Чи завжди добро перемагає зло? Світова історія знає чимало випадків, коли це твердження діє у зворотний бік.
Мало хто сперечатиметься з тим, що найбільш трагічні події пов’язані зі смертю Ісуса, коли лицемірство взяла верх над істиною, упередженість суджень – над справедливістю, а зрада перемогло вірність. Про історію несправедливих гонінь на безвинну жертву, людському безчесті і порочності нас закликає замислитися остання п’ятниця перед Великоднем. Це сумне і скорботний час, коли православні християни згадують велику жертву Ісуса, який постраждав за людські гріхи, що прирекли його на хресну загибель.
Найскорботніший п’ятий день року ще прийнято називати Великою або Страсною п’ятницею, а в 2015 році вона припадає на 10 квітня. Страсна п’ятниця передбачає Великдень. Це той час, коли все мирське і тлінне втрачає сенс. Але є і щось чудове в сумною датою – таємниця Воскресіння, яка навіть через дві тисячі років не підвладне людському розуму.
Усі чотири Євангелія описують події цього дня. Уже з IV століття згадуються служби та хресні ходи, присвячені пам’яті розп’яття Христа, що проходять в нічний час з четверга на п’ятницю. І сьогодні всі храми згадують цей біблійний сюжет, «Дванадцять Євангелій», яка починається з вечора попереднього дня і триває до ранку п’ятниці.
Обов’язок кожного благочестивого православного християнина – присутність на церковній службі. Складається вона з трьох богослужінь. Під час утрені (вечір четверга) відбувається зачитування 12 уривків з Євангелія, які оповідають нам про події п’ятниці, страждання Ісуса. До речі, літургія, кульмінація церковної служби, у Велику п’ятницю відсутня. Виняток становлять лише ті дати, коли скорботна п’ятниця випадає на один день з Благовіщенням. В інших випадках її відсутність пояснюється тим, що літургія була здійснена Ісусом при розп’яття на Голгофі.
Замість такої посеред храму перед хрестом відбуваються царські часи. Їх особливість – читання окремих оповідань про страсті Господні від кожного євангеліста окремо. До речі, поняття «царські» – суто російське «винахід», оскільки в стародавні часи присутність московських царів у такому богослужінні вважалося обов’язковим.
У вечірню церква згадує і прославляє вже доконане подія: рятівні муки і смерть Господа. Між Євангеліями, в перервах, прийнято нагадувати присутнім про Іуди сріблолюбство й зраді євреїв, що прирекли Христа на загибель.
Вдень у Страсну п’ятницю православні віруючі з нетерпінням чекають щорічного події – виносу Плащаниці. Вона являє собою велике полотно, на якому похований Ісус зображений у повний зріст. Традиція виносу Плащаниці в церквах по всьому світу веде свій початок з 1390 року. Виставляють її щорічно між 14.00 і 15.00 годинами Великої п’ятниці (час мученицької смерті Христа у «перекладі» на наше час доби) на прикрашеному квітами підвищенні Храму Гробу Господнього, що розташований в Єрусалимі.
Що ще характерно для скорботного дня? Страсна п’ятниця – час особливо суворого посту. Судіть самі: до виносу Плащаниці віруючі не повинні вживати їжу, а після 15.00 можна хліб і вода. Правда, і тут є послаблення, які стосуються хворих, старих, дітей і вагітних жінок. Утримання від їжі несе в собі духовний і фізичний сенс: так люди готуються до настання Великодня в думах про болісному розп’яття Ісуса Христа.
Робота над своєю душею має на увазі відмову в Скорботну п’ятницю від мирських веселощів, гулянок, концертів, розпиття алкогольних напоїв. У народі прийнято думати, що п’ятничне веселощі може обернутися нещастями і сльозами, які будуть супроводжувати недбайливого весь рік.
Заборона накладається і на будь-які види господарських робіт, навіть якщо вони несуть благо: прибирання будинку, прання, приготування великодніх страв і т. д. При настанні Великої п’ятниці варто натиснути на «паузу» і продовжити побутові клопіт по її закінченню.
Існують і забобони, що стосуються Великої п’ятниці: одне з них – випічка хліба, якому начебто не буде страшна цвіль, а сам він стане служити панацеєю від усіх хвороб. Іншим розповсюдженим забобоном є збереження свічки, з якою ви стояли на службі. Мовляв, принесена додому, вона є талісманом на удачу і фінансове благополуччя.
Чи багато хто з нас вирушать на нічну службу до храму з перспективою суворого утримання від їжі і довгого стояння на ногах? Напевно, далеко не кожен. Але що може зробити кожен з нас навіть без строгого дотримання церковних канонів? Як мінімум, бути добрим, допомагати знедоленим, не ображатися і не ображати, забути про лайливих слів і поганих думках…Така поведінка буде гідним Того, Хто одного разу був несправедливо засуджений на смерть.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
