Сей Сьонагон

18


Восени я чомусь часто думаю про Японію… Може бути тому, що люблю хризантеми, і вони майже до зими стоять на моєму столі…

«Одного разу в пору дев’ятою місяця всю довгу ніч до світанку лив дощ. Вранці він скінчився, сонце встало в повному блиску, але на хризантемах в саду все ще висіли великі, готові ось-ось пролитися краплі роси».

(Сей Сьонагон, «Записки в головах», переклад Ст. Марковою).

Сей Сьонагон відома світу як письменниця і придворна дама при дворі імператриці Тэйси (Садако) епохи Хейан. Хоча написала вона лише одну книжку «Записки в головах», але зате яку!

Творчість Сей Сьонагон стало зразком для багатьох поколінь, хоча, за словами самої письменниці, свою книгу вона писала для себе, щось на зразок щоденникових записів. Фахівці ж вважають, що її книга поклала початок новому жанру в Японії – есе – дзуйхицу.

Але якби один з гостей Сей Сьонагон не прихопив її рукопис з собою, і не дав її прочитати іншим, то японська література позбулася б справжнього шедевра, втім, чому тільки японська, світова література.

До речі, назву книги не дала письменниця, воно закріпилося пізніше.

На жаль, про особисте життя Сей Сьонагон відомо дуже мало. Невідомо навіть її справжнє ім’я. А Сей-Сьонагон швидше палацове прізвисько письменниці.

У часи раннього середньовіччя, до якого відноситься і хэйяньская епоха (ІХ-ХП ст.), в яку жила письменниця, жіночі імена нікуди не записувалися і не реєструвалися. В сімейні родоводи вносилися тільки імена хлопчиків.

За думкою більшості дослідників тієї пори, народилася Сей-Сьонагон в 966 році в знатній, що належала до стародавнього роду, але збіднілої сім’ї Киевара або Киехара.

Їх прізвище писалося двома ієрогліфами, і «сей» як раз японізоване китайське читання першого з них. І виступає, як відмітний ініціал перед званням молодшого державного радника – сьонагон.

Це нічого не дає їм титул давали деяким жінкам, наприклад фрейлінам невисокого рангу.

В історії з Сей-Сьонагон ряд учених припускає, що її звали Нагіко. І повністю — Киехара Нагіко. Може бути, так і було.

Її батька звали Мотосукэ, роки його життя приблизно (908-990). Він, як і прадід письменниці Фукаябу був відомим японським поетом. Але, як і всі чоловіки в сім’ї займав малодоходное місце з невисокою посадою.

Імовірно в 981году шістнадцятирічна Сей-Сьонагон вийшла заміж за чиновника невисокого рангу Татібана Норимицу. Судячи з уривчастих відомостей, чоловік письменниці був поганою людиною, і Сей-Сьонагон залишила його. Але, незважаючи на те, що невдалий шлюб тривав недовго, у пари народився син.

Швидше за все, перед тим, як в 993 році у віці 27 років Сей-Сьонагон прибула до двору і вступила до почту імператриці Тэйси, дружини імператора Итидзе епохи Хейан (794-1192), вона якраз була в розлученні. Імовірно багато пізніше Сьонагон вийде заміж другий і третій раз.

Чоловіки не обходили письменницю своїм уваги, хоча, сама Сей Сьонагон не вважала себе дуже красивою. Ймовірно, чоловіків привертала до неї її незвичайність, талант, жвава мова і чарівність.

Судячи з деяких нотаток, одне час її коханцем був представник правлячого клану начальник Правою гвардії Фудзиварано Таданобу. Але потім щось не склалося і закохані розлучилися.

Про кохання Сей-Сьонагон пише багато і міркує про різниці розуміння цього почуття чоловіком і жінкою. Іноді в її рядках відчувається смуток і образа.

Свій знаменитий тепер на весь світ щоденник «Записки в головах» Сей-Сьонагон починає писати, перебуваючи на придворній службі в почту імператриці. Юна імператриця Тэйси є одним з головних героїв «Записок в головах».

В цей же час при дворі була й інша знаменита японська письменниця Мурасакі Сікібу, яка прославилася своєю повістю «Про Гендзі». Правда вона була придворною дамою другий імператриці, дочці Фудзівара Митинага.

Так ось, згадуючи про Сей-Сьонагон у своєму «Щоденнику» Мурасакі критикує Сей-Сьонагон за її звичку записувати кожну цікаву річ, яка попадається на очі». Хоча, що в цьому поганого?

Не подобається Мурасакі і те, що Сей-Сьонагон пишалася своїм знанням китайської мови, яке, на думку Мурасакі, було далеко від досконалості». Однак це може бути звичайною жіночої прискіпливістю або проявом суперництва між письменницями.

Якийсь час Сей-Сьонагон жилося при дворі непогано, саме в це хороше для себе час письменниця почала писати «Записки в головах», написання яких завершила між 1001 і 1010 роком. Благополучне існування письменниці завершилося, коли імператриця Тэйси впала в немилість. Її батько помер і дядько, брат батька регент Фудзівара Митинага зробив другий імператрицею свою дочку.

За одними відомостями, в результаті палацового перевороту імператрицю постригли в черниці, за іншим у 1000 році імператриця померла під час пологів, і Сей-Сьонагон, позбувшись покровительки, була змушена покинути імператорський двір. Її навіть наостанок несправедливо звинуватили у подвійній грі.

Для Сей Сьонагон настали важкі часи, адже матеріально вона була не забезпечена і, крім таланту, інших багатств у неї не було. Життя довелося починати з чистого аркуша.

Пізніше Сей-Сьонагон вийшла заміж вдруге. Її чоловіком став нічим не видатний чиновник Фудзівара Мунэе. Одружившись, вони поїхали в глушину, швидше за все там Фудзиваре Мунэе надали місце служби. Від нього Сей-Сьонагон народила дочку. Дослідники сходяться на думці, що це була Кома, майбутня поетеса.

Життя і з другим чоловіком у письменниці не заладилася.

Було б необачно стверджувати, що і другий її чоловік був поганою людиною. Найімовірніше Сей-Сьонагон, сама, будучи непересічною жінкою, піднімала для свого чоловіка занадто високу планку і вимагала від нього прояву якостей, яких у Фудзиваре Мунэе просто не було. Пара розлучилася, треба думати, взаємно незадоволена один одним. Але подробиці сімейного життя Сей-Сьонагон не збереглися. Відомо тільки, що трагічно загинули два рідних брата.

Кажуть, що після смерті третього чоловіка Сей-Сьонагон на старості років постриглася в буддійські черниці. Останнім достовірна письмова згадка про неї відноситься до 1017 році.

Невідомо і точне місце поховання письменниці. Її могилу японці показують в декількох провінціях.

Але зате пам’ять про Сей-Сьонагон як автора «Записок у головах» вже нічим не стерти.

Знову і знову читачі прийдешніх століть будуть перечитувати сторінки, дізнаючись про життя японців тих часів з побутових сценок, замальовками звичаїв, із задоволенням читати новели і вірші, посміхатися анекдотів, і зачаровуватися картинами природи.

Відкриває книгу прекрасний дан – (фрагмент, ступінь) – «Весною – світанок», а завершує епілог, розповідає про історію створення «Записок в головах».

А між ними величезний, то чуттєвий, то сумний, то іронічний, то захоплений світ, який може відкрити для себе кожен, хто відкрив цю книжку.

Приємного читання! Не пошкодуєте!

«А як радісно на світанку помітити біля свого узголів’я чудову флейту, нехай навіть у цю мить вона беззвучна!»
(Сей-Сьонагон).

В честь Сей-Сьонагон названий кратер на Меркурії.