Карта набережних
© Фото автора
Цифрами на карті позначено: 1 – Дублінський замок, 2 – висковарня Олд Джемісон, 3 – пивоварня Гіннес, 4 – історична будівля Гіннес, 5 – в’язниця Килманэм Джейли, 6 – вокзал Х’юстон Стейшн, 7 – міст Х’юстон-бридж, 8 – музей Коллінз Барракс, 9 – Фінікс Парк, 10 – зоопарк.
Будівля Чотирьох Суден
© Фото автора
Якщо ми від о’коннелл-Стріт відправимося по північному березі Ліффі, по набережних, то дуже скоро прийдемо до великого сірого будинку Чотирьох Суден. Будівля в класичному стилі, будувалося в 1776-1796 роках. У ньому традиційно розташовувалися Верховний, Високий, Окружний і Кримінальний суди. Зараз Кримінальний суд окремо, в новому сучасному будинку біля входу у Фінікс Парк. Так що в історичній будівлі судів залишилося тільки три. Під час англо-ірландської війни в 1922 році будівля згоріла після підриву, але до 1932 році було відновлено.
А завернувши за Чотири Суду, у вуличці Боу-стріт ми побачимо вхід в знамениту висковарню Олд Джемісон, куди прагне переважна більшість туристів-чоловіків.
Вхід в висковарню
© Фото автора
Слово whiskey (віскі) походить від ірландсько-гельської uisce beatha (вимовляється щось на зразок уишке бяха), тобто вода життя.
Бродіння
© Фото автора
Як повідомляє Вікіпедія: Перша письмова згадка про віскі датується 1405 роком і походить з Ірландії, де віскі робили монахи.Під час екскурсії показують процеси обробки солоду, бродіння, перегонки і витримки.
Дистиляція
© Фото автора
Ірландський віскі відрізняється від шотландського м’якістю смаку з-за того, що переганяється триразово.
Зал дегустації
© Фото автора
А ще ірландський віскі витримують не менше п’яти років, а шотландський всього три роки.
У дегустаційному залі всі, кому більше 21 року, пробують. Можна вибрати і купити будь-бочки. Наливають у маленькі фляжки (100, 200, 350 і 500 грамів) з трилисником, дуже симпатично. А ті, кому менше 21 року, в цей час у сусідньому залі п’ють фанту, колу, імбирний лимонад і тому подібні речі.
Вежі пивоварні
© Фото автора
Вийшовши з висковарни можна перейти річку по кожному з мостів (поруч їх аж три) і поблизу побачиш високі, промислового виду вежі – це пивоварня Гіннес.
Вхід на броварню
© Фото автора
Гіннесс (Guinness) — пивний бренд, який належав ірландської компанії Arthur Guinness Son & Co, заснованої в 1759 році пивоваром Артуром Гіннес (Arthur Guinness). Пиво Гіннес — найвідоміше і спожите ірландське пиво, яке стало легендою Ірландії і символом дня святого Патріка.
Тут показують виробництво – виглядає зовсім неапетитно, як звичайний виробничий процес.
Історична будівля Пивоварні Гіннес
© Фото автора
Пройшовши трохи далі на південь, потрапляєш до історичної будівлі пивоварні. Взагалі-то пивоварня на цьому місці існувала з 1670 року, і належала вона сімейства Мі-Рейнсфордов. Але в 1759 році її перекуповує Артур Гіннес і розширює виробництво. Вже через десять років пиво Гіннес початок експортуватися в Англію. В історичній будівлі розташовується і дегустаційний зал, де знову молодь іде пити фанту. Там також є зал знаменитої на весь світ Книги рекордів Гіннесса, яка спочатку була просто корпоративним виданням.
Ворота в’язниці
© Фото автора
І ось з пивоварні ми їдемо знову на південь і приїжджаємо до в’язниці Килмэнэм Джейли. Взагалі, своєрідний маршрут виходить: висковарня, пивоварня, а після тюрма… Добре, що в реальності все зазвичай буває не так!
Внутрішній двір
© Фото автора
Отже, Килмэнэм Джейли ( Kilmangham Jaol) – це в’язниця. Побудована була англійцями, щоб зручніше було пригнічувати ірландське населення. Зараз там музей, природно.
Усередині в’язниці
© Фото автора
Ось ми в центральному залі в’язниці – тут часто знімають фільми, це найбільша і найбільш збереглася в’язниця в Європі. А взагалі, в цьому музеї зібрано дуже великий матеріал про трагічну історію Ірландії, Великий Голод Great Famine, що послідувала за ним епідемії холери і масової еміграції ірландців у другій половині XIX століття.
Х’юстон Стейшн
© Фото автора
Після в’язниці їдемо повз Х’юстон Стейшн до річки. У цьому місці якраз і був колись брід, який дав ірландське назву місту. Бачимо, як проїжджає місцевий швидкісний трамвай Луэс. Тепер тут міст Х’юстон-бридж, названий на честь Шона Х’юстона, одного з керівників Великоднього повстання. Він працював на Х’юстон Стейшн, а після придушення повстання був разом з іншими 15 учасниками розстріляний у в’язниці Килманэм Джейли.
Коллінз Барракс
© Фото автора
За мостом звертаємо трохи на схід і приїжджаємо до будівлі Коллінз Барракс (Collin’s Barracks). Це ще один філіал Національного музею, його краєзнавча і історична частина. ВХІД БЕЗКОШТОВНИЙ ДЛЯ ВСІХ! При англійців тут були солдатські казарми (Казарми). Всередині можна побачити багато цікавого. Дуже велика військова секція (в тему!), де представлено зброю і обмундирування англійців і ірландців різних років. Велика колекція побутових предметів, декоративного мистецтва. І зараз ще працює детальна експозиція, присвячена сторіччю Великоднього повстання.
Фенікс Парк
© Фото автора
Після музею, варто пройти трохи по набережній – вхід в Фінікс Парк.
Це кінець березня
© Фото автора
Фенікс-парк (ирл. Раігс an Fhionn-Uisce, англ. Phoenix Park) — парк в Дубліні, один з найбільших в світі міських загальнодоступних парків. Розташований в 3 км на північний схід від центру Дубліна і має площу 707 га. Назва парку походить від ірландського словосполучення fionn uisce, що означає «чиста вода».
Статуя Фенікса
© Фото автора
З 1662 року це був Королівський мисливський парк був відкритий для публіки в 1745 році. Вдалині за статуєю Фенікса 1747 року видно ворота резиденції президента Ірландії.
Олені
© Фото автора
Тим не менш, колишні королівські, а тепер республіканські олені там живуть і пасуться на лугах, коли поменше народу. Знімок вийшов невдало – їх майже не видно. Туристичні автобуси в цій частині парку не зупиняють.
До Москви – далеко!
© Фото автора
В дальній частині Фінікс Парку, за ставками, розташований Дублінський зоопарк. Також, як і в Лондоні (там зоопарк теж розміщується в міському Риджентс Парк).
Різні птахи на ставку
© Фото автора
Відкритий зоопарк був у 1830 році, і на той момент у ньому розміщувалися 70 птахів і 46 ссавців.
Водоспадик
© Фото автора
Територія дуже красива…
Службова будівля
© Фото автора
Всі будови, включаючи службові будівлі та туалети стилізовані під хатинки в національному стилі.
Ну, і залишається тільки дивитися!
© Фото автора
Гієни сплять…
© Фото автора
Було написано, що соболь
© Фото автора
Якась екзотична африканська антилопа
© Фото автора
Африканський ж екзотичний кабанчик
© Фото автора
Рожевий фламінго, дитя заходу…
© Фото автора
А з цими тюленями була ціла комедія…
© Фото автора
Птах вириває рибу у тюленя!
© Фото автора
Птах, щось на зразок чаплі, тут же на ставку живе, довго чекала, коли прийде кіпер з відром риби. І тільки він висипав тюленям рибу – одразу ж метнулася і вирвала прямо з рота!
Ну, і далі Африка…
© Фото автора
Слони…
© Фото автора
Саванна…
© Фото автора
У жирафів обід
© Фото автора
Годують Сухим кормом
© Фото автора
Вони дуже доброзичливі, навіть дітям миску давали потримати…
© Фото автора
Ну, що ж сказати на закінчення… Ірландія – дуже гостинна країна! Культура кельтів дуже цікава і своєрідна. Більш того, з кожним відвідуванням мені все більше здається, що кельти чимось схожі на слов’ян. Такі ж душевні, відкриті прямі… Ірландці багато в чому схожі з нами: теж революція і громадянська війна, той же культ пам’ятників героям революції. Вони навіть страждають від тих стереотипів – європейці вважають їх поголовно питущими, як і нас. Цілком серйозно! З ними швидко знаходиш спільну мову. Так що, у кого є можливість, обов’язково відвідайте Смарагдовий острів. Не пошкодуєте ні на хвилину!