Рівно 45-ть років тому 13-е вересня теж припало на понеділок.
Дочка народилася в 7.20 ранку, 3650 гр, 50 см.волосааатенькая, можна було хвостики зав’язати…
примудрилася вона народиться в день міста, якраз була 240-річна річниця, так що на її день народження завжди святкові заходи і салют.говорити почала рано (досі зупинити не можемо), в рік і два місяці знала напам’ять багато казок у віршах і не тільки, наприклад, повністю могла розповісти “муху-цокотуху”.
Року в два вона мене спантеличила сказавши, що у неї болить “ух”. Я довго допитувалася де ж у неї болить, говорила, що розумію, що болить ух як сильно, але де? на що дитина відповіла:- мама, два вуха, а болить один ух…а треба сказати, що говорив моя дитина дуже низьким голосом, я-то звикла, а ось народ, почувши як маленька дівчинка говорить басом, просто застигав на місці від подиву. Зовсім малятком вона ревіла так як гудуть пароплави. Уявляєте собі звук?так ось, пішли ми до лора на прийом і лікар, нічого не підозрюючи, почала огляд” ух ” і по ходу завела розмову з милою дівчинкою: – як тебе звуть?і дівчинка відповідає басом: – таня.лікар аж підстрибнула від несподіванки і попросила показати шийку, ну дитина і показав. Лікар сказала, що ніколи за свою 30-річну практику не бачила таких голосових зв’язок у дитини… До речі, лікар нічого не виявила і лікувати нам нічого не довелося.
Року в три ми відвідали пересувний зоопарк, народу майже не було і потім я зрозуміла чому, всі стовпилися у клітки з левом. Шикарний звір! саме цар звірів! він ходив по клітці і всі їм милувалися! ближче до клітки пройти було не можливо і щоб дочка могла подивитися на лева, я підняла її на руки. Дитина просто перестав дихати від побаченого, так вразив її чудовий звір, народ стояв мовчки, всі милувалися і раптом над натовпом, в повній тиші, лунає бас моєї дочки: – мама, а звідки леви какають?!ну, уявляєте що там було після цього… Лев втратив своїх глядачів.
Десь в чотири з половиною роки я навчила дочку робити собі сніданок (бутерброди і сік) в надії на те, що у вихідні мені не треба буде вставати рано для цього, так як я по життю “сова”. У перший же вихідний мене розбудив радісний крик: – мамо, вставай! я нам сніданок приготувала!!!
У п’ять років дочка почала займатися фортепіано в сусідньому клубі будівельників (просто перейти дорогу і ми були там). Учитель була від бога, я їй дуже вдячна! так ось, вона сказала, що дочки обов’язково треба займатися сольфеджіо, а так як вчителі для цього не було в клубі, то нам треба ходити на заняття дитячого хору, причому обов’язково. Ну, прийшли ми, керівник хору (теж чудова дівчина – молода, активна, творча) послухала дочку… А куди подітися?! взявши. До речі, в хорі дочки поставили голос і тепер тільки в стресових ситуаціях у неї з’являється бас.і ось перший концерт в якому бере участь хор, після конференції будівельників (начальство з різних регіонів, людина 500). Ми, батьки, знайшли місця в перших рядах. Виступ дуже сподобався-діти не стояли стовпчиками на сцені (творчий підхід нашого керівника), наша вчитель музики акомпанувала, все було просто чудово! хор виступав першим, після них були й інші учасники концерту, а дітей, після виступу, відвели потайними стежками в кінець залу. А треба сказати, що крісла в залі були розташовані дуже крутим амфітеатром. На закінчення концерту на сцену вийшов директор клубу, він же конферансьє і оголосив: – дорогі учасники конференції, після концерту запрошуємо вас на дискотеку яку ми для вас організували!народ почав потихеньку підніматися і раптом, над головами публіки прозвучало: – мамаааа!!!знаючи, що якщо я не відповім, то вона буде продовжувати поклик, відповідаю: – так, я тебе чую!- мамо, я залишаюся на дискотеку!!!мовить моя дитина, а народ починає реготати…
Як ви вже зрозуміли, життя у нас нудною не була, можна розповідати і розповідати, просто я боюся, що вже всіх втомила кількістю літер.до чого я це все? а до того, що люблю свою дочку, вона у мене найкраща!!!!!!!!!
