ясними стравами…
Бенкети і феєрверки
У новорічні свята всім жителям Русі було велено брати участь у гульбищах. А дворянам волею-неволею доводилося брати участь у бенкетах самодержця, мав звичку не тільки уставлять столи випивкою та іноземними стравами, але і замикати гостей на три дні у бенкетній залі.
Вперше Новий рік по новому стилю відсвяткували в Москві. Адже Петербург тоді ще тільки починали будувати.
Гостей дивували заморськими ласощами, будинки прикрашали ялиновими гілками і запускали феєрверки.
Звичайно, цар-реформатор запрошував іноземних піротехніків, але в Московії вже в XVI-XVII століттях була своя школа піротехніки. Іноземці, що відвідували тоді Росію, свідчать, що у всіх столицях Європи тоді не палило стільки гармат і не котилося стільки підпалених смоляних бочок, як в Москві, а пізніше в Петербурзі.
Крім цих нехитрих розваг, небо розцвічували різноманітні верхові і низові фігури, які, переплітаючись, утворювали дивовижні картини. Ракети залишали в небі плавні або зигзагоподібні світяться сліди. На значній висоті «розцвітали» величезні «букети», «снопи», «гірлянди» з світяться бризок. Око тішили ряди блискучих фонтанів, каскадів, квіткові мозаїки, полыхающие сонця і колеса, млини, діамантові піраміди…
Для феєрверків стали виготовляти особливі об’ємні декорації, що мали вигляд альтанок і павільйонів, терас, галерей, статуй. У моду входили символи та емблеми. Вік кокетства просто провокував під маскарадної маскою пуститися у всі тяжкі…
Ікра від імператриці
Феєрверки залишалися актуальними весь XVIII століття і частково XIX-ї. Але, на відміну від петровської епохи, при Катерині II, також орієнтованої на «європейські цінності», центром новорічного торжества стали не гуляння, а ломившиеся за російським звичаєм столи від наїдків. Можливо, німкеня-імператриця прагнула бути більше російської, ніж її піддані…
На святкових столах при катерининському дворі з’явилося багатошарове блюдо, назване на честь правительки – «Імператриця». Суть дослідження полягала в тому, що великі оливки фаршировались анчоусами, потім містилися в жайворонків, які, в свою чергу, поміщалися в куріпку, і нарешті, в фазана… Складне блюдо викликало захоплення. До того ж, імператриця в цей день влаштовувала частування для всього простого люду. У громадських місцях виставлялися столи з скибками хліба, густо змащеними чорною ікрою, а також лунало безліч копченої риби різних сортів, включаючи ті, що в наші дні вважаються делікатесними. Правда, чорна ікра тоді ще не стала атрибутом аристократичного столу. Рибалки навіть кидали її в юшку на останніх стадіях готування…
Змінився і асортимент подаються до столу напоїв. Досі малопитущим, точніше, вживали на свята слабоалкогольну бражку російські долучилися до привізним винам. Стосувалося це в основному багатіїв і дворянства. Шампанське, без якого сьогодні практично неможливо уявити новорічне свято, підкорить батьківщину лише після війни 1812 року, завдяки «піар-акціями» мадам Кліко.
Кому новий, а кому старий…
Ось так, поступово, і сформувалися на Русі традиції сучасного Нового року, до яких ми всі так звикли. Правда, звичай відзначати Старий Новий рік 14 січня виникла тільки після революції, коли країна «у ногу з Заходом» перейшла на григоріанський календар і новорічні свята стали припадати на період різдвяного посту.
Більшовики в 1918 році прийняли «календарний» декрет, звичайно, анітрохи не думали про віруючу населення. Адже релігію в Радянській Росії оголосили «опіумом для народу» і Різдво, як офіційне свято, перестало існувати. Хоча російські православні все одно його відзначали. Тільки не 25 грудня, з усім іншим світом, а 7 січня, віддаючи данину вірності усталених віками церковним традиціям.
Ті, хто суворо дотримується посту, можуть відзначити Новий рік в ніч з 13 на 14 січня. А там і Хрещення настигне… А ми в черговий раз зустрінемо свято в ніч на 1 січня – під бій курантів і феєрверки, з келихом шампанського.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
