Є романи, забути які практично неможливо, з їх героями можеш здружитися за час читання так, що щиро співпереживаєш, живеш як би паралельної життя (в реалі і в книзі), а після прочитання навіть сумуєш за ним як за близьким людям… Саме до таких творів відноситься «Тягар пристрастей людських», головний герой якого Філіп Кері обов’язково сподобається і запам’ятається. Автором цього твору, яке до речі відноситься до цікавого жанру «роман виховання», є англійський прозаїк Вільям Сомерсет Моем (1874-1965). Пропонуємо сьогодні, в 50-ту річницю з дня смерті письменника, поговорити про його життєвому і творчому шляху, зупинившись на найбільш значному творі, особисто мене заставшем глибоко задуматися про власне життя. Почнемо?
Історія народження письменника досить цікава: з’явився на світ він, будучи англійцем, на території британського посольства в Парижі – його батько працював тут юристом. Так-так, не просто в Парижі, а саме на території посольства – у той час у Франції існував закон, за яким всі діти, народжені на території Франції, автоматично ставали французами – і в майбутньому, в разі війни повинні були б надійти у французьку армію. Батьки-англійці не хотіли такого майбутнього для хлопчика і підготувалися до народженню Вільяма Сомерсета грунтовно.
Незважаючи на відчуття своєї приналежності до англійського народу, хлопчик, однак, до 10 років говорив тільки по-французьки. Рідної мови він навчився лише в 11, коли був відправлений для подальшого життя до родичів в Англії через смерть батьків: за два роки він втратив обох (мати померла від сухот, а батько від раку шлунка).
Переїзд в рідну нерідну Англію дався Сомерсета з працею: він і без того соромився людей з-за свого невеликого зростання, а тепер і зовсім замкнувся. Фізично він був досить слабкий, а тому спортом, що займає таке важливе місце в житті середньостатистичного британця, не захоплювався, з однолітками спілкувався мало, мав слабке здоров’я… Стрес призвів до того, що хлопчик почав заїкатися – і це збереглося на все життя.
Виховувався Сомерсет Моем в родині свого дядька-священика, однак по його стопах піти не захотів. Не хотів він бути і юристом, як колись бажав його батько і дід, потомствені адвокати. Молодий чоловік вирішив йти іншим шляхом – деякий час він навчався в Німеччині, вивчаючи літературу і філософію, потім в Лондоні, осягаючи медицину. Проте все це більше відносилося до отримання професії, ніж до покликання. Своє покликання Сомерсет Моем бачив саме в письменстві – його перший твір з’явилося ще в роки навчання в Німеччині, а численні творіння (він залишив 78 книг) сповнені глибоко особистих вражень від навчання в медичній школі.
П’єси, нариси, оповідання, дорожні книги і, звичайно, романи все частіше і частіше стали виходити з-під пера письменника. І найголовніше – вони знаходили своїх читачів. До 1940 році Сомерсет Моем став одним з найбільш відомих за життя і найбагатших письменників Великобританії. Його будинок відвідували знамениті люди – як письменники, так і просто відомі люди того часу, серед його гостей були Герберт Уеллс, Уїнстон Черчілль та ін
Журналістам Моем зізнавався, що пише не з-за грошей: «мене переслідують ідеї, характери, типи, задуми», – говорив він, стверджуючи, що просто не може не писати. Хоча і чесно зізнавався, що дохід його творіння приносять чималий, і це його тішить – «творчість дозволяє мені писати про те, про що хочу я сам, завдяки йому, – я сам собі господар».
«Тягар пристрастей людських» – один з найбільш відомих і популярних романів Моема. Твір розповідає про життя і зміну поглядів молодого чоловіка Філіпа Кері.
На початку роману він постає перед нами 9-10 річним хлопчиком, кульгавим сиротою, яка виховується без батьків, а з дядьком, сухуватим і дурнуватим вікарієм, і його серцевої, лагідною і відчуває байдужість чоловіка дружиною. Автор уміло описує життя Філіпа, починаючи зі школи і закінчуючи віком близько 30 років – розповідаючи про нього як про людину з вже сформованими поглядами.
Тут ви знайдете все: і по-справжньому зворушливі сцени, і глибоку любов, і підлість, і мужність, і чесність, і брехня, і хворобливе позбавлення від ілюзій, і розчарування, і надію – причому не в якихось грандіозних подіях, а в буденному житті, день у день. Автор не показує свого героя тільки в позитивному світлі: ні, тут ми знайдемо і низькі вчинки Філіпа, і опис його дурниці, недалекоглядності, боягузтва, пристосуванства (настільки яскраво прописаних, що часом книгу просто хочеться кинути з вигуком: так він що він взагалі робить?!), але разом з тим – тут і каяття, і усвідомлення своїх вчинків, і пояснення мотивів героя, і його жертовність.
Особливий інтерес представляє книга і тому, що це – автобіографічний роман. Це не автобіографія, як стверджував сам Моем: тут реальність і вигадка переплелися між собою, і тим цікавіше стає читання. Від душі рекомендую до прочитання.
Вам буде цікавоВИБІР РЕДАКТОРА |
