Бабуся всіх дітей світу: історія Астрід Ліндгрен

0
138


Кажуть, якщо викласти в ряд всі випущені книги Астрід Ліндгрен, то вони тричі опояшут Землю по лінії екватора. І це не дивно: герої книжок шведської письменниці настільки популярні в усьому світі, що є синонімами дитинства. Пеппі Довга панчоха, Малюк і Карлсон, Еміль з Леннеберги, Расмус-волоцюга, Калле-сищик, Роні, дочка розбійника… Всі ці милі, добрі, смішні персонажі вийшли з-під пера тендітної жінки, яка випустила свою першу книгу в 38 років. Який життєвий і творчий шлях вона пройшла?

Здатність Ліндгрен розуміти і відчувати дитячі душі не може не захоплювати. Однак за цим феноменом криється проста відповідь: її особисте дитинство було зразковим. Зразковим не в плані порядку, строгості і підпорядкування дорослим, а безтурботним, веселим, сповненим дитячими заняттями, пустощами, казками, роботою на хуторі і атмосферою батьківської любові. Народилася майбутня письменниця в 1907 році в сільській місцевості, де буквально у повітрі витали народні перекази та пісні, а зв’язок з природою була дуже міцна.

Батьки, хоч і були «нехитрого» походження, зуміли прищепити своїм дітям любов до літератури з раннього дитинства. Вразлива, з багатою фантазією, начитана, Астрід вже в юнацькі роки виявила здібності до творчості. Перші її твори за рамками шкільних творів з’явилися в місцевій газеті.

Без сумнівів, вона могла б стати місцевою зіркою журналістики, але життя внесло свої корективи. 18-річна дівчина була змушена покинути отчий дім, т. к. дізналася про… своєї вагітності. Справа в тому, що виходити заміж за батька дитини Астрід не хотіла усвідомлено, а ростити дитину незаміжньою в невеликому селі в той час – клеймо на репутації не тільки її самої, але й всієї родини. Астрід поїхала в столицю, де незабаром на світ з’явився син Ларс. Грошей дівчині не вистачало, і Ларса довелося на час залишити у приймальних батьків в Данії, поки сама вона заробляла посадою репортера в Стокгольмі.

Однак ця безрадісна, на перший погляд, ситуація стала початком низки дивних подій. Саме в столиці Швеції, куди переїхала молода жінка, вона і зустріла свого чоловіка – Стуре Ліндгрена. Астрід із задоволенням стала домогосподаркою, на час залишивши роботу і присвятивши себе вихованню дітей (чоловік усиновив сина Астрід, а в шлюбі незабаром з’явилася і донька Карін Німан). У моменти хвороб сина і дочки Ліндгрен, щоб відволікти дітей від капризів, починала розповідати їм дивовижні історії, які переростають у справжні «багатосерійні фільми». Історії так полюбилися дітям, що Астрід вирішила написати про пригоди улюбленої героїні дочки. Так побачила світ перша книга про пригоди рудоволосої пустунки Пеппі, написана і проілюстрована особисто мамою.

І не біда, що всі видавництва Стокгольма відкинули рукопис починаючої письменниці. Вона вирішила спробувати щастя на літературному конкурсі. І що б ви думали? Виграла його і підписала контракт на видання своїх творінь в одному маловідомому видавництві. Відсутність «зірковості» друкарні не завадило стати Ліндгрен відомою. У найближчі 5 років вона написала багато творів, які здобули величезну любов читачів. За творами Астрід, а їх близько 80, почали ставити театральні постановки, знімати фільми (причому в різних країнах), випускати аудіокасети і диски.

Здається, Ліндгрен могла купатися в багатстві, адже за роки творчості заробила мільйони крон! Однак вона воліла вести скромний спосіб життя, продовжуючи жити в тій самій невеликій квартирці. Одного разу у письменниці поцікавилися: ким би вона стала, якщо не любов до творчості? Вона відповіла про поділ своїх поглядів з соціал-демократами. І це не дивно: гуманізм, покладений в основу політичної течії, був з народження притаманний і Ліндгрен. Знайшла вона своє відображення і у всіх її творах. Астрід ніколи не страждала «зірковою хворобою» і завжди однаково доброзичливо спілкувалася і з прем’єр-міністрами, і з главами держав, і з маленькими читачами.

Письменниця не виносила насильства ні в якому вигляді, тому не втомлювалася боротися за права дітей і тварин (будь то навіть тілесні покарання), часто звертаючись до чиновників. Треба зізнатися, шведський уряд до неї прислухався, т. к. дуже поважав цю жінку і захоплювалося їй. І донині пам’ять про Астрід Ліндгрен жива: недарма Банк Швеції вирішив помістити портрет письменниці на купюрі в 20 крон.

Але не менш сильно читацьке визнання і любов по всьому світу, а виражається це на диво просто – в черговий відкритою і прочитаній книжці Ліндгрен у всіх куточках світу.